WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Конституційні погляди Станіслава Севериновича Дністрянського - Курсова робота

Конституційні погляди Станіслава Севериновича Дністрянського - Курсова робота

У виконанні покладених на президента функцій (насамперед, у питаннях національних, зовнішньополітичних та військових) йому мала допомагати Прибічна рада з 6 членів: 4 українців, 1 поляка та 1 представника інших народностей. Трьох її членів повинні були делегувати національні курії, інших добирав президент. У структурі державної виконавчої влади передбачався такий орган, як Державна канцелярія, очолювана канцлером. Рада формувала 6 департаментів (або міністерств) для ведення справ держави. При кожному з них передбачалося утворити "радні колегії" з 6 осіб – по 3 від уряду та Народної палати [5].

С.С. Дністрянський наполягав на відокремленні юстиції від адміністрації. Державну юстицію мав очолювати голова, якого призначував та звільняв президент. Самостійною структурою був Державний судовий трибунал. Важливе місце у проекті конституції приділялося організації органів місцевої влади в округах, повітах і фомадах. У них передбачалися свої виборчі представницькі органи (заступництва) та "локальна самоуправа". Компетенція окружного заступництва мала охоплювати всі справи, які потребували однакового й спільного впорядкування у межах округу та не були охоплені законами держави. Заступництва повітів і фомадів наділялися власною "питомою легіслативою". Окрему складову проекту становили норми про самовизначення народів у державі. Встановлення принципу "національного ключа", тобто співвідношення 4:1:1 (4 українці, 1 поляк та 1 представник ін. народностей), на думку вченого, повинно було сприяти утвердженню права українського народу як природного власника національної території на повне самовизначення на своїй землі і водночас забезпеченню прав інших народностей. Крім утворення 3 національних курій, встановлювалася культурна автономія національних меншин, що виявилося, зокрема, у поділі шкільної ради на національні секції, вживанні рідної мови в урядових установах, судах, громад, житті [8].

Конституційні проекти С.С. Дністрянського були втіленням передової політично-правової української думки періоду боротьби за національну державність. Вони справили значний вплив на практичну діяльність органів державної влади ЗУНР, сприяли розвитку українського конституціоналізму. Тому проекти конституції С. Дністрянського вважаються складовою частиною скарбниці національної конституційної думки [3, 6].

2.3 Державна влада та самоврядування

Держава, на думку Дністрянського, є вищим типом органічних суспільних зв'язків. Народ як окремий органічний суспільний зв'язок вищий за державу і має свою організацію з власними цілями. Але до органічних суспільних зв'язків належить лише такий народ (нація), в основі якого лежить національна свідомість, що нівелює всі ін. етнічні та релігійної відмінності й сприяє формуванню національної ідеї. Коли держава підтримує народ у досягненні його мети, вони виступають разом, а в іншому випадку народ веде боротьбу з державою за своє самовизначення. Цим обґрунтовувалося, зокрема, право українського народу на самовизначення на своїй етнічної території.

У питанні відношення між центральною владою держави та самоврядуванням поодиноких адміністративно-політичних одиниць відрізняють три групи.

У новітній державі існує побіч центральної влади самоуправа громад та інших комунальних зв'язків (повітів, провінцій або губерній і т.д.). Тому, щоб пізнати суть конституції, треба поглянути у відношення між центральною владою держави та самоуправою поодиноких адміністративно-політичних одиниць.

Розглядаючи ближче це питання, відрізняють три групи. До першої групи належать ті держави, що зорганізували систему нової супремації центральної державної влади над органами самоуправи, до другої групи – ті держави, що намагались створити гармонію між центральною владою та локальною самоуправою через взаємну допомогу та вирівняння сфери впливів. А до третьої групи належать ті системи, які признали локальним самоуправам по принципу становища, незалежне від центральної влади.

Перша група характеризується повною централізацією цілої влади в державі. Сюди належать французька система та система всіх тих держав, які пішли за Францією. Цей режим опирався на те, що ціла адміністрація концентрувалась в руках Корони та коронних органів, між тим локальній владі було надано деякі фінансові права і поодинокі привілеї. Взагалі у цьому спостерігається характер сильно спеціалізованої одиничної держави. Щойно французька революція перервала цей старий режим. З теорією "прав людини" проведена теорія так званих "основних прав людини", яких громада та інші локальні одиниці домагалися від держави. Головою французької локальної адміністрації є державний урядниковий префект. Він держить всі нитки цієї адміністрації в своїх руках, ціла система називається префектною системою. Цю систему прийняли Італія, Румунія, Греція.

До другої групи відносять англійську та прусську системи. Цілком іншим шляхом, ніж у Франції, розвивалось питання локальної самоуправи в Англії. Тут почином всієї адміністрації є англійський "selfgovernment" (самоуправа), тобто поняття локальної самоуправи, яке виросло якраз на англійському ґрунті. Вона повстала вже в середніх віках на аристократичних станових основах та концентрувалася в так званих графствах і в становищі так званих мирових суддів. Ці останні мали головний вплив на всю внутрішню адміністрацію. Але ця система не могла довго утримуватися. Змагання до утворення спільної німецької Держави мусили її змінити. З хвилею заснування Німецької Держави підпорядковано комунальну самоуправу під спільний державний інтерес. Мета її, одначе, та сама, як в Англії – а саме: гармонія між центральною та локальною владою для спільного загального добра.

До третьої групи належить у першому ряді бельгійська система. Вона основується на самоуправі локальних комун, причому державній владі припадає осібний круг поділу. Бельгійська система виросла на демократично-правовій основі, опираючись на "pouvior municipal" французької конституції. Національний конгрес підніс згадане pouvior municipal до значення четвертої влади в державі побіч законодавчої, виконуючої та судової влади. Державні уряди не мають принципового права втручатися в коло ділення органів самоуправи. Лише тоді, коли є небезпека для публічного добра, можуть державні уряди вимагати затвердження поодиноких адміністративних актів самоуправи через державну владу або можуть їх знести, оскільки опираються законам. Тобто, центральна влада має лише опосередкований вплив на самоуправу і тільки в окремих випадках.

На другому ряді Швейцарська система. Вона відрізняється від бельгійської тим, що остання опирається головним чином на самоуправи міст, між тим коли перша стоїть в основному на самоуправі сільських громад.

В кінці, до третьої групи належить система північних держав Америки. Перші колоністи американських північних держав були дрібні селяни. Вони мешкали тісно побіч себе. Невдовзі настала дуже жива торгівля та живий промисел у всіх селах та поміж ними, так що не було часу, щоб виробилась різниця між аграрним селянством та промисловим міщанством. Тому не було різниця між містом та селом – бо навіть з найменшої оселі могла повстати невдовзі торгівля і промислове місто.

Таким чином бачимо побіч зв'язкової центральної влади цілком окрему систему поодиноких держав, а в їх об'ємі окрему та самостійну управу поодиноких комун, почавши від громади. Всі вони мають повну самоуправу, і як вони ні в чому не торкаються центральної зв'язкової влади, так центральна влада не порушує ні в чому їхньої самоуправи. Місцеве самоврядування в конституційному проекті вчений ставить на рівень одного з провідних інститутів демократичного конституційного ладу. Обґрунтував його найбільш суттєві, вихідні положення, сформував правову систему (округ, повіт, громада). Вперше визначив роль територіальної громади як природної асоціації громадян (сіл, міст) та нормативно закріпив демократичний порядок формування органів місцевого самоврядування. Законодавче розмежування С.С. Дністрянським компетенції органів місцевого самоврядування (округ, повіт, громада) створило конституційні гарантії, які унеможливили втручання органів держави у сферу повноважень місцевого самоврядування. На конституційному рівні вперше встановлено право держави регламентувати питання місцевого самоврядування у законодавчому порядку та водночас обов'язок держави надавати всебічну підтримку й допомогу місцевому самоврядуванню.

Loading...

 
 

Цікаве