WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст. - Курсова робота

Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст. - Курсова робота

У 1882 р. з ініціативи Кропивницького в Єлисаветграді відкрився професійний театр. У тому ж році він побував з виставами в Києві, Чернігові, Харкові, Полтаві, Новочеркаську, Ростові-на-Дону, скрізь пропагуючи духовні надбання українського народу. В 1883 р. посаду директора української трупи обійняв Старицький, Кропивницький залишився режисером і актором. Крім нього, до трупи входило чимало талановитих акторів - М. Садовський, М. Заньковецька, П. Саксаганський, М. Садовська-Барілотті, Г. Затиркевич-Карпинська, Ф. Левицький, Л. Ліницька та ін. Вони створили незабутні сценічні образи за п'єсами Шевченка, Квітки-Основ'яненка, Кропивницького, Старицького й Карпенка-Карого. В 1885 р. трупа поділилася на два окремих колективи.

Протягом другої половини 80-90-х років діяло кілька провідних театральних колективів - Старицького, Кропивницького, Садовського - й близько 30 невеликих "російсько-малоросійських" труп. Вони виступали на сценах не тільки України. Трупа Кропивницького своїми виставами в 1886 р. здобула велику популярність у Петербурзі, а Старицького в 1886 і 1887 pp. - у Москві. Успішно проходили їхні гастролі також у Білорусії, Грузії, Польщі. Труна Г. Деркача майже 20 років гастролювала по центральних містах Росії, побувала на Уралі, в Сибіру, а " 1893 р. дала виставу в Парижі. Створювались російські театральні трупи, які гастролювали по різних містах України й Росії. У Києві в 1891 р. М. Соловцов заснував перший постійний російський театр. Він мав високопрофесійних акторів і ставив переважно п'єси Гоголя, Толстого і Чехова.

Розвивалося театральне мистецтво й в Східній Галичині. Перший український професійний театр відкрився у Львові в березні 1864 р. Його антрепренером, актором і одночасно режисером став Омелян Бачинський. Репертуар складався переважно з творів провідних українських драматургів Квітки-Основ'яненка, Шевченка, Котляревського. Зі своїми виставами він побував у різних містах Східної Галичини, Буковини й Закарпаття. Із втягненням колективу в політичну боротьбу між "народовцями" й "москвофілами" рівень вистав знижується. Й тільки після приходу в 1875 р. на посаду режисера Кропивницького діяльність театру пожвавлюється. На його сцені знайшли своє прочитання п'єси Гоголя "Ревізор" і "Одруження", Карпенка-Карого "Безталанна" і "Мартин Боруля", Франка "Украдене щастя" й "Учитель". Ставилися й інші твори українських драматургів, а також зарубіжних класиків Шіллера, Мольера, Сарду.

Музика. Значний вплив на розвиток музичного мистецтва України справила творчість композитора й оперного актора в Петербурзі С. Гулака-Артемовського. Його опера "Запорожець за Дунаєм" ставилася на сценах багатьох театрів. Саме вона поклала початок класичної української опери. Значний внесок у професійну українську музику зробив композитор і музичний теоретик П. Сокальський. На сценах театрів часто йшли його опери "Мазепа", "Майська ніч", "Богдан Хмельницький" та інші, пройняті народним мелосом. Плідно працював П. Ніщинський, в доробку якого особливе місце зайняли "Вечорниці", класичний зразок українського музичного мистецтва. Ряд музичних творів і серед них "Українську симфонію" та кілька романсів написав композитор М. Калачевський. Корифеєм української музики став Микола Лисенко. Сформувавшись на кращих музичних традиціях Лейпцизької та Петербурзької консерваторій, Лисенко разом з тим увібрав у себе багатющу музичну спадщину свого співучого народу й підніс музичне мистецтво на небувале високий рівень. Своїми теоретичними працями в галузі народнопісенної творчості він започаткував українську музичну фольклористику. Інтерпретував багато поезій Шевченка. Його діяльність поширювалася на різні жанри музичного мистецтва. Лірично-фантастичний характер мають опери "Різдвяна ніч" і "Утоплена", історико-героїчний - "Тарас Бульба". Лисенко став автором перших дитячих опер "Коза-Дереза", "Пан Коцький", "Зима і весна, або снігова краля". Широку популярність здобули його опера "Чорноморці", написана за п'єсою Якова Кухаренка "Чорноморський побут на Кубані", музика до п'єси Котляревського "Наталка Полтавка" та багато інших. Йому належить чимало романсів на слова Адама Міцкевича, Генріха Гейне, Лесі Українки, Івана Франка, а також окремих творів для фортепіано.

На західноукраїнських землях музичне мистецтво представляли композитори М. Вербицький, В. Матюк, А. Вахнянин, на Північній Буковині - І. Воробкевич та ін Образотворче мистецтво. Серед образотворчих видів мистецтва важливе місце займала архітектура. Хоча міста і в другій половині XIX ст. продовжували забудовуватись хаотично й різностильове, але в них з'являлися й споруди значної архітектурної цінності. У Києві в 70-х роках виросли готель "Континенталь", будинок театру Соловцова, а в 1897 - 1901 pp. - за проектом архітектора В. Шретера оперний театр. У 1862 - 1882 pp. з участю О. Беретгі постав Володимирський собор у Києві. Йому ж належать проекти ряду будівель по Володимирській вулиці. У Харкові активно працював архітектор О. Бекетов. Чимало унікальних споруд з'являється в Одесі: у 1884 - 1887 pp. - міський театр за проектом архітекторів Ф. Фельнера і Г. Гельмера, в 1894 - 1899 р. - нова біржа (тепер Одеська філармонія, архітектор О. Бернардацці). Відбудовується Севастополь. У Львові зводиться ряд споруд за проектами архітектора Ю. Захаревича, у тому числі будинок Львівського політехнічного інституту (1872-1877). Плідно працювали також Ю. Гохбергер,

Горголевський та інші львівські архітектори

Скульптурне мистецтво. Нові риси з'явились у скульптурному мистецтві. Широковідомим було ім'я Л. Позена, який у малих формах художньо зображував різні типи людей та їхні заняття. Це, зокрема, композиції "Шинкар". "Кобзар", "Переселенці", "Запорожець у розвідці" тощо. Йому ж належить і ряд погрудь сучасників. Став відомим майстерно виконаними бюстами Салтикова-Щедріна, Гоголя і Шевченка скульптор П. Забіла. Набагато ширший діапазон мала творчість Б. Едуардса з Одеси: він розробляв теми як соціально-побутового, так і портретного характеру.

Розвивалася й монументальна скульптура, але пов'язана вона була переважно з пам'ятниками царям і вищим сановникам. Високим мистецьким рівнем вирізнявся пам'ятник Богдану Хмельницькому в Києві (1888) Михайла Ми-кешина. Скульптурне мистецтво західноукраїнських земель перебувало під значним впливом віденської, мюнхенської та римської художніх шкіл. Помітний вплив на його розвиток справив краківський скульптор П. Філіппі після переїзду до Львова у 1860 р. Високою майстерністю та психологічним розкриттям образу виділялися К. Островський, Т. Баронич, О. Северин та інші, а в галузі монументально-декоративного мистецтва - Т. Рігер.

Важливим видом образотворчого мистецтва залишався живопис. Побутовий жанр продовжували послідовники Шевченка М. Жемчужников, Іван Соколов та Костянтин Трутовський. В 70 - 90-х роках він став соціальне насиченішим і рельєфнішим. Селянською тематикою в цей час захоплювався М. Кузнецов. Значних успіхів у розробці побутового жанру й краси української природи досяг К. Костанді. Його полотна "У хворого товариша", "Гуси", "Рання весна", "В люди" та інші стали окрасою національної культури. Художньою довершеністю позначені картини співця природи й народного побуту України М. Пимоненка. Серед його робіт найбільший успіх мали "Святочне ворожіння", "Весілля в Київській губернії", "Проводи рекрута" тощо. Приблизно з 70-х років починає розроблятися міська тема. Побутові сюжети, а також героїка, волелюбність, нескореність і природний гумор притаманні полотнам Іллі Рєпіна "У волосному правлінні", "Вечорниці", "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" та ін.

Розвиток живопису та художнього мистецтва

Розвивався пейзажний живопис. Ним активно займалися В. Орловський, Є. Світославський, Г. Ладиженський та ін. Але вершиною пейзажного живопису стала творчість Сергія Васильківського, його близько 3,5 тис. полотен - це своєрідний гімн українській природі. Серед них почесне місце займають "Ранок", "Отара в степу", "Степ на Україні", "На Харківщині". Менш поширений був портретний живопис, хоч і в цьому жанрі працювали митці, які вправно володіли художньою технікою, вміли глибоко проникнути у психологію образу. Це - Пимоненко, Констанді, Васильківський та інші художники. Батальний живопис започатковує Микола Самокиш своїм першим полотном "Повернення російської кавалерії після атаки під Аустерліцом". Як і інші види мистецтва, живопис західноукраїнських земель зазнавав впливу художніх шкіл Австрії, Німеччини й Польщі, хоч у цілому він продовжував залишатися народним. Ліричністю й глибиною зображення вирізнялися картини К. Устияновича "Бойківська пара", "Гуцулка біля джерела". Йому належить також вдало виконане полотно "Шевченко на засланні". Переважно портретним живописом займався Т. Копистинський, пейзажами - Т. Романчук. Почалась творча діяльність Івана Труша.

Loading...

 
 

Цікаве