WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Солдат, генерал, дипломат – К.М. Дерев’янко - Курсова робота

Солдат, генерал, дипломат – К.М. Дерев’янко - Курсова робота

По-четверте, у Дерев'янко є нехай невеликий, але досвід дипломата. Посля війни він деякий час представляв СССР у Союзній Раді по Австрії.

Думаю, что саме рідкісна сукупність вищеназваних професіональних і особистих якостей і привела генерала Дерев'янко спочатку до столу, де підписувався Акт про капітуляцію Японії, потім на радіоактивне попелище японських міст і на післявоєнну дипломатичну роботу в Токіо.

У грудні 1945 року в Москві на раді міністрів іноземних справ великих держав-переможниць була досягнута домовленість про утворення Союзної Ради для Японії з місцеперебуванням у Токіо. Цю домовленість було опубліковано у газеті "Известия" № 304 от 28.12.1945 р. [2, с. 7-9]

Цей орган повинен був давати поради Главкому окупаційних військ по питанням, що торкаються здійснення капітуляції, окупації і контролю над Японією, а такожвиконання директив, що виконують ці умови.

Головами Союзної Ради були назначені головнокомандуючий окупаційними силами союзників генерал Макартур, а членом цього малочисельної Ради від СССР постановою СНК СССР від 2 січня 1946 року затверджений генерал Дерев'янко. Крім них у Союзній Раді було ще 2 представника: від Китаю і до Сполученого Королівства (цей член Ради представляв одночасно також Австралію, Нову Зеландію і Індію).

Союзна Рада припинила своє існування із укладенням у 1951 році Сан-Францизського мирного договору. К.Н.Дерев'янко перевели у Москву, де він працював у воєнній академії начальником кафедри збройних сил іноземних держав, а потім начальником управління інформації Головного розвідуправління (ГРУ) Генштабу. Внаслідок ядерного опромінення, отриманого під час перебування у Хіросімі і Нагасакі, здоров'я К.Дерев'янко значно погіршилось, і після тривалої і тяжкої хвороби він 30 грудня 1954 року помер від раку.

У некрологах, що з'явилися у "Правді" і "Красной звезде" (31.12.54 р., №310), не була вказана остання посада Кузьми Миколайовича і не перераховані іноземні ордени (американський "За заслуги" і два венгерських). [3, с. 140] Але й два ордени Леніна (другий — в 1947 році), два ордена Червоного Прапора, вищеназвані полководські ордени — всі вони говорили і говорять самі за себе. Підписали некролог міністр оборони Булганін, видатні полководці Жуков, Василевський, Соколовський, Конєв, Тимошенко, Малиновский — сім маршалів і ряд видатних друзів-генералів.

Похоронений Дерев'янко Кузьма Миколайович 3 січня 1955 року на "Новодевичьем" кладовищі у Москві.

Висновки

Другій світовій, яка тривала шість років і один день, 2 вересня сорок п'ятого прийшов кінець. Завершення війни поставило перед радянським народом нові задачі, головними з яких були відновлення народного господарства країни і перехід її на умови мирного життя.

Велика заслуга у перемозі над ворогом належить як керівникам держави, так і, можна сказати, в першу чергу громадянам країни, які доклали всіх зусиль і, навіть, поклали своє життя за світле майбутнє своїх нащадків. Одним із тих, хто зробив свій великий внесок у перемогу над фашистськими Німеччиною та Японією належить Кузьмі Миколайовичу Дерев'янко, який офіційно поставив свій підпис у акті про "Капітуяцію Японії", у документі, який офіційно засвідчив припинення всіх військових дій і повернення довгоочікуваного миру у кожну домівку, до кожного громадянина планети Земля.

Наприкінці хочу сказати, що це питання за браком матеріалу повноцінно висвітлити я не змогла, оскільки Кузьма Миколайович, як вказують деякі джерела займався не тільки військовою справою, а й вивченням деяких наукових питань (наприклад, вплив радіації на людей, навколишнє середовище і т. д.). Проте, я намагалася найточніше передати і описати роль цієї видатної особистості у Другі світовій війні.

Список використаної літератури

  1. Александров Анатолий Андреевич. Великая победа на Дальнем Востоке: Авг. 1945 года: от Забайкалья до Кореи/ А.Аександров. – М.:Вече,2004– 406с.

  2. Внотченко Леонид Николаевич. Разгром милитаристской Японии на Дальнем Востоке: (К 0-летию) – М.: Знание, 1985 64 с.

  3. Деревянко Виталий Кузьмич. Солдат, генерал, дипломат [К.Н.Деревянко]. Днепропетровск, "Промінь", 1971 – 155 с.

  4. Нимиц И., Портер Э. Война на море, 1939-1945:[Пер. с англ.] – Смоленск: Русич, 1999. – 590 с.

  5. Кто был в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. Люди. События. Факты: Справ./ – М.: Республика, 2000 – 428 [3] с.

  6. Пономарёв С. Капитуляцию Японии принял! // Советская Россия. – № 115-116 (12728). – 30 августа. – 2005 С. 7-9

Додаток 1

Как только генерал-лейтенант Деревянко кратко доложил маршалу Василевскому о результатах своего "исторического броска" в Токио, Главком дальневосточной группировки сразу же позвонил в Ставку. Как и было договорено ранее, Сталин ждал этого звонка. Он хотел немедленно узнать подробности происшедшего события на рейде Токийской бухты. Но и на этот раз Верховный Главнокомандующий остался формалистом. Он спросил:

– Товарищ Василевский, вымне скажите — закончил 2-ю мировую войну, товарищ Деревянко в Токио или не закончил?

Главком дальневосточной группировки в том же спокойном тоне ответил:

– Генерал Деревянко достойно выполнил важное поручение Верховного Главнокомандования Красной Армии, товарищ Сталин. Передо мной лежит акт о безоговорочной капитуляции Японии со всеми необходимыми подписями. Так что 2-й .мировой войне положен конец.

– Понятно, товарищ Василевский, а как была организована сама церемония американами? Мне кажется, что не случайно они организовали эту процедуру на борту своего линкора.

– Конечно, товарищ Сталин. Всю церемонию генерал Макартур уместил в двадцать минут. По нему выходило, что Соединенные Штаты почти сто лет назад начали борьбу на Тихом океане против захватнической политики Японии и вот теперь успешно ее завершили. А наша Красная Армия на материке решала всего лишь локальную задачу.

Верховный воспринял это заявление Главкома дальневосточной группировки спокойно:

– Мы еще многое узнаем в ближайшее время из арсенала американских достижений, товарищ Василевский. Возможно, скоро тот же генерал Макартур заявит, что судьбу войны с Японией решили, главным образом, атомные бомбардировки Хиросимы и Нагасаки. Они, дескать, сломили волю японского народа к сопротивлению, побудили его принять Декларацию союзных держав.

– Так вполне может произойти, товарищ Сталин, – согласился маршал Василевский. – Но при встрече с генералом Деревянко Верховный Главнокомандующий союзных держав на эту тему не распространялся.

– А как генерал Макартур ответил на вопросы товарища Деревянко, которые мы поручили выяснить у него при встрече в Токио? Ответил или отмолчался?

– Для Верховного Главнокомандующего союзных держав они прозвучали как большое откровение, товарищ Сталин. Пожалуй, только по вопросу приема капитуляции японских войск в Южной Корее был получен утвердительный ответ. На все остальные наши вопросы генерал Макартур пообещал ответить через некоторое время.

– Понятно, товарищ Василевский,— вроде бы удовлетворился ответами Сталин, но тут же задал следующий вопрос по текущей обстановке:

– Боевые действия наши войска закончили повсюду или где-то японец еще оказывает нашим войскам сопротивление?

Главком дальневосточной группировки был хорошо осведомлен о развитии оперативной обстановки в Маньчжурии, на Сахалине и на Курильских островах, и уверенно доложил:

– На Сахалине и Курильских островах всякое военное сопротивление сломлено, противник разоружен и взят вплен, товарищ Сталин. В Маньчжурии наши войска продолжают зачистку территории. Вот и сегодня маршал Мерецков доложил мне о том, что в тридцати километрах западнее Муданьцзяна в горно-лесистой местности части 365-й стрелковой дивизии в напряженном встречном бою разгромили большой отряд японских войск из состава 1-го фронта Квантунской армии численностью свыше двух тысяч солдат и офицеров. Помимо этого, в долине Сунгари также еще встречаются укрывшиеся отдельные группы "смертников". Их тоже приходится ликвидировать.

Loading...

 
 

Цікаве