WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Анархістський рух в Україні у 1917-1921 рр. - Курсова робота

Анархістський рух в Україні у 1917-1921 рр. - Курсова робота

Наприкінці 1917 – на початку 1918 рр. Махно розпочав боротьбу проти Центральної Ради. У цей період Махно, по суті, вперше виступив на боці Радянської влади. Наприкінці січня 1918 р. Махно різко виступив проти політики Центральної Ради після підписання нею угоди з Німеччиною та її союзниками та підтримав підписання Брестського миру, вважаючи його одним з найбільш розумних і тактичних маневрів у тій ситуації. [4, с. 11]

З приходом кайзерівських окупантів Махно втратив у Гуляй-Полі та окрузі свою владу. До маєтків повернулися поміщики і колоністи, які за допомогою окупантів відібрали у селян землю і майно, вчинили розправу над ними. У квітні на Україні відбувся новий державний переворот: влада перейшла до гетьмана Скоропадського. В цей час Махно мандрував по містах Південної Росії і Поволжя.

Улітку на Україні розпочалися масові повстання селянства проти австро-німецьких окупантів та режиму Скоропадського. Махно, сповнений полум'яного завзяття, повертається на Україну, очолює загін своїх сподвижників і опиняється в епіцентрі самого повстання. Махновщина почалася з масового знищення поміщиків і офіцерів варти. За неповними підрахунками, на чолі свого загону Махно здійснив 118 нападів на окупантів. [4, с. 14]

У листопаді-грудні 1918 р. схрестилися шляхи Махна і Петлюри. Махно погодився на мобілізацію селян до армії Директорії в Гуляйпольському районі, щоб отримати зброю, боєприпаси та продовольство. Але цей альянс тривав всього кілька днів.

Як захисник інтересів селянства, Махно, знову виступивши на боці Радянської влади, на початку 1919 р. очолив боротьбу проти військ Директорії і білогвардійців. Армія Махна зростала. Якщо в листопаді 1918 р. вона налічувала 8 тисяч чоловік, то в цей період під його керівництвом знаходилося близько 29 тисяч бійців, неозброєний резерв складав 20 тисяч людей. [2, с. 81] Однак на ІІ районному з'їзді Рад, який відбувся у лютому 1919 р. в Гуляй-Полі, пролунали перші антирадянські заклики. Махно особисто виступив проти монополізації Рад комуністами. З'їзд закликав селян та робітників "на місцях... будувати нове вільне суспільство – "вільні Ради". [2, с. 81] У квітні-травні зріс потік листів та телеграм про антирадянські заяви Махна і про зраду, яку він готує.

Саме в цей час до Гуля-Поля з'їхалися члени утвореної у 1918 р. анархістської організації "Набат", які поставили перед собою мету підкорити махновський рух своєму впливу. Широка антимахновська пропаганда змусила Махна зблизитися з анархістами, хоча сам він вважав себе не анархістом, а "вільним комуністом". [2, с. 82]

У квітні 1919 р. відбувся ІІІ Гуляйпольський районний з'їзд Рад, на якому була проголошена анархістська платформа. "Вимагаємо, – говорилося в резолюції, – негайного звільнення всіх призначених осіб на військові та громадянські пости...". [2, с. 82] Махновці бойкотували ІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад і його рішення, вимагали переглянути продовольчу політику і встановити інші форми товарообміну між містом і селом. Махновщина перетворювалась в антирадянський рух.

Одним з найбільш заплутаних епізодів в історії махновського руху – події, пов'язані із заколотом Григор'єва. Махно поділяв негативне ставлення отамана до Радянської влади, яка, по суті, скасувала Декрет про землю, почала вводити політику "воєнного комунізму", але він не підтримав Григор'єва. Зрозуміло, не тому, що симпатизував Радянській владі, а через те, що його перехід на бік Григор'єва давав змогу Денікіну легко захопити Гуляйпольський район. А відтак Махно назавжди втратив би підтримку селян.

На початку травня різко загострилися відносини між головою Реввійськради Л.Д. Троцьким і Махном. Наркомвійськ УСРР вирішив переформувати армію Махно, щоб подолати анархію. Троцький засудив такі плани. Махновці, не знаючи причин заборони формування з їх загонів дивізії, оголосили Троцького "поза законом".

Троцький не простив цього Махнові. 4 травня 1919 р. він видав наказ Реввійськради Республіки за №1824 і опублікував статтю "Геть махновщину", де оголосив Махна й очолюваний ним рух поза законом. 6 червня проти махновців та усіх, хто їх підтримував, розпочалася нещадна боротьба. Анархісти "Набату" заявили, що вони займатимуться агітаційно-пропагандистською роботою у різних регіонах України для того, щоб розказати світові про Махна й махновців. [4, с. 25] Сам Махно з невеликим загоном розпочав боротьбу в радянському тилу.

Водночас йшла ідеологічна обробка селян та робітників. Культурно-просвітницький відділ "Революційної повстанської армії України (махновців)" видавав листівки, в яких закликав (навіть в анархістському "безвладному суспільстві") створювати Ради, проти волі, визнаючи, по суті, що гасло "Вся влада Радам!", який висунув В.І. Ленін, найбільш повно відображає інтереси народу. Відмовитися від Рад означало втратити підтримку народних мас.

Невпинно продовжував наступати на Україну Денікін і влітку 1919 р. захопив значну її частину. Реставрація старих порядків викликала величезне невдоволення селян. Ряд повстанців, що донедавна боролися проти Радянської влади, тепер повернули зброю проти Денікіна. Згуртованою силою, що активно виступала проти денікінців, був Махно. До нього і кинулося селянство як до свого захисника.

Влітку ж 1919 р. невпевнений у своїх силах Петлюра запропонував Махнові тримати проти Денікіна загальний фронт. Махно ухопився за цю ідею. По-перше, він сподівався самим фактом переговорів з Петлюрою зіткнути його з Денікіним і тим самим ослабити натиск "білих" на його військо; по-друге, Махно розраховував усунути Петлюру і стати на чолі його війська; і, нарешті, виникла реальна можливість хоч якось розв'язати одвічну проблему махновців – нестачу патронів і зброї.

20 вересня 1919 р. у Жмеринці був укладений договір між УНР і махновцями, що передбачав спільну боротьбу з білогвардійцями і в разі перемоги виділення Махнові території для встановлення "вільного радянського ладу". [4, с. 30] Петлюра з цим погодився, та висловився проти проведення на зайнятій ним території пропаганди махновських ідей. Але якраз саме тоді активізувалися у махновській армії анархісти, які настійно пропагували ідеї "вільних рад", створення на півдні "безвладної держави".

Масова боротьба селянства у денікінському тилу й успішна збройна боротьба армії Махна дістала позитивну оцінку і всебічну підтримку з боку Радянської влади. Та Махно і його оточення спрямували ненависть селян проти Радянської влади.

Основні положення своєї боротьби Махно проголосив у декларації "Революційної повстанської армії України (махновців)", ухваленій на засіданні військово-революційної ради 20 жовтня 1919 р. Програма махновців спрямовувалася насамперед проти політики "воєнного комунізму" в усіх її проявах, на захист села від експлуатації і поневолення містом, наступу промисловості на сільське господарство. Махновці вимагали не лише передавання всієї землі селянству, але й права самим розпоряджатися результатами своєї праці. Вони рішуче виступали проти керівної ролі Комуністичної партії, звинувачуючи її в захопленні та узурпуванні влади, придушенні інших партій. Махно вимагав передавання усієї влади багатопартійним Радам, обраним народом. Він був проти своєрідної ієрархії Рад, керівництва ними зверху, вважав за потрібні лише "низові" органи влади – волосні, повітові, міські. Своїм основним завданням махновці проголошували здійснення "третьої соціальної революції", що повинна остаточно знищити залишки капіталу і повалити владу більшовиків-тиранів. [4, с. 32–33]

Численні каральні акції проти махновців призводили до того, що на початку 1920 р. військо Махна почало танути. Восени Врангель почав наступати на так званий "махновський район". Це викликало невдоволення селянства, а також анархістів, які не лишали сподівання на створення "безвладної держави". Махнові нічого не лишалося, як піти на чергову угоду з Радянською владою. Вона була підписана 2 жовтня 1920 р. у Старобільську. [4, с. 35]

Але мріям Махна так і не судилося збутися, оскільки розгромивши Врангеля, його випередив командуючий Південним фронтом М.В. Фрунзе. Згідно з наказами від 23 та 24 листопада 1920 р. він розпочав рішучу ліквідацію махновщини. Махно розгадав плани Фрунзе, і почалися його нові рейди по Україні.

Махновці знову розпочали успішно діяти проти радянських військ. Складність боротьби з Махном полягала в тому, що він, збагатившись за роки громадянської війни великим військовим досвідом, вмів приймати неординарні рішення, "добре враховував моральний елемент і елемент обстановки", як відзначало командування частин Червоної Армії та практично завжди використовував саме ті методи боротьби, які рекомендували військові авторитети для дій партизанів. [4, с. 37] Наприкінці громадянської війни махновці були добре озброєні, мали численну агентуру, за допомогою якої Махно мав точні відомості не тільки про чисельність, а й про національний склад радянських військ, їх моральний дух і т. п.

Loading...

 
 

Цікаве