WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Україна на початку ХХ ст. - Курсова робота

Україна на початку ХХ ст. - Курсова робота

Таблиця №. Культурний і науково-освітній напрям українського національного руху

Культурний напрям

Науково-освітній напрям

У 1903 р. в Полтаві відбулося відкриття пам'ятника І. Котляревському, яке перетворилося в справжнє "свято українського слова". На нього з'їхалися представники з Наддніпрянської України, з Галичини, Буковини. Зокрема: І. Карпенко-Карий, М. Коцюбинський, М Кропивницький, М. Лисенко, Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, П. Саксаганський, Леся Українка та ін. У 1903 р. в Києві українська інтелігенція влаштувала урочисте вшанування композитора М. Лисенка з нагоди 35-річчя його музичної діяльності.

В 1904 р. культурна громадськість урочисто відзначила в Києві 35-річчя літературної діяльності письменника І. Нечуя-Левицького. Ці події мали велике значення для піднесення масової української національної свідомості

Археологічні з'їзди (XI відбувся в 1899 р. у Києві, ХІІ – 1902 р. в Харкові, XIII -1905 р. у Катеринославі, XIV – 1908 р. у Чернігові) привернули увагу вчених усього світу до української науки, культури.

У 1904 р. вийшов у світ "Нарис історії українського народу". Ця праця стала однією з найбільш популярних робіт М. Грушевського. Вона відіграла значну роль у формуванні інтересу українського народу до своєї історії.

Ряд українських земств і міських дум ухвалили постанови про потребу запровадити в школах навчання українською мовою. Аналогічні постанови виносять різні з'їзди – агрономічні, технічні та ін.

Як наслідок, Синод, який півстоліття не дозволяв українського слова в церковному житті, дав благословення українському перекладу Євангелія і видав його своїм коштом.

У кінці 1904 р. Рада міністрів Росіїпоставила питання про скасування цензурних заборон українського слова

Таблиця №. Масові соціальні рухи в демократичній революції 1905–1907 рр.

Робітничий рух

Селянський рух

Виступи в армії і на флоті

Визвольна боротьба трудящих західноукраїнських земель

У січні-березні 1905 р. страйковий рух охопив 170 тис. робітників Києва, Харкова, Катеринослава, Бердичева, Житомира та ін. міст.

В жовтні 1905 р. понад 120 тис. робітників промислових центрів України взяли участь у Всеросійському політичному страйкові. В Харкові, Катеринославі, Одесі відбулися збройні сутички з військами. В Катеринославі створено першу на Україні Раду робітничих депутатів (в грудні 1905 р. їх нараховувалося 81). Робітники стали об'єднуватися в професійні спілки (в 1907 р. їх нараховувалося на Україні 280).

У жовтні-листопаді 1905 р. у Києві, Катеринославі, Одесі, на Донбасі відбулися поліцейсько-чорносотенні погроми, які тривали декілька днів.

9–18 грудня 1905 р. в Харкові, Олександрії, Катеринославі, на Донбасі відбулися збройні повстання. Придушені військами.

У 1905 р. на Україні страйкувало понад 100 тис. чол. У 1907 р. – майже 55 тис. чол.

У січні-березні в Чернігівській, Харківській, Полтавській губерніях відбулося близько 140 селянських виступів. На вересень-грудень 1905 р. припало 1900 виступів, розгромлено 600 маєтків, в 61 селі відбулися сутички з військами. Виникають масові безпартійні організації – селянські спілки. Наприкінці 1905 р. існувало 7 губернських, 12 повітових комітетів і понад 120 сільських і волосних організацій спілки. Вплив в них мали есери і українські соціал-демократи.

У жовтні 1905 р. в с. Вихвостові на Чернігівщині заможні селяни організували самосуд над 15 учасниками анти поміщицького виступу і вбили їх ("Вихвостівська трагедія").

18–22 грудня 1905 р. жителі с. Великі Сорочинці на Полтавщині захопили владу і обрали революційний селянський комітет. Війська зайняли соло і влаштували розправу. Ці події описав В. Короленко в документальному нарисі "Сорочинська трагедія".

У 1906 р. на Україні відбулося 2194 селянських виступи, у 1907 р. – 641.

У червні 1905 р. відбулося повстання на броненосці "Потьомкін". Очолював його матрос Г. Вакуленчук (родом із бідної селянської родини села В. Коровинці (тепер Чуднівський р-н Житомирської обл.).

11–16 листопада 1905 р. вибухнуло повстання матросів на 12 кораблях Чорноморського флоту. Керував ним лейтенант П. Шмідт. Повстання зазнало поразки. П. Шмідт і три його помічники були страчені. 18 листопада 1905 р. в Києві виступило 1 тис. саперів. Очолив їх підпоручик Б. Жаданівський. Повстання було придушено. Жаданівського засудили до страти, яку замінили довічною каторгою

У січні-лютому у Львові, Чернівцях, Тернополі, Дрогобичі, Станіславі, Коломиї прокотилася хвиля мітингів, демонстрацій, зборів солідарності з трудящими Наддніпрянщини.

У 1905 р. число підприємств, охоплених страйками, зросло проти 1900 р. в 4 рази, а кількість страйкарів – більш як у 3 рази. Протягом 1905–1907 pp. у Східній Галичині відбулося понад 220 страйків, у яких взяли участь 40 тис. робітників. Революційне піднесення змусило австрійський уряд 4 листопада 1905 р. заявити про введення загального виборчого права

Таблиця №. Революція 1905–1907 років – могутній чинник піднесення українського національного руху

Боротьба проти обмежень українського друку

Проникнення української мови в освіту

Подальша політизація українського національного руху

З ініціативи українських наукових діячів Російська академія наук створила комісію, яка підготувала "Записку про відміну утисків малоросійського друкованого слова", її підтримала професура Київського і Харківського університетів. 24 листопада 1905 р. ухвалено закон, за яким дозволялося видавати літературу національною мовою, випускати журнали й газети, створювати культурно-освітні товариства, національні театри. У кінці 1905 р. почали видавати газети й журнали українською мовою. Перша з них "Хлібороб" була видана М. Шеметом у Лубнах. За нею у Києві почала виходити перша щоденна українська газета "Громадська думка" (пізніше "Рада"), її засновники – Є. Чикаленко, В. Симиренко і В. Леонтович. З'явилися українські газети в Полтаві, Катеринославі, Одесі, Харкові. У 1906 р. українською мовою видавалося 18 газет і журналів. Перейшов на українську мову і найстаріший на той час на Україні журнал "Киевская старина". Він почав виходити під назвою "Україна" (проіснував до 1907 p.).

У багатьох містах і селах відбувалися збори і мітинги, які приймали резолюції з вимогою запровадження навчання у школах українською мовою. Мали місце випадки, коли вчителі явочним порядком – вводили навчання учнів рідною мовою. У деяких вищих навчальних закладах почали викладати українознавчі курси. Так, в Харківському університеті проф. Д Багатій почав читати курс історії України. В Київському університеті проф. А. Лобода читав курс з історії української літератури. У кінці 1905–1906 р. на Україні виникають культурно-освіт-ні товариства "Просвіта". Перша з них виникла в Катеринославі, а до середини 1907 р. їх налічувалося 45. У них активно працювали відомі діячі української культури. Вони організовували школи, бібліотеки, лекції, концерти для народу, видавали українською мовою книги. Органи влади всіляко перешкоджали діяльності "Просвіт".

У грудні 1905 р. відбулася реорганізація РУП в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Лідери – В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш. Робили ставку на перемогу пролетарської, революції. В національному питанні виступала за автономію України в складі Російське! держави.

У 1905 р. на базі УДП і УРП було створено Українську, демократично-радикальну партію. Лідери – Б. Грінченко, С. Єфремов, Д. Дорошенко. Виступала за автономію України та земельну реформу.

У 1906 р. на Буковині було засновано Соціал-демократичну партію. Лідер – О. Безпалих Мала своїм гаслом "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". У 1906 р. там же було засновано Радикальну партію. Лідери – Т. Галіп, І. та О. Попович. Вимагала економічних та культурних змін. Лояльно ставилася до австрійського уряду.

У 1907 р. на Буковині створено Національно-демократичну партію. Лідери – С. Смаль-Стоцький, М. Василько.

Від українських губерній до І і ІІ Думи було обрано по 102 депутати. Частина депутатів-українців створила в Думі українську фракцію – Українську думську громаду під керівництвом Іллі Шрага. В І Думівона нараховувала 44 депутати, в ІІ – 47. Головним гаслом цієї громади була автономія України. Думською фракцією були розроблені законопроекти про місцеве самоврядування, про права української мови в школі, суді, з земельних питань, охорони праці. Велику допомогу надавав М Грушевський, який сприяв заснуванню в Петербурзі друкованих органів "Вільна Україна", "Рідна справа", "Вісті з Думи".

Loading...

 
 

Цікаве