WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Проблема абсолютизму в Росії - Курсова робота

Проблема абсолютизму в Росії - Курсова робота

З розпуском Покладеної комісії закінчився перший етап єкатерининських реформ, характерною рисою якого було прагнення імператриці здійснити перетворення. З огляду на бажання різних соціальних груп, однак стало зрозуміло, що широкі маси настроєні консервативно і тому радикальні реформи неможливі. Але цей етап реформ дав Катерині реальну картину суспільних поглядів і можливість розробляти нову тактику подальших перетворень із урахуванням цих поглядів.

Отже, суть політики "освіченого абсолютизму" полягала не тільки в придушенні селянських рухів, але почасти, у прагненні попередити їх виникнення. Уряд виходив з того, що насильницькими формами придушення протесту народних мас не завжди досягається міцне заспокоєння. Він рахував тому необхідним зробити селянам деякі поступки. До них відносяться припинення приписки державних селян до заводів, передача монастирських селян у ведення Колегії економії (1764 рік) і т. п. Ці заходи не зачіпали єства феодально-кріпосницької системи. Саме в царювання "освіченої" монархині Катерини II деспотизм і насильство, прикривався лицемірно фразою: "усе влаштовувати до блага всіх взагалі і усякого особливо", досягли небувалого розквіт. У переписці із французькими просвітниками — Вольтером, Дідро, Даламбером, Катерина виставляла себе противницею кріпосного права, прихильницею правосуддя і, у теж час, підписувала укази, що надавали поміщикам право засилати селян у Сибір, відновила діяльність установ політичного розшуку, які проводили жорстоку розправу над усіма хто виступав на захист пригноблених.

В. О. Ключевський, підбиваючи підсумок періоду правління Катерини II відзначив: "...До кінця царювання Катерини Росія, безсумнівно, стала набагато більше закріпаченою, ніж була колись".[25, 146]

Отже, до кінця XVIII століття в Росії остаточно відбулося оформлення і посилення абсолютної монархії. Влада монарха — необмежена, розвинений сильний бюрократичний апарат, церква підлегла державі, оплотом абсолютизму є дворянство. Розвиток абсолютизму відбувається на кріпосницькій основі, ознаки розкладання якої в Росії вже були на лице. Панування кріпосницької системи, панування реакційного дворянства підсилювало відставання Росії від передових європейських країн.

Висновки

Російський абсолютизм почав формуватися в другій половині XVII ст. (хоча окремі елементи виникали ще в XVI ст. під час правління Івана Грозного і Бориса Годунова) і остаточно оформився при правлінні Петра I. При цьому він істотно відрізнявся від західноєвропейського класичного абсолютизму. По-перше, у нього була інша соціальна опора (одне служиве дворянство, а не союз дворянства з міською буржуазією), що порозумівається іншими історичними умовами його формування. У Росії XVII — першої чв. XVIII ст., буржуазія в силу ряду причин була вкрай нечисленною і не сформувалася в окремий клас населення із чітко обкресленою соціальною психологією, світоглядом і т.д. По-друге, співвідношення правових і не правових методів управління було явно зміщене убік останніх. Особиста сваволя, деспотизм монарха була в Росії більш яскраво вираженою, ніж у країнах Заходу. Багато в чому це порозумівається загальними особливостями російського історичного процесу (перевага деспотичних тенденцій у період ярма Золотої Орди; зміна у зв'язку із цим ціннісних орієнтацій в основної маси населення, яке виразилося в поступовому формуванні підданістичних відносин; встановлення кріпосного права, яке привело до формування рабської психології в більшості населення; стан постійної зовнішньої погрози, що серйозно вплинуло на вибір методів управління і сприяло мілітаризації всіх сторін громадського життя, перетворенню надзвичайних методів воєнного часу в постійні і т.д.). Хоча не можна не відзначити і реальну можливість розвитку Росії по іншому альтернативному шляху, пов'язаному з демократичними традиціями в період існування Давньоруської держави, Новгородської республіки й ін. Однак, після Смутного часу, коли невдалі спроби реалізації принципу виборності монарха ледве не привели до втрати національної незалежності, цивілізаційний вибір був зроблений однозначно на користь формування сильної необмеженої влади монарха з максимальною централізацією і деспотичними рисами в керуванні.

Ці дві основні особливості російського абсолютизму (опора тільки на одне дворянство і використання в основному деспотичних методів керування) зробили суттєвий вплив на подальший хід історичного процесу в Росії і визначили інші результати спроб реалізації на російському ґрунті західноєвропейських правових, соціальних і культурних норм і цінностей

Російська держава XVIII століття істотно відрізнялася від відсталої в господарських, військових і культурних відносинах Росії XVII сторіччя, наявністю більш розвинутої промисловості, централізованими й упорядкованими адміністративними установами, першокласними армією і флотом, світськими школами і загальним підйомом науки й культури.

Розвиток абсолютизму супроводжувалося розвитком армії й флоту. Російська держава XVII століття не має регулярної армії і флоту, в XVIII столітті перетворюється в державу, яка володіє одним із кращих у світі флотом і сучасною армією, які дозволяють абсолютизму вести активну зовнішню й внутрішню політику, у результаті якої істотно змінилося геополітичне положення Росії. З держави з обмеженою територією, держави, що не має виходу до морів, Росія перетворюється в державу, яка зайняла першорядне місце в міжнародному житті в Європі і Азії, у державу, без участі якої не вирішується жодне важливе питання європейської політики.

Після петровських реформ для Росії нового часу вже не було іншого шляху розвитку, ніж той, що був заданий Петром. Активна зовнішня політика, потужна регулярна армія й флот, розвинена торгівля й промисловість, орієнтована насамперед на потреби оборони, заохочення розвитку національної культури і освіти — всі ці аспекти політичної доктрини Петра стали визнаною метою післяпетровських урядів.

Розвиток абсолютизму в Росії супроводжувався економічними змінами в країні. У першій половині XVIII століття в Росії за допомогою політики, що проводиться російськими монархами, була створена велика промисловість, зросла внутрішня і зовнішня торгівля. Все це досягалося в Росії, як і у країнах Західної Європи, жорстокими і примусовими мірами, характерними для епохи первісного нагромадження капіталу. Але процес первісного нагромадження проходив у Росії в умовах панування феодально-кріпосницьких відносин, що зробили величезний вплив на форми, шляхи й темпи розвитку капіталізму і що визначили, в остаточному підсумку, з кінця XVIII століття економічне відставання Росії від інших європейських країн.

У Росії, як й в інших європейських країнах, перехідна епоха від феодалізму до капіталізму породила ідеологію Просвітництва. Важливою рисою політики освіченого абсолютизму було прагнення монархів послабити гостроту соціальних протиріч у своїх країнах. Розширення привілеїв дворянства, зміцнення феодального землеволодіння, розвиток кріпосного права привело до загострення протиріч між селянами і поміщиками, які вилилися в антикріпосницькі виступи селян, козаків кінця XVIII століття. Розмах боротьби змусив уряд негайно реагувати і провести ряд заходів, що зміцнювали силу, гнучкість і каральні функції самодержавно-кріпосницького апарата. Ряд реформ Катерини ІІ проведений у країні, був спрямований на посилення абсолютизму і його надійний оплот — дворянство, передавши в його руки весь адміністративно-політичний апарат управління. Саме в період правління Катерини ІІ відбувся подальший розвиток і посилення абсолютної монархії в Росії, через подальший розвиток бюрократії і посилення централізації державного апарата. Початий Петром І процес підпорядкування церкви державі, одержав своє логічне завершення за правління Катерині. У підсумку секуляризації, церква стала повністю залежною від держави, тепер навіть з економічної точки зору. Однак, позиція російського абсолютизму стосовно релігії й церкви не була однозначною. Релігія виявилася потужною опорою самодержавства. Уряду і його ідеологам доводилося думати і про підпорядкування церкви своїй політиці і одночасно про ідеологічне зміцнення церкви, підвищенні її морального авторитету. Поки в Росії зберігалися феодальні відносини, зберігалися економічні, соціальні й політичні основи для існування церкви й релігійної ідеології.

Loading...

 
 

Цікаве