WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Проблема абсолютизму в Росії - Курсова робота

Проблема абсолютизму в Росії - Курсова робота

Ще одним продовженням реформ Петра можна вважати секуляризацію церковних земель. Відповідно до указу 1764 року монастирські землі із селянами передавалися у ведення спеціальної Колегії економії. Колишні монастирські селяни були названі тому економічними, а їхнє правове положення стало приблизно таким же, як положення чорносошних, тобто державних селян. Всі податі відтепер повинні були платитися державі.

Іншим слідством секуляризації стала зміна положення російської православної церкви. Церква стала повністю залежною від держави, тепер навіть із економічної точки зору.

Таким чином, головне завдання, свого царювання, Катерина II бачила в зміцненні свого положення "матері батьківщини", згладжуванні соціальних протиріч, попередженні антифеодальних виступів, обумовлених загостренням класової боротьби. Вона й визначила основні напрямки внутрішньої політики в умовах глибоких соціальних протиріч розкладання феодально-кріпосницької системи.

Її змістом, з одного боку, було маневрування за допомогою обіцянок, підготовки і проведення деяких реформ, використання популярних ідей французьких просвітників того часу — Вольтера, Дідро, Монтеск'є, створення видимості єдності мислителів і монархів — "союзу філософів і государів", а з іншого боку — різке посилення кріпосного гніта і розширення дворянських привілеїв. Сукупність елементів цієї політики одержала назву "освіченого абсолютизму". [12, 43]

Світанок "освіченого абсолютизму" у Росії відноситься до 60-х років XVIII століття. Незважаючи на ліберальні фрази і демагогічні прийоми самодержавців, соціальна природа самодержавства при "освіченому абсолютизмі" залишалася дворянською. Як і у багатьох країнах тієї пори з Австрії, Пруссії і інших — "освічений абсолютизм" у Росії був особливою формою політики самодержавства, характерною рисою якої було деяке пристосування політики дворянської держави до вимог капіталізму, що розвивається.

"Освічений абсолютизм" був породжений також загостренням соціальних протиріч і у першу чергу боротьбою селян. Суть політики "освіченого абсолютизму" містилась не тільки в придушенні селянських рухів, але почасти в прагненні попередити їхнє виникнення. "Освічений абсолютизм" проводив також заходи, що мали метою зберегти і розширити привілеї дворянства, допомогти йому пристосуватися до капіталістичних відносин. [8, 15]

Другий період правління Катерини II характеризується тим, що відкидається показний лібералізм і просвітницькі ідеї, переслідуються російські просвітники, проголошуються практично безмежні дворянські привілеї, ще більше зростає кріпацький гніт. Процес поглиблення соціально - економічних протиріч і розкладання феодально-кріпосницької системи продовжує розвиватися. Тому посилення реакційного курсу, особливо у зв'язку з Великою французькою революцією, становить зміст внутрішньої політики цього періоду правління Катерини II.

У такий спосіб історію Російської абсолютистської держави другої половини XVIII століття можна розділити на два періоди: 1 — до селянської війни 1773 - 1775 років; цей період прийнятий називати періодом "освіченого абсолютизму" і 2I період — відкритої дворянської реакції, що особливо підсилилася з 1789 - 1790 років у зв'язку з революцією у Франції.

3.2 "Наказ". "Покладена комісія" 1767 р.

Одним з найбільш яскравих проявів "освіченого абсолютизму" у царювання Катерини II було скликання Комісії зі складання нового укладення. Цю міру уряд пояснював необхідністю кодифікації знаків, тому що "Соборне укладення" 1649 року, до цього часу зовсім застаріло.

У своїй діяльності Комісія повинна була керуватися спеціальною інструкцією — "Наказом", написаним Катериною II. Цей "Наказ" буяв модними ліберальними фразами, запозиченими із творів західноєвропейських просвітників, обґрунтовував необхідність збереження абсолютизму, станів і кріпосництва. При його складанні, Катерина, по власному визнанню, "обібрала" Монтеск'є, який розробляв ідею поділу влади в державі, і інших його послідовників. Її політика освіченого абсолютизму припускала правління "мудреця на троні". "Наказ" — компіляція, складена по декількох добутках просвітницького напрямку того періоду. Головні з них — книги Монтеск'є "Про дух законів" і роботи італійського криміналіста Беккарія "Про злочини й покарання". Книгу Монтеск'є Катерина називала молитовником государів, які мають здоровий глузд. "Наказ" складався із двадцяти глав, до яких потім були додані ще дві. Глави розділені на 655 статей, з яких 294 були запозичені в Монтеск'є. "Наказ" починався з міркування про характер законів, які повинні враховувати історичні особливості народу. Особливістю російського народу є приналежність до європейських народів. Росії необхідно самодержавне правління, через просторість земель Імперії і розмаїтості її частин. Ціль абсолютистського правління не те, "щоб у людей відняти природну їхню вільність, але щоб дії їх направити до одержання найбільшого від всіх добра". [22, 15] Тобто мета абсолютизму — благо всіх підданих. Самодержець опирається у своєму правлінні на закони, за дотриманням яких стежить Сенат.

В.О. Ключевський, даючи оцінку "Наказу" Катерини, писав: "Вільна від політичних переконань, вона заміняла їх тактичними прийомами політики. Не випускаючи з рук жодної нитки самодержавства, вона допускала непряму й навіть пряму участь суспільства в керуванні... Самодержавна влада, на її думку, одержувала новий вигляд, ставала чимсь подібним до особисто-конституційного абсолютизму. У суспільстві, що втратило почуття права, і така випадковість, як вдала особистість монарха, могла зійти за правову гарантію." [25, 136]

Вибори депутатів Комісії носили станово-обмежений характер і забезпечували повну перевагу дворян. Дворяни (поміщики) вибирали депутата від кожного повіту, городяни вибирали одного депутата від кожного міста, крім того, до складу Комісії входило по одному депутаті від Синоду, Сенату, від кожної колегії.

Покладена комісія почала засідання в Гранатовитій палаті московського Кремля влітку 1767 року. Після читання наказів Комісія приступилася до обговорення прав "шляхетних", тобто дворян, потім прав міського населення. Розширення як дворянських, так і купецьких привілеїв означало обмеження самого численного класу безпосередніх виробників – селянства. Тому селянське питання, хоча його і не включили до порядку денного роботи Комісії, було центральним. Поміщики скаржилися на масову втечу і "неслухняність" селян і вимагали вживання відповідних заходів. Але дехто із дворянських депутатів, наприклад депутат Коробьїн Г. С. виступав із критикою жорстокості кріпосницької системи. Він заявив, що причиною втечі селян "по більшій частині є поміщики, що обтяжують толь своїм правлінням". [37, 81] Коробьїн вважав за необхідне точно визначити розмір селянських повинностей на користь поміщика і надати селянам право мати нерухому власність.

Але навіть ці помірні пропозиції, що лише зм'якшували, а не знищували кріпацький гніт, зустріли саму рішучу відсіч із боку переважної більшості дворянських депутатів. Дворянство вимагало виключного права володіння селянами, землями і надрами, монополії промислової діяльності, домагалося створення своєї станової політичної організації з передачею в її руки місцевої адміністрації. Зростаюче значення купецтва в економічному й політичному житті країни позначалося в наполегливих вимогах депутатів від міст не тільки закріпити старі права купецтва, але розширити їх, створити умови для росту промисловості торгівлі, захистити купців від конкуренції торгуючих дворян і селян. Більше того, купецтво домагалося права володіти кріпаками.

За даними Ключевського В.О., Комісія працювала півтора року, провела 203 засідання, обмежилася обговоренням селянського питання і законодавства, була розпущена і у повному складі більше не збиралася. [25, 142]

У такий спосіб Катерина II одержала інформацію, яка її цікавила, зуміла, деякою мірою, відволікти і ввести в оману суспільну думку, виставити себе "освіченою" монархинею і більше не мала потребу в "послугах" Комісії. Під приводом російсько-турецької війни, яка почалася, наприкінці 1768 року робота Комісії була перервана, а про поновлення її роботи в умовах Селянської війни, що почалася, не могло бути й мови.

Отже, "Наказ" Катерини, як і багато інших її указів свідчили про її прагнення до реформування сформованої системи в державі. Багато в чому на неї вплинули ідеї Просвітників. Однак при різкій зміні внутрішньополітичного курсу країни, Катерина боялася втратити владу, тому що головною її опорою усе ще залишалося дворянство, а головним його привілеєм — володіння селянами й землею. Спроба Катерини створити третій стан ні до чого не привела. У той же час імператриця намагалася підсилити свою державу шляхом централізації і кріпосного права. Вважається, що каменем спотикання "Наказу" Катерини II, стало питання про кріпосне право, яке імператриця вважала "економічно невигідним і негуманним". Однак, те що найближче оточення не розділяло ідей імператриці, говорить про реакційність і відсталість поглядів суспільства того часу. Через те, що Катерина не могла піти кардинально проти бажання своїх підданих, не боячись втратити владу (наприклад, шляхом перевороту), то й подальші її дії не були настільки ефективні, як вона про те мріяла, і багато її указів прямо суперечили поглядам, які вона декларувала.

Loading...

 
 

Цікаве