WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Пам’ятки культури Стародавньої Персії - Курсова робота

Пам’ятки культури Стародавньої Персії - Курсова робота

4. Скарб у Зівії

У 1945 р. у високого горба, в 40 км на схід від р. Сакіз (порівняно недалеко від Хасанлу), був випадково виявлений величезний скарб. Дуже скоро історія його знахідки перетворилася на суперечливі легенди. Розповідали, наприклад, про двох пастухів, що у пошуках козеняти випадково наткнулися на край бронзової посудини. Намагаючись відкопати його, вони нібито побачили великий бронзовий саркофаг, набитий золотими, срібними, бронзовими, залізними і кістяними предметами. Все це було поділено між селянами довколишнього селища Зівіє, причому при поділі багато цінних предметів були розламані на декілька частин, розбиті або розтоптані. Тоді ж частина предметів опинилася в Тегерані, в руках декількох антикварів. Один з них, вимовивши собі заздалегідь частку від участі в наукових розкопках, повідомив місце знахідки А. Годару, тодішньому генеральному інспектору Археологічної служби Ірану. А. Годар в 1950 р. опублікував частину виробів із золота, срібла і слонячої кістки, дав опис обставин знахідки кладу (втім, вельми суперечливе), запропонував дату для основної частини матеріалів — IX ст. до н.е. Він визначав ці памятки як "мистецтво звіриного стилю. Загра з елементами мистецтва Ассирії і прилеглих областей, мистецтва, яке згодом було сприйняте скіфами і персами ахеменідського періоду". А. Годар відзначав, що багато предметів того ж стилю раніше знаходили в цьому районі, зокрема на стародавньому городищі, яке він ототожнив з Ізірту — столицею Манни.

З 1950 р. почалася "мода на Зівіє". Активна діяльність торговців старовинами привела до того, що предмети зі скарбу розійшлися по приватних колекціях, а також потрапили в різні музеї США, Франції, Канади, Англії, Японії. До недавнього часу велика частина кладу зберігалася в Археологічному музеї Тегерана. Один з перших його дослідників, Р. Гіршман, склав список знахідок. Він відніс до скарбу 341 предмет, з них 43 - із золота, 71 — із срібла, 103 — із слонячої кістки.

Такий багатообразний склад скарбу викликав подив. Вже А. Годар вказував на те, що до скарбу приписували речі, випадково знайдені в сусідніх районах або навіть взагалі в Південному Азербайджані. Останніми роками полеміка ще більш загострилася: деякі учені взагалі відмовилися рахувати більшість предметів "списку Гіршмана" знайденими дійсно в Зівіє, оголошуючи частину з них сучасними підробками. Потрібно сказати, що сумніви виправдалися — адже археологічне обстеження горба Зівіє (археологи змогли побувати там лише більш ніж через десять років після знахідки скарбу), по суті, нічого не дало: весь горб був зритий ямами шукачів скарбів. На горбі колись підносилася невелика фортеця (знайдені залишки стін), судячи з кераміки, зведена в кінці VIII — середині VII ст. до н.е. Але скарб міг бути і не пов'язаний з фортецею. Як відмітив один з дослідників скарбу, "на жаль, все, що залишилося в стайні після того, як кінь був вкрадений, говорить нам тільки про те, що колись тут все ж таки був кінь, а зовсім не про те як він виглядав". Проте це іронічне зауваження, здається, вельми важливо. Адже від того, чи був дійсно в Зівії кінь — але справжній, а не метафоричний, — залежить відповідь на питання, чим же був цей комплекс речей — скарбом або залишками багатого поховання іранського або, можливо, скіфського вождя з його конем, зброєю, особистими речами — такого, як, наприклад, скіфський Келермеський курган. Р. Гіршман з усією впевненістю рахує весь горб Зівії, могилою скіфського вождя Мадія, сина Партатуї, "царя скіфів", могутнього союзника Асирії (помер бл. 624 р. до. н. е.).

Висновок

Культовими архітектурними пам'ятками Ахеменідів є одинадцятиметрова гробниця Кіра II в Пасаргадах та ще чотири царські гробниці, вирубані в кам'яній скелі Накш- і Рустам ("Портрет Рустама"). Мавзолей Кіра II, що його місцеві племена називали в середні віки "гробницею матері Соломона", складається з високого, схожого на месопотамський зіккурат, постаменту та поставленої на нього іранської цели — скромної будівлі з двосхилою покрівлею. Ця культова споруда вражає своєю граничною простотою. Легенда розповідає, що воїни Александра Македонського виявили в ній набальзамоване тіло Кіра II, яке лежало в дорогому вбранні на золотому ложі. Найстаріша скельна гробниця належала Дарію І, сусідні гробниці інших перських царів схожі на неї, немов дві краплі води, їхні хрестоподібні фасади відповідали міфологічним уявленням іранців і символізували обриси всесвіту, тобто нагадували коло, вписане в квадрат, де коло означало видиму лінію горизонту, а квадрат — чотири сторони світу. Над дверною проймою гробниці Дарія І, яка була в ахеменідському Ірані архітектурним каноном, зображено представників завойованих персами народів, а на східчастому постаменті — самого "царя царів" та символ Ахура-Мазди над ним.

Найдавнішою пам'яткою ахеменідської палацової архітектури є палацовий комплекс у Пасаргадах — священній столиці Ахеменідів, у якій коронувалися перські царі. Його побудували серед парків і садів, на високій терасі зі світлого піщаника (як контрастний матеріал використано також чорний вапняк) Кір II, Камбіз і Дарій І. Крім кам'яної платформи, що її хтось колись навіщось назвав "Троном Соломона", до нього входили також цитадель, масивні стіни якої прикрашено вежами, "палац аудієнцій", який мав плоску покрівлю, підтримувану подвійною колонадою у вигляді портика, й схожий на нього "палац-резиденція". У палацовій архітектурі Пасаргад стіни та дверні пройми прикрашає рельєф — зображення демонів та ще страшніших потвор з бичачими та пташиними ногами й хвостами, жерців у рибоподібних накидках тощо. Можна лише гадати, що означала ця кам'яна фантасмагорія.

В іншій столиці Ахеменідів, Сузах, височів палац Дарія І, що складався із 110 кімнат, коридорів і дворів. Його стіни прикрашали широкі кахельні панно з зображеними на них царськими охоронцями, звірами та міфологічними персонажами. Виготовили це панно, очевидно, еламські майстри. Ападана (парадна зала) царського палацу в Сузах (вона згоріла за царювання Артаксеркса II) — майже точна копія персепольської ападани.

Найвеличнішою архітектурною пам'яткою ахеменідського Ірану є Персеполь, руїни якого серед пустельної рівнини Мерв-і Даш на фоні похмурої гори Милосердя постають як чарівне марево. Цей символ могутності й величі держави Ахеменідів, як уже згадувалося, спалив Александр Македонський, за що йому вдячні археологи, адже обезлюділий Персеполь зберігся краще, аніж якби він залишився заселеним. Будували цю перську столицю Дарій І, Ксеркс і Артаксеркс II упродовж півстоліття.

Література

  1. История древнего мира. Под редакцией Л.М. Глускиной, И. С. Свенцицкой. – М. 1986.

  2. Д.Г. Редер, Е.А. Черкасова. История Древнего Мира. В двух частьях. Часть 1:Первобытное общество и Древний Восток. – М. 1985.

  3. История Древнего Востока. Под редакцией В.И. Кузищина. – М. 1979.

  4. О.П. Крижанівський. Історія Стародавнього Сходу. – К., 2002.

  5. Луконин В.Г. Древний и раннесредневековый Иран. Очерки истории культуры. – М., 1987.

  6. История Ирана. – М., 1977.

  7. Косидовский З. Когда солнце было богом. – М., 1967.

  8. Керрам К.В. Боги, гробницы, ученые. – СПб: Амфора/ Эврика, 2001.

Loading...

 
 

Цікаве