WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях - Курсова робота

Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях - Курсова робота

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського

Інститут історії, етнології і права

Тема:

Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ – ХІV століттях.

Виконав

Студент групи 1-В

Вінниця

2006

План

  1. Вступ.

  2. Соціально-економічний розвиток білоруських земель.

  3. Література.

1. Вступ

Історія Білорусії нараховує не одне тисячоліття. Вона являється важливою складовою частиною слов'янської, європейської та світової цивілізації. Розпочинається вона ще з сивої давнини, із часів появи на цій території перших людей, та триває до наших днів.

У своєму рефераті я досліджував окремо взяті роки у розвитку білоруських земель, а саме IX – XIV століття. У Білоруській історії ці роки можна, умовно, поділити на такі періоди:

1) Встановлення феодальних відносин у староруській державі (ІХ – ХІІІ ст.).

2) Феодальна роздробленість (ХІІ – ХІІІ ст.).

3) Боротьба проти німецьких завойовників та монголо-татарської навали (початок ХІІІ ст.).

4) Встановлення влади литовських князів (кінець ХІІІ – перша половина ХІV ст.).

Метою моєї роботи є як найглибше дослідження саме соціально - економічного розвитку білоруських земель у даний період.

В ході роботи в основному я користувався двома книгами: "История Беларуси" І. І. Ковкеля, Е. С. Ярмусика – у цій книзі автори дали більш – менш об'єктивне викладення подій на теренах Білорусії з найдавніших часів до наших днів; "Белорусы" за редакцією В. К. Бондарчука, Р.А. Григор'єва та М.Ф. Пилипенка – тут коротко описується історія Білорусії, а основний наголос ставиться на культурних традиціях та розвитку білоруської народності. Інші ж книги були в основному допоміжним матеріалом по окремих подіях та фактах. У "Истории БССР", на мою думку, найкраще викладений матеріал по розвитку білоруських земель, але вона видана білоруською мовою, тому нею я користувався частково.

Досліджувана мною тема завжди буде актуальна, тому що соціально-економічний розвиток являється основою розвитку країни, загалом, і по ньому можна робити висновки про могутність чи занепад країни.

2. Соціально-економічний розвиток білоруських земель

Розселення східнослов'янських племен на території Білорусії співпало з формуванням феодального способу виробництва. Спосіб виробництва — це такий господарський устрій, який характеризується певним типом відносин в житті людей, що має в своїй основі ту або іншу форму власності на засоби виробництва. При первіснообщинному устрої існувала громадська власність на засоби виробництва. Необхідність колективної праці і суспільної власності на засоби виробництва (землю, знаряддя праці) було -- обумовлено примітивністю знарядь праці. У общинах існував зрівняльний принцип розподілу вироблюваних матеріальних благ (продуктів харчування, одяг і т.д.). Тільки на деякі знаряддя праці існувала особиста власність членів общини.

В результаті розкладання первісного суспільства складається рабовласницький спосіб виробництва. Основним джерелом добування рабів довгий час була війна, захоплення людей в полон. Але у східних слов'ян рабовласництво широкого розповсюдження не одержало, хоча проіснувало досить довго. Про це свого часу писав Кирило Туровський. У одній з своїх проповідей він писав, що господарі погано відносяться до своїх рабів і рабинь, не дають їм в достатній кількості продуктів харчування, одяг і б'ють їх часто без причини. Але вже з IX в. у східних слов'ян йшов інтенсивний процес формування феодальних відносин.

Феодальними відносинами називаються такі відносини, які засновані на приватній власності на землю і неповної власності на працівників — селян. Оскільки при феодалізмі основним засобом виробництва була земля, вона і стала власністю феодалів. Верховним власником землі, її розподільником в ранньофеодальній державі — Київської Русі, куди увійшли землі кривичів, радимичів і дреговичів, був великий князь. Він регулював володіння крупних, середніх і дрібних феодалів залежно від своїх військово-політичних і фінансових цілей. Феодали одержували у володіння землю від великого князя за службу, в основному військову або державну. Одержавши землю, феодал незалежно від форми власності (умовної або безумовної) не міг обійтися без селян, оскільки землю потрібно було обробляти. Феодал наділяв землею селян, які потрапляли при цьому до нього в залежність. Існували дві форми феодальної залежності: економічна (виконання селянами феодальних повинностей: дань, оброку продуктами, грошового оброку, панщини) і особиста (позбавлення особистої волі). У Староруській державі всі селяни вже знаходилися в економічній залежності і виконували на користь феодалів повинності — давали дань, платили оброк і навіть виконували панщину. Але спочатку основною формою повинностей була дань. Вона стягувалася продуктами неземлеробського характеру (хутром, медом, рибою, грибами і т.д.). Це було пов'язано з тим, що рівень продуктивності праці в селянському господарстві був ще низьким. Селяни не проводили в достатній кількості надлишків продуктів, які феодал міг забирати. При феодалізмі крім принципу "немає землі без пана" діяв інший принцип — користуватися селянином так, щоб його вистачило на завтра, тобто давати можливість відтворюватися селянському господарству. Коли ж продуктивність праці в селянському господарстві зросла, феодали почали переводити селян на оброк продуктами, грошовий оброк і навіть панщину. При феодалізмі всі 4 форми феодальних повинностей співіснували, але одна з них в той або інший період була головною, домінуючою: у IX — XI в. — дань, в XI — XIV в. — оброк продуктами, в XV — першій половині XVI в. — грошовий оброк, з другої половини XVI в. — панщина.

Але однієї економічної залежності для експлуатації феодалами селян було недостатньо. Феодали прагнули встановити і особисту владу над селянином. Вже в "Російській правді" Ярослава Мудрого зустрічаються і категорії особисто залежних селян — закупи, рядовичі, ізгої, холопи і ін. Але всі вони, окрім холопів, були ще тимчасово особисто залежними і могли звільнитися, якщо віддавали купу або виконували умови договору — ряду. Та і феодали ще не прагнули їх закабалити остаточно, бо самі ще не були необмеженими власниками землі. Селяни в цей час жили общинами і спільно відповідали за виконання повинностей.

Подальший розвиток сільського господарства привів до нового : розподілу праці, до відділення ремесла і торгівлі від землеробства. Це привело до виникнення міст. Літописи не говорять про точний час їх виникнення. Про міста повідомляється тільки у зв'язку з тим або іншою подією. Самі ж міста виникали набагато раніше. Про Гродно, наприклад, вперше повідомляється в Іпатієвському літописі бл. 1128 р.;а місто виникло згідно матеріалам археологічних розкопок, на початку XI в. Деякі з міст будувалися як військові фортеці (Гродно, Браслав, Новогрудок), інші — як центри адміністративного і господарського життя землевласницьких округ (Ізяслав, Борисов), а треті — як колишні племінні центри (Полоцк, Турів) і т.д.

Стародавні білоруські міста складалися з двох частин — укріпленого дитинця (граду) і торгово-ремісничого пасада. Багато хто з них розміщувався на мисах, утворених злиттям двох річок, на місці колишніх городищ. І назви свої вони одержували від назви річки, на березі якої виникли (Полоцк — від назви річки Полені, Вітебськ — річки Вітьби, Мінськ — Менки, Грод . але — Городнічанки). Всі стародавні міста мали могутні оборонні зміцнення. Вони обносилися земляними валами, зміцнювалися дерев'яними стінами. В'їзди захищали могутні, дерев'яні башти. Деякі фортеці обносилися ще глибокими ровами, заповненими водою.

В укріпленій частині міста жили князі з дружинами і феодальна знать, в торгово-ремісничих пасадах — ремісники і торговці, основна частина населення міста. Міста були центрами ремісничого виробництва. У IX — XI ст. у них вже налічувалося більше 40 видів ремесла: ковальське, збройове, ткацьке, шевське і ін. Але процес відділення ремесла від землеробства ще не завершився і багато городян займалися землеробством. Розвивалася і торгівля. На ринках продавалися вироби інших країн і міст. Через білоруські землі проходив знаменитий шлях "з варяг в греки", тому сюди потрапляли товари з Скандинавії, Візантії, країн Західної Європи і Близького Сходу.

Loading...

 
 

Цікаве