WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Версальсько-Вашингтонська система (акція!) - Реферат

Версальсько-Вашингтонська система (акція!) - Реферат

радянсько-французького договору про взаємодопомогу. Підсумком переговорів про Східний пакт став вступ СРСР з ініціативи Франції в Лігу Націй у вересні 1934 р. Одночасно в умовах погрози незалежності Австрії влітку 1934 р. почалося франко-італійське зближення, що завершилося 7 січня 1935 р. угодою про сприяння італійського керівництва в справі -протидії порушенню Німеччиною версальських військових і територіальних обмежень в обмін на визнання інтересів Італії в Ефіопії.
1 березня 1935 р. Саар за підсумками плебісциту був переданий під юрисдикцію Німеччини, розширивши її економічну базу. 3 лютого 1935 р. Англія і Франція запропонували Німеччини переговори про озброєння і про пакт про взаємодопомогу в Східній Європі. У відповідь Німеччина погодилася на двосторонні переговори, чим відразу скористалася Англія. 4 березня 1935 р. в Англії була опублікована "Біла книга" про збройні сили, а у Франції 15 березня були збільшені терміни служби в армії, що дало Німеччини привід оголосити про відмовлення від військових обмежень Версальського договору. 10 березня 1935 р. про Берлін було офіційно оголошене про створення ВПС, а 16 березня - про введення загальної військової повинності. 18 березня Німеччина запропонувала гарантувати усі свої границі, що було успішно використане нею в пропаганді. 25-26 березня відбулися німецький-німецьку-німецьке-німецька-германські-англо-німецькі, а 28-29 березня радянський-англо-радянські переговори, у ході яких сторони обмінялися думками відповідно про німецькі озброєння і про відношення СРСР до подій у Європі.
Відмовлення Німеччини від виконання військових обмежень Версальського договору привів до створення англо-франко-італійського "фронту Відрізи" 11-14 квітня 1935 р. 2 травня 1935 р. Франція пішло на підписання зі СРСР договору про взаємодопомогу, що, однак, не був доповнений військовою конвенцією, що обмежувало його значення. Незавершеність процесу створення франко-радянського союзу відбивала необхідність для Франції зберегти своїх союзників у Східній Європі, що були, як правило, набудовані проти можливого союзу зі СРСР. Крім того, Франція побоювалася бути обвинуваченої в розколі Європи на військово-політичні блоки і продовжувала діалог з Німеччиною в надії на врегулювання. У відповідь на висновок радянсько-французького і радянсько-чехословацького договорів про взаємодопомогу Німеччина 21 травня 1935 р. зажадала перегляду статусу Рейнської області. Створення "фронту Відрізи" не перешкодило Англії продовжити переговори з Німеччиною про військово-морські озброєння. Висновок 18 червня 1935 р. німецьких-німецької-германського-англо-німецького 49 угоди з'явилося двостороннім порушенням Версальського договору, завдало удару по "фронті Відрізи", полегшивши Німеччини гру на протиріччях великих європейських держав, погіршило французький^-англо-французькі відносини і стимулювало експансіоністські претензії Італії в Ефіопії. 19 червня 1935 р. була підписана франко-італійська військова угода про використання військ сторін в Австрії і на Рейну. Англія, зацікавлена в збереженні нормальних відносин з Італією, 23 червня 1935 р. у ході англо-італійських переговорів про врегулювання ефіопської проблеми на основі обміну територіями мовчазно погодилася на будь-які дії Італії в Африці.
З огляду на зайнятість Англії і Франції іспанськими подіями, співробітництво з Німеччиною й Італією і не побоюючись утручання США, Японія зважилася перейти до активних дій на континенті. Радянсько-маньчжурський інцидент на Амуру 29-30 червня 1937 р. дав Японії можливість продемонструвати Заходу незмінність свого антикомуністичного курсу, а 7 липня 1937 р. Японія початку виття ну в Китаї. Пропозиція Англії 12 липня 1937р. почати спільний демарш у Токіо і Нанкіні не було підтримано США, що, розраховуючи на загострення англо-японських відносин, 16 липня 1937р. заявили, що не виключають можливості перегляду підсумків Вашингтонської конференції. Суперництво Англії і США на Далекому Сході успішно використовувалося японським керівництвом. Висновок 21 серпня 1937р. радянсько-китайського договору про ненапад погіршило радянський^-японо-радянські відносини, але сторони лише підсилили пропагандистську війну в пресі. У вересні 1937 р. КПК і ГМД створили єдиний фронт, а Англія і США визнали морську блокаду китайського узбережжя Японією. Пропозиція Англії в жовтні 1937 р. обговорити питання про бойкот Японії не зустріло підтримки США.
У ситуації, що створилася, Ліга Націй знову продемонструвала свою неефективність. Оскільки великі держави в умовах кризи, що почалося, намагалися не псувати відносин з Японією, що поглинала значну частину їхнього експорту, конференція країн - учасниць договору 9-ти держав у Брюсселеві в листопаду 1937 р. у силу загального небажання втручатися в японо-китайський конфлікт закінчилася безрезультатно, позначивши крах Вашингтонської системи. Американське керівництво, знаючи слабість японської економіки, зовсім не побоювалося яких-небудь антиамериканських військових акцій з її боку. Англія і США більше були стурбовані своїми переговорами з Німеччиною, а Японія успішно використовувала жупел радянської погрози. Навіть напад японських військ на англійські й американські судна викликало з боку Англії і США лише дипломатичні протести. Правда, США із січня 1938 р. розширили свою військово-морську програму, але англо-американські переговори грудня 1937 - січня 1938 р. про взаємодію проти Японії були перервані, оскільки кожна сторона прагнула звалити на партнера основний тягар дій. Відмовлення Японії виконати вимога спільної англо-франко-американської ноти від 5 лютого 1938 р. - припинити почате з 1935 р. будівництво військово-морських баз на підмандатних островах, що виходить за рамки Вашингтонських угод, також не привів до яких-небудь санкцій.
Криза і крах Версальско-Вашингтонської системи протягом 30-х рр. не могли не привести до чергового зіткнення між великими державами. У цьому змісті можна говорити про те, що Друга світова війна була закономірним явищем у період зміни систем міжнародних відносин і навряд чи могла б бути відвернена, оскільки економічні зміни у світі вели до зміни балансу силвеликих держав, а досягнення нового угода про статус-кво утруднялося складністю визначення нового співвідношення сил. Великі держави по інерції продовжували будувати свою політику, виходячи зі звичних оцінок і прагнучи максимально використовувати сформовану ситуацію у своїх інтересах. США, Німеччина і СРСР прагнули до повної перебудови системи міжнародних відносин, тоді як Англія і Франції були згодні лише на її часткову модернізацію, а Італія і Японія займали проміжну позицію, прагнучи з максимальною вигодою використовувати наростаючу кризу. Відкладання усеосяжного врегулювання вело до акумуляції проблем і створювало ще більш вибухонебезпечну ситуацію. Її результатом стало виникнення Другої світової війни, що являла собою сукупність воєн великих держав між собою й іншими країнами за розширення свого впливу і перегляд границь, що склалися в 1919-1922 р., і як і попередні конфлікти великих держав, носила імперіалістичний характер, що доповнюється визвольною боротьбою окупованих країн і територій.
Loading...

 
 

Цікаве