WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська Народна Республіка (УНР) за доби Директорії_ (1917-1919 рр.) - Контрольна робота

Українська Народна Республіка (УНР) за доби Директорії_ (1917-1919 рр.) - Контрольна робота

укладення миру з УНР обидві держави давали згоду на передачу їй більшої частини Холмщини і Підляшшя, а також на виділення західноукраїнських земель у окремий коронний край.
27 січня (9 лютого за нов. ст.) угоду між УНР І чотирма державами німецького блоку було підписано. Це була перша мирна угода у світовій війні, що тривала. Впродовж першої половини 1918 р. УНР зобов'язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн. пудів хліба, 2750 тис. пудів м'яса (живою вагою), . 400 млн. шт. яєць, іншу сільськогосподарську продукцію й промислову сировину. Делегація УНР вже дістала повідомлення про здобуття Києва радянськими військами, але приховала його від союзників, щоб не перешкодити підписанню угоди.
Після того, як угода стала доконаним фактом, українська делегація вже не приховувала, що Центральна Рада перебуває у безнадійному становищі й вимагає допомоги збройною силою. Союзники також розуміли, що одержати продовольство з України можливо тільки за умови її окупації великими силами. У ніч на 28 січня делегація Четвертого союзу звернулася до радянської сторони з ультимативними вимогами, але без офіційного пред'явлення ультиматуму. Будучи зв'язаним рішенням партійного керівництва про підписання договору тільки після ультиматуму, Троцький покинув Брест-Литовськ і виїхав у Петроград. Тоді німецька делегація скористалася обстановкою, щоб висунути нові, важчі за попередні вимоги. Генерал Гофман розраховував на те, що вони стануть прийнятними для радянської сторони, коли розпочнеться масовий наступ. Німецькі війська стали готуватися до наступу по всьому фронту від Балтики до Карпат.
II. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА.
6. Вторгнення німецьких і австро-угорських військ в Україну.
Відступ радянських військ з України. 18 лютого 1918 р. німецькі війська перейшли в наступ по всьому фронту від Балтійського моря до Карпат. На київському напрямі діяли 23 дивізії. Перед ними було поставлено завдання захопити Київ і просуватися далі на Полтаву, Харків і Ростов-на-Дону. 24 лютого на одеському напрямі почали наступ 10 австро-угорських дивізій. Разом з інтервентами у наступі взяли участь нечисленні війська Центральної Ради. Чисельність сил, що наступали, до-сягали 450 тис. чоловік. Увечері 18 лютого відбулося засідання ЦК РКП(б), члени якого більшістю в один голос висловились за негайне підписання миру. Вранці наступного дня Ленін надіслав німецькому урядові радіограму зі згодою Раднаркому на продиктовані умови. Тільки 23 лютого було одержано відповідь, яка містила більш тяжкі умови миру. На прийняття ультиматуму давалося дві доби, причому наступ не припинявся. В ніч на 24 лютого ВЦВК і Раднарком прийняли ультиматум, і тільки тоді війська інтервентів зупинилися. В Україні, одначе, вони просувалися далі. За підписаною 3 березня мирною угодою Росія втрачала територію площею близько мільйона квадратних кілометрів. Фінляндія і Україна визнавалися самостійними державами. Раднарком зобов'язувався визвати Брестську угоду Центральної Ради з країнами Четвертого союзу й розпочати мирні переговори з УНР.
У цій ситуації члени Народного секретаріату-уряду радянської України, розгубилися. Дальший опір був вочевидь безперспективним. На київському напрямі налічувалося не більше 3 тис. чоловік, які можна було протиставити регулярній армії Кайзера. Одначе 21 лютого в телеграмі Народному секретаріатові Раднарком поставив вимогу організувати опір і пообіцяв таємну підтримку. Наступного дня ЦВК Рад України закликав трудящих до збройної відсічі агресорам. Було утворено Надзвичайний комітет "по обороні революції від західних імперіалістів" у складі С. С Бакинського, Ю. М. Коцюбинського, Я. В. Мартьянова, В. М. Примакова і М. О. Скрипника. При Радах утворювалися мобілізаційні відділи. У Києві почав діяти Центральний штаб по мобілізації в Червону армію. Київська, Подільська і Волинська губернії були переведені на воєнний стан, а Київ оголошено в етані облоги. На підступах до Києва за безнадійних з воєнної точки зору умов більшовикам вдалося уповільнити наступ інтервентів. Зокрема, в районі Бердичева і Житомира загони військовослужбовців старої армії разом із червоногвардійцями під командуванням В. І. Кіквідзе зупинили противника на цілий тиждень. Одначе 1 березня радянськівійська були змушені залишити столицю України. 7 березня; в. місто, окуповане німцями, повернувся уряд Центральної Ради.
Мета дій радянської Росії на південному напрямі зазначена в телеграмі В. І. Леніна надзвичайному комісарові півдня Росії Г. К. Орджонікідзе від 14 березня: негайна евакуація хліба і металу на схід, організація диверсійних груп на залізницях, створення єдиного фронту оборони від Криму до Великоросії. На першому плані перебувала евакуація матеріальних цінностей. Опір фактично організовувався заради цього, бо відстояти радянську владу в Україні після вимушеного визнання УНР Раднарком не міг, навіть якби для цього існував реальний шанс. Щоб виграти час для евакуації, урядові радянської України було надано істотну допомогу. За півтора місяця, починаючи з 1 березня, сюди надійшло 112 тис. гвинтівок, 378 кулеметів, значна кількість боєприпасів і військового спорядження. Ленін запропонував головнокомандуючому військами на півдні Росії В, О. Антонову-Овсієнку перейти в розпорядження Народного секретаріату. 7 березня ЦВК Рад України призначив його народним секретарем і верховним головнокомандуючим радянськими військами в Україні. Під його командування було переведено також військові підрозділи, що звільнилися після розгрому каледінців на Дону. 17-19 березня 1918 р. в Катеринославі відбувся ІІ Всеукраїнський з'їзд Рад. Як і на першому, що проголосив радянську владу в Україні, переважна частина населення - жителі сільської місцевості - на ньому не була представлена: вплив більшовиків на селянство залишався слабким. З'їзд проголосив, що трудящі України рішуче боротимуться за радянську владу. Виходячи з обстановки, створеної Брестським миром, він визначив, що Україна є незалежною від Росії республікою Рад. Було обрано новий склад ЦВК, до якого ввійшли 47 більшовиків, 49 російських і українських лівих есерів, 5 лівих українських соціал-демократів. Народний секретаріат очолив М. О. Скрипник.
До середини березня з червоногвардійських загонів, окремих частин старої армії та військовополонених Народний секретаріат сформував п'ять армій. Та ці збройні формування являли собою армії лише за назвою: осо-бовий склад кожної налічував значно менше бійців, ніж стрілецька дивізія. Спроби організувати мобілізацію місцевого населення виявилися марними. Серед 25 тис. бійців у п'ятьох арміях переважали селяни. Крім них, налі-чувалося понад 10 тис. інтернаціоналістів-поляків, чехів, німців, румунів, угорців, сербів і навіть китайців (під час світової війни в Донбас, де склався гострий дефіцит робочої сили, було законтрактовано тисячі китайських робітників- кулі). Зважаючи на малочисельність збройних сил, Антонов-Овсієнко обрав єдино можливий стратегічний план: поєднання фронтових дій з партизанською боротьбою в тилу окупантів. Суцільного фронту оборони від Криму до Великоросії, як вимагав Ленін, утворити, певна річ, не вдалося. У середині
Loading...

 
 

Цікаве