WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська Народна Республіка (УНР) за доби Директорії_ (1917-1919 рр.) - Контрольна робота

Українська Народна Республіка (УНР) за доби Директорії_ (1917-1919 рр.) - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Українська Народна Республіка (УНР) за доби Директорії_ (1917-1919 рр.).
ПЛАН:
ВСТУП.
І. УТВОРЕННЯ УНР. ЦЕНТРАЛЬНА РАДА.
1. Виникнення Центральної Ради.
ў Лютнева демократична революція в Росії.
ў Утворення місцевих органів влади.
ў Виникнення Центральної Ради.
ў Утворення Рад.
ў Гасло "Вся влада Радам!".
ў Гасло автономії України.
ў Перші національні маніфестації.
ў Українські політичні партії та організації.
ў Український національний конгрес.
2. Проголошення автономії України.
ў Розгортання національно-визвольного руху.
ў Переговори у Петрограді.
ў I селянський і II військовий з'їзди.
ў І Універсал Центральної Ради.
ў Утворення Генерального секретаріату.
3. Перші елементи української державності.
ў II Універсал Центральної Ради.
ў Липнева політична криза.
ў Центральна Рада - крайовий орган влади.
ў Загальнонаціональна криза.
ў З'їзд народів Росії.
4. Проголошення Української Народної Республіки.
ў Жовтневі події у Києві.
ў III Універсал Центральної Ради.
5. Війна УНР з радянською Росією.
ў Боротьба за владу в Україні.
ў Ультиматум Раднаркому.
ў Утворення радянської "УНР".
ў Проголошення незалежності УНР.
ў Наступ радянських військ.
ў Мирні переговори у Брест-Литовську.
II. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА.
6. Вторгнення німецьких і австро-угорських військ в Україну.
ў Відступ радянських військ з України.
ў Розпуск Центральної Ради.
III. ВІДРОДЖЕННЯ УНР. ДИРЕКТОРІЯ.
7. Падіння гетьманського режиму.
ў Ставлення білогвардійців до української державності.
ў Утворення Українського Національного Союзу.
ў Відречення гетьмана од гасла самостійної України.
ў Утворення Директорії.
8. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях. Утворення ЗУНР.
ў Таємна стаття Брестської угоди.
ў Проголошення ЗУНР.
ў Північна Буковина і Хотинщина.
ў Закарпатська Україна.
ў Декларація про возз'єднання українських земель у єдиній державі.
9. Відносини з Антантою. Внутрішня політика Директорії.
ў Інтервенція Антанти на півдні України.
ў Природа режиму і політика Директорії.
ў Позиція українських партій.
10. Війна з радянською Росією.
ў Підготовка Раднаркому до вторгнення в Україну.
ў Неоголошена війна.
ў Розгром основних військових сил Директорії.
ВИСНОВОК.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.
ВСТУП.
Суспільні зміни, що відбуваються на наших очах, не мають аналогів у житті кількох поколінь. Ми можемо з болем констатувати, що український народ знає своє минуле набагато гірше, ніж інші народи. Керівники тоталітарної імперії, в яку намертво було вмонтовано Україну, чудово розуміли, що людьми легше управляти, коли вони не усвідомлюють героїчних традицій предків. Тому ці керівники прагнули до того, щоб українці мали деформовану історичну свідомість. Особливо цілеспрямовано й методично ідеологічні наглядачі державної партії фальсифікували історію передостаннього 20-го століття. В результаті уроки визвольної боротьби наших попередників залишалися незасвоєними навіть професійними істориками, які не мали доступу до відповідних архівних матеріалів.
Зникнення державної партії, проголошення незалежності України і розпад Радянського Союзу поклали край усій попередній офіційній історії, усім стереотипам та ідеологічним штампам. Перед вченими розкрилися можливості розробити і проголосити історичну концепцію, що базується не на догмах, а на правді життя.
Саме Лютнева демократична революція 1917 р. вперше у нові часи відкрила перед українським народом реальні перспективи побудови влас-ної держави. У розділах моєї роботи висвітлюється зростання національної свідомості українського народу, боротьба за державні права, створення першої демократичної держави на території України - Ук-раїнської Народної Республіки (УНР), виникнення в подальшому інших форм української державності-гетьманату та УСРР.
І. УТВОРЕННЯ УНР. ЦЕНТРАЛЬНА РАДА.
1. Виникнення Центральної Ради.
Лютнева демократична революція в Росії. Соціальна напруженість у суспільстві, яке втомилося від нескінченної війни, швидко наростала. Початок 1917 р. ознаменувався дальшим розгортанням боротьби з прогнилим самодержавним ладом. Перший сплеск робітничого руху стався 9 (22 за нов. ст.) січня, коли у багатьох містах імперії відбулися страйки і демонстрації в пам'ять "кривавої неділі", влаштованої царем у 1905 р.
Революція почалася в Петрограді з масових мітингів і зборів, організованих 23 лютого (8 березня) на честь міжнародного жіночого дня. Мітинги блискавично переросли у страйки і заворушення. На третій день подій, коли до робітників приєдналися десятки тисяч солдатів петроградського гарнізону, загальний політичний страйк перейшов у збройне повстання. Користуючись досвідом революції 1905 р., повсталі маси створили увечері 27 лютого Раду робітничих і солдатських депутатів. Делеговані підприємствами і військовими частинами депутати, які оголосили про свою партійну приналежність, були представниками соціалістичних партій, здебільшого есерів та меншовиків. На чолі виконкому Петроградської Ради став лідер меншовицької фракції у Державній Думі М. С. Чхеїдзе.
Того ж дня у Державній Думі утворився перехідний орган влади - Тимчасовий комітет на чолі з М. В. Родзянко - головою російського парламенту, одним із лідерів партії октябристів, яка представляла інтереси поміщиків і великої буржуазії. 2 березня, в день зречення Миколи II, думський комітет у порозумінні з Петроградською Радою робітничих і солдатських депутатів конституював виконавчий орган влади - Тимчасовий уряд. Очолив його позапартійний голова Всеросійського Союзу земств і міст князь Г. Є. Львов. Половину міністерських портфелів узяли представники кадетів (конституційних демократів) - партії ліберальної буржуазії. В уряді були представлені також октябристи. Єдиним соціалістом виявився міністр юстиції О. Ф. Корейський (трудовик, згодом есер).
Мандат на владу уряд дістав від думського комітету і Ради тимчасово, до скликання Установчих Зборів, які мали затвердити форму державного ладу і прийняти конституцію. Депутати Установчих Зборів повинні були обиратися демократичним шляхом, на основі загальних, прямих і рівних виборів за таємного голосування. Організація таких виборів потребувала певного часу, а тому дата скликання Установчих Зборів не конкретизувалася. Відповідаючи на питання про те, якому ладові уряд на-дає перевагу, міністр закордонних справ П. М. Мілюков заявив: "Ми уявляємо його собі як парламентську конституційну монархію". Коли ж виявилося, що революційні маси вже позбулися монархічних ілюзій, переважна більшість представників правлячих кіл, поміж них і кадетські міністри, почали відстоювати парламентську республіку.
Утворення місцевих органів влади. Звістка про революцію вже 1 березня досягла Києва поканалах залізничного зв'язку. Одначе тільки на третій день, коли командуючий Південно - Західним фронтом генерал О. О. Брусилов дозволив газетам друкувати інформацію з Петрограда, населення

 
 

Цікаве

Загрузка...