WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна за часів гетьмана війська запорозького Петра-Конашевича Сагайдачного - Курсова робота

Україна за часів гетьмана війська запорозького Петра-Конашевича Сагайдачного - Курсова робота

кричав: "Чи в своєму ви розумі? Хто коли міг стояти мені на перешкоді?.. Боїться мене Персія, тремтять венеційці, просять помилування іспанці, німці віддають мені те, що я хочу... Весь світ тремтить передо мною" .
Ворог Туреччини, перський шах, за словами Піетра делла Валле, казав наближеним особам про силу козаків: "Ви не знаєте, що це за народ, ви не знаєте, які хоробрі ці люди і як добре треба з ними обходитися. Вони - ті, що домінують на Чорному морі". Далі шах, міркуючи про можливий союз із козаками, говорив: "Вони можуть для, нас зробити ще набагато більше прислуг".
Як відомо, з цього союзу нічого не вийшло, але ще в 1618 році нунцій Ф. Діоталеві писав до Риму з Польщі, що туди прибув посланець від шаха, який передав польському королю побажання перського володаря, щоб Польща напала на Туреччину і, "крім того, просить 10 тис. козаків і обіцяє відвести їм добрі позиції та будувати для них замки, аби тільки вони не лишали ворога у спокої". В іншому листі нунцій підтверджує правдивість перського посольства в Польщі й переказує: "Шах ніяк не хоче укласти миру з турками, а намовляє Його Величність, (польського короля) також виступити війною проти них. Крім того, просить від нього 10 чи 12 тис. козаків, щоб розташувати їх на добрих місцях і тримати ними, як треба, постійно напоготові все Чорне море". Польський король не міг погодитися з пропонованими шахом умовами, бо боявся Туреччини, хоч остання, в свою чергу, побоювалась козаків і за обіцянку стримати запорожців від морських походів ладна була навіть відмовитись від своїх претензій щодо Польщі.
Петро-Конашевич Сагайдачний - видатний організатор козацтва, гетьман війська запорізького
В Україні кожна освічена людина щось та знає про славнозвісного Петра Кононовича Сагайдачного (Конашевича-Сагайдачного). Принаймні повинна була б знати, бо про нього йдеться фактично в усіх шкільних і вузівських підручниках з української минувшини, де висвітлюється козацька доба. Зокрема, в стольному граді Києві ім'ям гетьмана названо вулицю, встановлено пам'ятник і меморіальну дошку; флагман українського військово-морського флоту - ракетний крейсер "Сагайдачний" - носить ім'я видатного полководця. А фахівці вже давно сперечаються, чи то йому присвячені рядки народної пісні:
Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Веде запорізьке
Хорошенько!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний!
"Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Оддай мою люльку,
Необачний!"
"Мені з жінкой не возиться;
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Та викрешем огню,
Та потягнем люльки,
Не журися!"
Архівні матеріали, опубліковані джерела, які є у розпорядженні вчених, дають підстави сказати, що гетьман Війська Запорозького П. Сагайдачний відіграв помітну роль не лише в історії України, а й Росії, Польщі, Туреччини, а відтак і всієї Європи.
Петро Конашевич-Сагайдачний народився близько 1577-1578 років в селі Кульчицях (нині Самбірського району на Львівщині), ймовірно, в родині українського шляхтича. Можна припустити, що перші ази освіти набувалися ним у домашніх умовах.
Так принаймні вважає більшість дослідників, зокрема, К. Гуслистий (1902-1973). Хоча дехто дотримувався іншої думки. Наприклад, Д. Бантиш-Каменський писав, що Сагайдачний походив з "низького" роду, але був добрий, спритний, неговіркий, "ворог розкошів", норову жорсткого, несамовитий, готовий пролити кров за найменший злочин. Особливо не подобалася історикові така риса гетьмана, як непомірність у чуттєвих насолодах, що, на його думку, прискорило смерть козацького ватажка. Польський шляхтич Я. Собеський (батько польського короля Яна III Собеського і учасник Хотинської війни 1621 року) занотував у своїх мемуарах: "Цей Петро Конашевич, муж рідкісної мудрості й зрілого судження у справах, винахідливий у словах і вчинках, хоча за походженням, способом життя і звичками був простою людиною, незважаючи на це в очах пізнішого потомства він гідний стати в ряд з найзнаменитішими людьми свого часу в Польщі".
Проте, вже майже сучасник П. Конашевича-Сагайдачного - польський літописець Й. Єрлич (1620-1671), тогочасні поети, літописи Львівський, С. Величка свідчать, що він був "благородного" роду, тобто шляхтич. Мав Сагайдачний і власний герб, що було не доступно простолюду.
Сперечалися вчені й про його місце народження. Одне припущення наведено вище, за іншим - це сталося поблизу Перемишля, у Підгір'ї. При цьому прибічники такої гіпотези покладалися на важливе джерело - панегірик К. Саковича (1578- 1647).
Прізвище Сагайдачний, на думку Д. Яворницького, походить від татарського слова "сагайдак" або "сайдак", що означає "дикий козел", а в переносному значенні - сховок для стріл, обтягнутий козлиною шкурою. Батька звали Конон чи Конаш. Його син з дитинства "привчався натягати лук, зброї й коня з рук не випускати".
Приблизно через десять років після народження розпочав навчання в Острозькій школі.
Острог на той час був осередком просвіти та культури на цілу Русь-Україну. Тут діяла перша українська школа вищого рівня (з 1576), яку спершу очолював письменник Герасим Смотрицький. Жив тут тоді і Дем'ян Наливайко, духівник князя Костянтина Острозького, великий оборонець православної церкви та рідний брат козацького ватажка Северина. Під впливом таких визначних постатей здобував освіту юнак. Очевидно, змалку його гострий розум формував сильну любов до рідної православної віри. Джерела зафіксували, що Сагайдачний був відданий християнським ідеалам і все свідоме життя підтримував свою церкву. Можливо, саме в Острозі, за припущенням І. Каманіна, він написав працю "Пояснення про унію", яка була названа литовським канцлером Левом Сапєгою у його листі до уніатського архієпископа Йосафата Кунцевича "предрагоцінним сочінєнієм". На жаль, ця робота не дійшла до наших днів.
Після закінчення Острозької школи в 90-х роках П. Конашевич служив у Києві в судді Стефана Ак-сака (гербу Акшак). Не знаємо лише ким: чи працював у канцелярії, чи вчителем його дітей, можливо був тим і тим.
Десь 1600 року, за гетьманування легендарного Самійла Кішки (1600-1602), подався на Запорозьку Січ. Очевидно, там від низовиків одержав своє прізвисько. Спочатку деякий час жив на Січі "непомітно". Брав участь у військових походах на Молдову та Лівонію (1600-1601), хоч про цей період його діяльності відомостей мало.
М. Максимович, ймовірно, помилявся, коли в одній зі своїх праць написав, що Сагайдачного обрали гетьманом на Січі 1598 року, а в іншій датував цю подію (всупереч собі ж) 1601 роком. Тоді козацькими ватажкамибули інші особи (до 1606 року включно).
Вже на початку XVII століття Сагайдачний посідає помітне місце серед козацької старшини. А з часом (можливо 1606) козаки обирають його своїм гетьманом. Він уславився як борець проти засилля католицизму, поширення унії в
Loading...

 
 

Цікаве