WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Обмеження та скасування автономії Гетьманщини - Курсова робота

Обмеження та скасування автономії Гетьманщини - Курсова робота

Російською імперією було довгим і затяжним. Не всі російські правителі XVIII ст. були такими прибічниками централізму, як Петро І. Потребуючи підтримки у численних війнах із турками, царський уряд ретельно уни
кав антагонізмів з "малоросами". Проте росіяни послідовно намагалися обмежити українське самоврядування. Для цього вони застосовували всі звичайні способи імперських політиків. Найулюбленішим із них був принцип "поділяй і володарюй", яким заохочувалися чвари між гетьманами і старшиною. Іншим способом було упокорення старшини під острахом підбурювання проти неї селянства. Кожний прорахунок української адміністрації, кожна скарга простого люду на старшину використовувалися центральним урядом як привід для впровадження адміністративних "покращень". Ці нововведення незмінно упроводжувалися благочестивими деклараціями про те, що в їхній основі лежить монарше піклування про суспільний добробут.
2. Ліквдація Запорізької Січі. Скасування козацького стану.
Серйозним подразником для Росії іоднією з причин руйнації Запорізької Січі була позитивна динаміка розвитку економіки Запорожжя. Багатший зазвичай стає і самостійнішим, а царату потрібен був лише слабкий васал . Дедалі гучніше заявляло про свої права і Донське козацтво, однак імперія прагнула розібратися передовсім з "чужими" кандидатами у самостійники. Які, до того ж почали чинити опір переселенцям із Новоросійської губернії. Обурена негостинністю запорожців, Імператриця 22 березня 1775р. писала графу Рум'янцеву:"... запорожци столько причинили обид и розорения жителям Новоросийской губернії, что превосходит всякоє терпение...". Той у свою чергу 3 травня 1775 року в ордері на ім'я князя Прозоровского вказував, що запорожці хочуть вольностей більше , чим це припустимо., а в поданні до імператорського двору прогнозував, що запорожці можуть дійти до крайнощів, замислюючи непотрібне стосовно їх підданства перед Росією. Російську імперію дратували найменший рух козацької держави в бік самостійності, ухвала на Січі рішень без узгодження з царатом.
Визначають історики і соціальний аспект скасування Запорізької Січі. Ярмо кріпосництва спонукало мешканців російської глибинки до збройного спротиву. Відомий приклад об'єднання козаків з угрупуванням Омельяна Пугачова, який мав на меті залучити військо запорозьке до війни з російським самодержавством. Козацька делегація гостювала у Пугачова , котрий видав себе за імператора Петра ІІІ . царат жахали такі контакти російських повстанців з козаками , котрі жили на Січі, а там не було кріпацтва, і куди тікали люди звідусіль.
У ставленні до запорожців російська імперія ніколи не виявляла щирої приязні, преважал пересторога і занепокоєння. 1734 р. Пилип Орлик застерігав : "Москва здійснить свій намір, військо Запорозьке зажене за р. Волгу і тим самим викоренить на вічні часи військове гніздо й саме ім'я самого Війська Зпорозького Низового". Чотири роки по тому славний гетьман нагадуватиме січовикам , що під час "Немирівського конгресу" 1738 року воюючих країн російські посли на перемовинах ганьбили запорожців, називаючи їх зрадниками і шахраями.
Росія не приховувала своїх намірів щодо вірогідності депортації українського козацтва. достеменно відомо, приміром, що державний канцлер імператриці Єлизавети Воронцов у 1760 р. під час процедури вручення запорозьким козакам жаловання порівняв Січ з нігтем, якого можна буде будь-якої миті зрізати з "благородного пальця". Тоді ж деякі сенатори інформували гостей про намір російського уряду" винних предать ссилкам, а оставшихся вивести за Волгу" упродовж майже півстоліття царат відкладав реалізацію підлих намірів. Зовнішньо політичним чинником відтермінування була постійна потреба у козаках у протистоянні з Османською імперією, яка у 1741р. змирилася з фактом включення Запорізької Січі до Російської імперії. Остаточно розв'язав руки російському урядові Куйчук-Кайнарджистський мирний договір 1774р. - підписаний з турками . передовсім царат нагадав зраду цареві Мазепи. Прогнозуючи подальший перебіг подій катерина ІІ побоювалась збігу інтересів у Запорожжі з Туреччиною. Перспектива така існувала з огляду на ту обставину, що поміж козаків, зазвичай бідних, завжди було вдосталь симпатиків політики збагачення, яку сповідували кримчаки і турки. Про це неодноразово доповідали на засіданнях Державної ради Російської імперії міністр закордонних справ граф Панін, генерал-фельдмаршал Розумовський. Учергове - по тому, як в грудні 1768 р. Січі спалахнуло повстання бідноти, багато козаків мали намір забрати артилерію й амуніцію і відправитися під протекцію Османської імперії.
В 1775 році Катерина ІІ видала указ " В 1775 году по различним политическим соображениям русского правительства, била скасована запорожская сича, - писав 33 річний Дмитро Яворницький у соїй першій історико-народознавчій монографії про Запорозький край. - Тогда очень плохо пришлось запорожцам, но они большинством голосов решили не поднимать оружия против своего брата - "москаля", хотя вмесие с тем и не даваться ему в руки :"лучче закивати пьятами", поискать себе пристанище... на Дунае, нежели позволить "москалю убрати себе шори", рассуждали братчики сиромахи..."
Акція царату готувалася у режимі надзвичайної секретності, відтак лише дуже обмежене коло придворних осіб було проінформоване щодо місії, з якою на береги Дніпра у червні 1775 року князь Потьомкін Таврійський повинен був знищити Січ. Проте він уповноважив на цю місію генерала Текеля , серба за національністю, та князя Прозоровського. 86-тисячна регулярна царська армія віроломно напала на 10 тисячний гарнізон запорожців, з яких основна частина не повернулася з турецького фронту.
Незважаючи на великі сили ворога, козаки вирішили відстоювати честь і славу Запорожжя. Однак кошовий отаман Петро Кальнишевський разом з січовим архімадридом Володимиром закликав не проливати християнську кров. Воля кошового розділила запорожців на два табори. Частина пішла на Дунай до турків , а 3000 козаків здалися на милість Текеля.
Конфіскувавши клейдони, канцелярію, скарбницю і зброю, завойовники посали поголовний грабіж. "Брати-християни" , забувши всі заповіді, кинулися грабувати найсвятіше - січову церкву. Старі козаки ридали, дивлячись, як дончаки набивають свої похідні торби золотим і срібним церковним приладдям, втоптують в бруд святі ікони.
Мародерство на Січі тривало до кінця літа. Генерал Текель залишив у колишній козацькій твердині полк
Loading...

 
 

Цікаве