WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Обмеження та скасування автономії Гетьманщини - Курсова робота

Обмеження та скасування автономії Гетьманщини - Курсова робота

вмирали від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв і т. д.
Така внутрішня політика царату фактично вела до поступового знищення українського генотипу (адже мова йшла про смерть десятків тисяч людей). Правда, до нижчих верств власне російського населення він ставився нічим не краще. В одному з документів того часу - описі полковником Іваном Черняком праці козаків на Ладозькому каналі 1722 р.- так йдеться про це:"... Велика кількість козаків хворих і померлих перебуває, і дедалі множаться тяжкіхвороби-найбільше вкорінилася гарячка і набряк ніг, і мруть з того. Однак приставні офіцери, незважаючи на таку нужду бідних козаків, за наказом пана бригадира Леонтьєва... б'ють їх при роботі палками,- хоч і так вони її не тільки вдень і в ночі, а навіть і в дні недільні й святкові відправляють - без спочинку..." Далі полковник зазначив: "Боюся я, отже, щоб козаків тут не погубити, як торік - що їх хіба третя частина в минулім році
додому повернулася...".
З 1690 р. значна частина книг, видрукованих чи написаних у "Малоросії", була визнана єретичною, а місцеві вчені викликали в Москві дедалі більшу недовіру. Наприкінці XVII -першій чверті XVIII ст. цілеспрямовано звужувалося вживання національної мови (особливо в офіційних установах, великих містах і т. д.), скоротився видрук українських книг, здобуття освіти було взято під нагляд дуже підозрілої й неприязної до "інородців" державної цензури. Українська церква підпала під значний вплив московської патріархії, що не раз викликало невдоволення і протест не тільки серед українського духовенства, а й широких кіл простих християн. 1721 р. навіть Святе письмо заборонялося передруковувати з давніх книжок, виданих в Україні. Це дозволялося робити тільки з "московських".
Важливе значення мало те, що велика кількість росія отримали великі землі на території України, які були непідкотрольні гетьману. Саме вони почали активно запроваджувати кріпацтво, яке було поширене на той час у Російській імперії.
1722р. вводилась Малоросійська колегія, яка виконувала дорадчі функції. Вона приймала від населення скарги на українські суди, контролюючи фінанси, стежачи за стосунками старшини та козацтва. Саме вона поступово звужувала повноваження гетьмана, обмежувала ураїнську автономію. Уже у 1723р. без візи малоросійської колегії не міг прийматись жоден з важливих законодавчих актів. У залежність від неї потрапили майже всі українські державні структкри - адміністрація, суд, Генеральна канцелярія.
Смерть Петра І та загроза з боку Туреччини змінила становище до українських земель. Діяльність Малоросійської колегії набула таких обертів, що вон вже обкладала великими податкми населення до тієї пори, поки не зачепила інтереси Меньшикова, в якого на той час нараховувалось декілька маєтків і навіть міст. 1727р. колегія була розпущена, було знову дозволено обрання гетьмана, ним став Д.Апостол.
1728р. на коронації Петра ІІ гетьман подав прошеніє про задоволення прав за договором 1654р. На заміну прошенія новий цар послав "решительние пункти", відповідно до яких гетьман не мав права вести дипломатичні переговори; генеральну старшину та полковників обирав цар; за контролем вводились уже двоє осіб підскарбіїв - українець і росіянин; мито яке збиралось за товари мало відходити до царської казни.
Проте і були певні поблажки:
- переводилась Гетьманщина з імперського Сенату під юрисдикцію закордонних справ
- скоротились чисельність військ на території України
- скасування податків, накладених Малоросійською колегією.
Проте деякий відступ мав декларативне значення, у житті наступ на державність українського народу так і продовжувався і не збирався спадати.
Після смерті Д.Апостола було прийнято рішення, за яким нового гетьмана вже не обирали, а замість нього впроваджувався орган, який називали "Правління гетьманського уряду". До нього входили шість осіб : три українця і три росіянина. На чолі цього уряду став Шаховський, який дотримувався наказу "Недремним оком наблюдать за поступками тамошнего малоросійскего народа".
Характерними для цього періоджу було надмірне втручання російських чиновників у всі сфери суспільного життя , русифікація українського населення, терор "Таємної канцелярії". Під час чергової російсько-турецької війни Україна стала портом для поповнення сил російської армії. Наслідки були вражаючими - 35 тис. чол. загинуло. І так виснажені землі великими податками і засиллями великих землевласників змушені були протягом війни утримувати від 50 до 75 російських полків. Внаслідок чого Україна зазнала збитків на 1.5 млн.карбованців.
У 50-ті роки останнім гетьманом стає Кирило Розумовський. Саме в цей період російський уряд не припинив, а уповільнив процес наступу на українську автономію. Гетьманату заборонялось перелистуватись з представниками інших країн, полковників вибирала царська влада. З'явилось також ряд нових обмежень. 1761р. Київ назавжди переходить під пряме імперське правління. 1764 р. уряд гетьманщини мав подавтаи щорічний фінасовий звіт російському царату про прибутки і видатки державного об'єднання. К.Розумовський крім судової реформи і ряду заходів щодо покращення освіти хотів ввести принцип спадковості посади гетьмана, проте прихід до влади Катерини ІІ координально змінив становище української державності.
Таким чином українська державність після смерті ще Б.Хмельницького була преречена на занепад та підкорення. Поступово Російська імперія підминала під себе все більше і більше прав стосовно вирішення майбутнього Гетьманщини, "рекомендуючи" українському народові "бравих" гетьманів з "міцним характером" і тих, хто перш за все піклувався за свої статки, а доля державності українського народу відсовували на інший план. Поступово разом із гетьманами почала "вицвітати" і старшина, яка на кінець дбала лише про своє черево, а про доля українського народу ніхто і не задумувався.
Російська централізаторська політика на Україні передбачала три основних мети:
1) цілком підкорити собі українську верхівку і простий люд;
2) підпорядкувати українське врядування, економіку, культуру;
3) максимально користатися людськими й господарськими ресурсами України. Слід зауважити, що Україна не становила у цьому відношенні винятку, оскільки царський уряд провадив аналогічну політику як в інших сусідніх з імперією землях, так і в самому її центрі.
Після провалу Мазепиних планів українці були змушені перейти до оборони. Та поглинання Гетьманщини
Loading...

 
 

Цікаве