WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська Повстанська Армія (УПА) (науковий реферат) - Реферат

Українська Повстанська Армія (УПА) (науковий реферат) - Реферат

другі.
Переорганізація УПА відбулася восени 1946 року. Більшість відділів розформовано, вояків переведено у підпільну мережу. Для старих підпільників ОУН і членів УПА, що їх перевели до підпільної мережі, розпочався новий період боротьби - боротьби збройного підпілля.
Але не всі відділи УПА були переведені в підпілля. Добре зорганізовані й озброєні, але меншим числом, відділи продовжували діяти в Карпатах, на Поліссі і на Закерзонні.
На Закерзонні, тобто на українській території на захід від польсько-совєтського кордону (який установлено приблизно по лінії Керзона з 1920 року), заіснувала окрема ситуація. На цих теренах мережа ОУН-Бандери не була значною, і до початку 1944 року там не було збройних відділів ОУН чи УПА. Зате на Холмщині і Підляшші діяли польські боївки від 1941 року. Вони винищували українські села, вбивали провідних українців. Від серпня 1942 року до кінця 1943 року з їх рук згинуло 594 провідні українці. Взимку 1943-1944 рр. польська Армія Крайова (підпільна, яка була підпорядкована польському урядові в Лондоні) сконцентрувала на цій території понад 15000 вояків з метою "очистити" коридор до Львова від українців.
Від лютого 1944 року появляються на цьому терені українські відділи самооборони, але вони не могли протиставитися переважаючим польським силам (АК і підпіллю). Українці звернулися до Головної Команди УПА. Перші два відділи УПА прибули на Холмщину в березні 1944 року з Волині. Потім прийшло ще чотири відділи, і на місці було створено декілька відділів з місцевої молоді. Так почалися тяжкі бої з поляками.
Від 10 березня до 5 квітня поляки спалили 36 українських сіл і вбили 875 осіб. УПА взяла на себе оборону українського населення. Бої відбувалися не лише з поляками. Починаючи від квітня, відділи УПА відбули також декілька боїв з німцями, зокрема з відділами СД (у бою під Посадовом німці мали кільканадцять вбитих, УПА - 6 убитих).
Також на півдні, на території Перемищини, поляки сконцентрували біля 10000 вояків АК, часто озброєних зброєю, яку парашутували англійські літаки. У березні 1944 року вони посилили наступ на українські села і до червня розгромили понад 20 сіл. Українські відділи самооборони були нечисленні. Малі відділи УПА тут виникли щойно в травні-червні. Але на початку вони мусили зводити бої з німцями. В серпні прибули сюди відділи УПА з ВО "Маківка" і ВО "Говерла".
Совєтська армія зайняла Холм 22.7., Ярослав 23.7., Перемишль 28,7. 1944р. Маючи згоду західних союзників, Москва домовилася з польською комуністичною владою про встановлення приблизно того самого кордону, що існував з гітлерівською Німеччиною у вересні 1939 року та про обмін населення, тобто про репатріацію поляків з СССР і виселення українців, що жили на захід від Бугу і Сяну, на територію УССР (подібне було щодо біло-русів і литовців)
У жовтні 1944 року появилися на Закерзонні совітські переселенські комісії. Але охочих покидати відвічну українську землю майже не було. Тоді польський комуністичний уряд за згодою і з допомогою Москви почав кидати проти українських сіл збройні напівофіційні цивільні групи, якими деколи командували переодягнені енкаведисти. Цим групам допомагала польська міліція, військо та відділи НКВД. Польські групи палили укра-їнські села, масово вбивали людей з метою створити ситуацію, в якій українці самі переселялися б на територію УССР.
Під час зими 1944-1945 рр. замордовано біля 300 українців у Павликові та біля 300 в кожному з наступних сіл: Сівчина, Березка, Малковичі, Пискоровичі, Курилівка. Десятки й сотні вбитих було по інших селах. Відділи УПА боронили українське населення і нападали на польські поліційні пункти, зводили бої з озброєними групами, з польськими і совєтськими військовими частинами. Великий бій з совєтськими військами відбувся в Перемищині, під Лішавою Горішною, 24 жовтня 1944 року. Енкаведистські частини втратили 207 убитих, повстанці - 17 і 3 поранених. Після цього бою деякі відділи УПА були розформовані, а місцеві вояки отримали завдання організувати відділи самооборони у своїх селах. УПА контролювала значну частину Перемищини від травня до кінця серпня 1945 року.
Оскільки взимку 1944-1945 рр. і на початку весни до УССР виїхала мала кількість українського населення, польська влада зарядила насильне вивезення. Його розпочали 1 вересня 1945 року в атмосфері неймовірного терору і вбивств. Тоді голосним стало нелюдське знищення населення села Завадка Морохівська 24.1., 23.3. і 13.4, 1946 року.
УПА боронила села, нападала на залізничні шляхи і станції, звільняла виселенців, палила вагони За офіційними даними польська міліція втратила в 1945 році 1411 вбитими, 1410 пораненими і 940 потрапило в полон. 5 січня 1946 року УПА зробила наступ на Бірчу, під час якого поляки втратили 70 вбитих. Втрати УПА: 33 вбитих.
Люди відмовлялися покидати свої села, ховалися в лісах. Поляки стягнули на Закерзоння величезні військові сили, яким допомагали оперативні групи НКВД. Облави й терористичні акції продовжувалися. Переселенча акція, яка, згідно договору, мала закінчитися 1 лютого, тривала офіційно до 15 червня 1946 року (насправді до кінця червня) У висліді цієї терористичної акції виселено до УССР 483000 українського населення (за совєтськими джерелами). На Закерзонні ще залишилося приблизно 300000 українців.
Роз'яснювальна акція УПА і ОУН серед польського населення і польського підпілля давала позитивні наслідки. Польське населення часто допомагало українцям, які ховалися від виселення. Представники УПА відбули зустріч з представниками польської збройної підпільної організації ВІН (Воля і Незалежність) і домовилися про спільний наступ на Грубешів. Наступ успішно проведено вночі з 27 на 28 травня 1946 року. Місто було кілька годин у руках повстанців. Під час акції згинуло 32 енкаведисти і 6 поляків.
Відділи УПА часто рейдували по Закерзонському краю, переходили на терени Галичини, Карпат, йшлив рейди на Закарпаття (серпень 1946 року), на Словаччину (від весни до вересня 1945 і навесні 1946 року). Для поборювання рейдуючих відділів командування прикордонних військ НКВД підписало 1 січня 1946 року договір з чехословацькими прикордонними військами.
Боротьба польської армії й міліції проти УПА і збройного підпілля продовжувалася весь 1946 рік і на початку 1947 року. В березні 1947 року заступник міністра оборони генерал Кароль Свєрчевський ("'Вальтер") проводив інспекцію гірських відтинків. 23 березня, на шляху Балигород-Тісна, відділ УПА командира Хріна зробив на його колону засідку, і під час бою загинули ген. Свєрчевський і кілька високих старшин ген. штабу польської армії.
З метою координації своєї діяльності три держави (Польща, СССР і Чехо-Словаччина) підписали 7 травня 1947 року у Варшаві договір про військову співпрацю в боротьбі проти УПА Згідно з цим договором совєтські і чеські війська мали заблокувати кордон під час запланованої остаточної боротьби проти УПА на Закерзонні.
План Варшави полягав у тому, що разом з воєнними операціями великої кількості військових частин (біля 90000 вояків) мала бути проведена акція переселення українського населення. План отримав кодову назву Акція "Вісла". Ця акція
Loading...

 
 

Цікаве