WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська Повстанська Армія (УПА) (науковий реферат) - Реферат

Українська Повстанська Армія (УПА) (науковий реферат) - Реферат

допомоги і співпраці, вони переконали його поїхати в супроводі офіцера СД до Берліну. Там його арештували й посадили до концтабору Заксенгавзен. Його УНРА через деякий час перестала існувати.
Німці провели ще кілька наступів проти УПА в Галичині, зокрема в Карпатах. Під час боїв у вересні в горах між Суходолом і Липовицею згинуло біля 200 німців. У жовтні і листопаді бої проти німців відбувалися в різних місцевостях Галичини, на Уманщині, Вінниччині, у Карпатах (зокрема на відтинку "Чорний ліс" на Станіславівшині та біля Самбора) Під час боїв згинули сотні німців (напр., 160 під Недільною, коло Самбора).
21 та 22 листопада 1943 року з ініціативи українців відбулася в лісах біля Житомира Конференція поневолених народів Східньої Європи й Азії, в якій взяли участь делегати різних національностей (переважно тих, які мали свої відділи в УПА). Конференція засудила обидва воюючі між собою імперіалізми, які "заперечують право народів на їх вільний політичний і культурний розвиток у самостійних національних державах та несуть усім народам політичне, соціальне і культурне поневолення у формі гітлерівської "Нової Європи" чи большевицького СССР" та вирішила продовжувати боротьбу зі спільним ворогом. Конференція вітала "героїчну боротьбу народів Західної і Середньої Європи проти німецького імперіалізму" і заявила "свою повну солідарність у цій боротьбі".
У боротьбі проти УПА були використані на Волині й Галичині також війська німецьких союзників, зокрема мадяри. У 1943 році мадяри почали входити в контакт з українцями, щоб домовитись про нейтралітет. На їх пропозицію, в таємниці перед німцями, відбулися в грудні 1943 року переговори у Будапешті, куди прибула з Галичини у мадярському літаку делегація ОУН-Бандери на чолі з Мироном Луцьким. У висліді переговорів дійшло до порозуміння про нейтралітет (який у практиці не завжди був дотриманий) та про передачу українцям військового виряду і складів зброї. З мадярського боку у переговорах брав участь ген. Шомбателі, шеф генерального штабу.
У боротьбі з німцями УПА зазнавала значних втрат. У грудні згинув шеф штабу УПА-Південь командир Антон. Курінь під командою Крука зазнав поразки біля Борщева. Зате біля Лисогірки, в районі Кам'янця-Подільського, відділ УПА розбив німецьку колону і здобув багато зброї.
Продовжуючи наступ, совєтська армія ввійшла вглиб території дій УПА. У половині січня 1944 року вона дійшла до ріки Горинь. Половина території дій УПА опинилася під совєтською окупацією.
Із зайняттям Києва совєтською армією почався новий період боротьби УПА. У Києві були масово поширені листівки УПА, які говорили про те, за що вона бореться. Незабаром відбулися перші оборонні бої УПА на захід від Києва, на шляху Коростень-Житомир. Відділ УПА (300 бійців) мусів оборонятися проти наступу військ НКВД і червоної армії. Дальші оборонні бої відбулися на відтинку Бердичів-Коростень із пересуненням фронту на захід бої УПА зі з'єднаннями НКВД ставали частішими.
Трудно подати точні цифри про силу УПА. Німці в цей час її оцінювали від 40000 до 80000 озброєних вояків (без озброєного підпілля ОУН-Бандери).
Ця оцінка дуже правдоподібна, коли порівняти її з українськими джерелами. Лише УПА-Захід мала в квітні 1944 року 14710 старшин і бійців. В другій половині 1944 року вона мала біля 40000 бійців. Число вояків УПА і збройного підпілля під кінець І944 року могло бути від 80000 до 100000, може навіть 150000, але доволі велике число вояків УПА було звільнено в другій половині 1945 року і пізніше. Середнє число дійсних вояків було, мабуть, 50000.
Здаючи собі справу із сили УПА і збройного підпілля, совєтська влада в Україні (Верховний Совєт, Совнарком, ЦК КП(б)У) звернулася 12 січня 1944 року до населення західних областей України (звернення підписали М.Гречуха, Л.Корнієць і М.Хрущов). Вона далі намагалася сіяти ненависть до українського націоналізму.
Самостійницькі стремління були надто сильні на території України, Прибалтики, щоб з ними хоч трохи не рахуватися. Тому Москва пішла на сповидне злагіднення централізації і сповидну передачу суверенітету республікам, маючи при тому надію використати це також назовні. Вона змінила 1 лютого 1944 року статтю конституції СССР, до якої додала точку про право кожної "республіки" вступати в безпосередні дипломатичні зв'язки з чужими державами і точку про право кожної "республіки" мати свої республіканські війська.
Відступаючі частини німецької армії деколи намагалися договоритися з місцевими начальниками відділів УПА. Командування ХПІ армійського корпусу, хоча знало, що УПА відмовляється від того, щоб боротися разом з вермахтом проти совєтської армії, висловився за льокальні домовлення.
Головна Команда УПА видала з цього приводу заборону вступати в переговори Командира одного з відділів УПА-Північ, П.Антонюка-Сосенка, який переговорював з німцями, Військовий суд УПА засудив 7 лютого 1944 року на кару смерті.
В лютому Луцьк і Рівне також вже були зайняті совєтською армією. Совєтська влада застосовувала всюди неймовірний терор. Органи НКВД проводили масові арешти, перевіряли людей, ділили на різні категорії. Тих, що співпрацювали більше або менше з окупантами або яких підозрювали в співпраці, негайно розстрілювали. Всім чоловікам до 60 років, навіть нездатним, казали голоситися "добровольцями" або мобілізували їх до армії, їх висилали на фронт часто без вишколу й озброєння, і вони масово гинули на фронті.
Ховаючися від мобілізації, українці десятками тисяч утікали до лісу. Багато з них вступило до УПА і в цей спосіб урятувалося від смерті. Після проведеної в 1945 році демобілізації вони були звільнені з УПА і влаштувалися де і як хто міг.
За неповними даними за один рік із 125 районів Галичини мобілізовано до червоної армії 192150 осіб, з них 44730 загинуло на фронті і 15870 повернулося інвалідами. Отже, мобілізація виявилася засобом фізичного знищення субстанції народу.
В наступальних операціях відділи УПА звичайно оминали боїв з червоною армією, атакуючи переважно війська НКВД, прикордонні частини і "заградітєльниє атряди". У своїх листівках до вояків червоної армії, зокрема до росіян, вони пояснювали свою боротьбу проти терору, за самостійну Українську Державу і заохочували українців не воювати проти УПА.
Президія Верховного Совєту і Совнарком опублікували 12 лютого 1944 року нове звернення,скероване цього разу до "учасників банд українських буржуазних націоналістів", із закликом припинити боротьбу "проти українського народу". У зверненні повторено ті самі вигадки, що у попередніх зверненнях. Совєтська влада твердила, що "українсько-німецькі націоналісти ... німецькі запроданці, разом з німецькою армією прийшли з Берліну на Україну..., вони створюють свої озброєні загони, так звану Українську повстанську армію і Українську народно-революційну армію...". До цих старих вигадок додано нібито "факти зрадництва" ОУН і УПА, які, мовляв, отримали від німців у Камінь-Каширському зброю і харчі (в дійсності, відступаючи, гарнізон їх залишив на місці), вели переговори з мадярами тощо. Додано також запевнення, що "в складі великого Совєтського Союзу український народ одержав свою
Loading...

 
 

Цікаве