WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українська Повстанська Армія (УПА) (науковий реферат) - Реферат

Українська Повстанська Армія (УПА) (науковий реферат) - Реферат


Науковий реферат
Українська Повстанська Армія (УПА)
Друга світова війна розпочалася в тяжкий для України час. Внаслідок жорстоких сталінських репресій тридцятих років, штучно зорганізованого голоду та масового знищення національне свідомої української інтелігенції організовані українські національні сили на підсовєтській Україні були повністю розгромлені Вони були зліквідовані також у Карпатській Україні після того, як за згодою Гітлера її зайняла у березні 1939 року Мадярщина.
У вересні 1939 року, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа з 23 серпня цього ж року, совєтські війська окупували Західну Україну. Ця окупація призвела до повної ліквідації українських підпільних політичних партій, які існували під польською владою
Діяльність українських політичних партій була заборонена не лише піл совєтською окупаційною владою. Також гітлерівська Німеччина заборонила всяку політичну діяльність як на українській території на Захід від Сяну і Бугу, так і на еміграції (в Німеччині. Польщі, Чехії. Словаччині).
Таке ставлення нацистської та совєтської диктатур до українського національного руху, як і територіально-політичні зміни на українських землях не мали, однак, значного впливу на підпільну Організацію Українських Націоналістів (ОУН) Створена націоналістичною молоддю у 1929 році, ОУН не переставала діяти й боротися за відновлення Української Самостійної Соборної Держави нелегальними засобами. Бо якщо легальні партії й організації потребували законного визнання й дозволу на існування, нелегальна ОУН,. метою якої була боротьба проти всіх окупантів України, цього не потребувала.
Нова міжнародна обстановка і назріваючі від якогось часу проти-ставності (Край-еміграція, молодь-старші, як теж застереження до деяких людей у Проводі тощо) викликали у провідних колах ОУН на еміграції концепційні розбіжності щодо політики, тактики і складу Проводу Українських Націоналістів (ПУН), які призвели до розламу. Молоді активісти на еміграції і члени Крайової Екзекутиви в Україні, згуртовані довкола Степана Бандери, покликали до життя в лютому 1940 року Революційний Провід ОУН. У квітні 1941 року на 11 Великому Зборі ОУН Степана Бандеру було затверджено головою революційної ОУН.
Тому, що якась частина членів на еміграції залишилася по боці ПУН, очоленого полк. Андрієм Мельником, від лютого 1940 року заіснувало фактично дві різні організації, які мали однакову назву - ОУН (відтоді їх популярно називали "бандерівцями" й "мельниківцями").
Революційна ОУН (ОУН-Бандери) поставила собі за мету радикалізувати і поширити боротьбу за самостійність України, включно із збройною боротьбою, та намагалася створити спільний фронт усіх поневолених Совєтською Росією народів.
Одне з рішень ІІ Великого Збору з квітня 1941 року говорило, що ОУН "продовжуватиме всіма силами революційну боротьбу за визволення українського народу без огляду на всі територіально-політичні зміни, які зайшли б на терені Східньої Європи", отже і у випадку німецької окупації. У травні 1941 року ОУН-Бандери вирішила, що, на випадок війни Німеччини проти СССР, "на звільнених від московсько-большевицької окупації частинах української земні, не ждучи на ніщо, ОУН проголошує будову Української Держави, встановлює владу, яка має зорганізувати державне життя в усіх ділянках та керувати ним".
Це рішення мало бути реалізоване без огляду на політику і плани німців та без їхньої згоди. Німецькі архівні документи підтверджують, що лише ОУН-Бандери мала наперед розпрацьовані концепційні заложення і плани на випадок війни на Сході Європи, які автоматично вели до виникнення опору окупантам. Для реалізації своїх планів ОУН-Бандери таємно приготовила на Заході декілька тисяч своїх членів, які мали пробиратися на українську територію зараз же після переходу фронту.
Гітлерівська Німеччина напала на Совєтський Союз 22 червня 1941 року. ОУН-Бандери приступила негайно до реалізації своїх планів, проголосивши у Львові 30 червня 1941 року відновлення Української Самостійної Держави. Зформування уряду було доручено Ярославові Стецькові. Заскочені, німці почали репресії: 5 липня вони заарештували Степана Бандеру і депортували його до Берліну. Тоді ж ув'язнили кількох членів Українського Національного Комітету у Кракові.
У Львові німці спочатку ізолювали усі заходи в напрямі створення української влади, а 9 липня заарештували і депортували до Берліну Ярослава Стецька, голову Українського Державного Правління. Бандера і Стецько відмовилися у Берліні відкликати проголошення Української Держави, і їх остаточно ув'язнено в концентраційному таборі Саксенгавзен, де вони перебували до кінця вересня 1944 року.
Перейшовши у підпілля, ОУН-Бандери вирішила розпочати психологічну, організаційну і військову підготовку до збройного опору і ширшого повстання проти німців. Уже на початку серпня СД (поліція безпеки) і гестапо стверджували у своїх звітах з окупованих територій Сходу, "що носієм ворожих течій між українцями є, як і раніше, група Бандери".
Від липня-серпня 1941 року розпочалися систематичні арешти членів і прихильників ОУН-Бандери. В половині вересня проведено масові арешти в Україні і на еміграції: десятки й сотні членів цієї організації опинилися в тюрмах і концтаборах. За атентати проти представників влади німці розстрілювали закладників. Наприклад, у Львові за вбивство офіцера міліції М.Севдеги розстріляно близько 100 закладників із середовища ОУН-Бандери, а між ними А. П'ясецького, члена уряду, що його творив Я.Стецько.
За короткий час німці окупували всю Україну, її територію поділено: Галичину, Засяння і Холмщину прилучено до Генеральної Губернії, що була створена з частини польської території. Одесу, Миколаїв із територією між Дністром і Бугом Гітлер віддав Румунії. З Волині і центральної України створено німецьку адміністративну одиницю п. н. "Райскомісаріат Україна". Східна територія України належала до військової зони.
Разом з пересуванням фронту на схід ОУН-Бандери поширювала свою діяльність на центральні і східні території. Молодь масово вступала в її ряди. Із документів, що попали німцям у руки, та із зізнань арештованих вони довідалися, що ОУН-Бандери приготовляє загальне повстання. Поліція безпеки видала 25 листопада 1941 року таємний наказ арештовувати всіх активістів руху Бандери і після допитів розстрілювати їх безслідно як грабіжників (а не як політичних).
Окрім цього наказу і посилених арештів, а також прилюдних страт, переважно через повішання, членство ОУН-Бандери постійно зростало. Зимою розпочалися на Волині військові вишколи молоді, зокрема підстаршин. Провід ОУН-Бандери видав наказ робити запаси і готувати зброю. Одночасно проведено акцію проти здачі харчових контингентів німцям та висилки людей на працю до Німеччини.
У квітні 1942 року II конференція ОУН-Бандери постановила не витрачати енергії народу на дрібну партизанщину, але приготувати широкий повстанськийрух. Тому в постановах було сказано: "Свою політику ми будуємо:
а) на творенні й розбудові власних революційно-політичних сил;
б) на самостійницькій
Loading...

 
 

Цікаве