WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Виникнення українського козацтва. - Реферат

Виникнення українського козацтва. - Реферат

князівства та незначне число осілої заможної верстви козацтва, на яку уряд міг би опертися. А тим чз"сом з кожним десятиріччям серед козаків "на волості" міцнішав прошарок заможних хуторян і промисловців. Частина з них належала до "шляхетних" козаків - вихідців із шляхти. На своїх хуторах і промислах заможні козаки експлуатували працю наймитів і підсусідків, позичали пенязі на ріст, давали човни та зброю "ухідникам" і "добичникам", відбираючи потім значну частину воєнної здобичі.
Зосередження значних коштів у руках заможного козацтва у другій половині XVI ст. стало економічною та соціальною базою створення реєстрового козацтва, тобто козацьких загонів на державній службі. Водночас після Люблінської унії та об'єднання Литви з Польщею в єдину державу збільшилися можливості й самої держави в справі організації регулярного козацького війська. Король Сигіз-мунд II Август грамотою від 5 червня 1572 р. доручив коронному гетьману Юрію Язловецькому набрати "певний почет" з козаків, який мав одержувати платню з державного скарбу, та вчинити "постановеньє межи козаки низовими", тобто запровадити певний контроль над Запорожжям. Язловецький мав вилучити цих козаків "з власті й присуду всяких урядів" і взяти їх "під свою гетьманську власть". Старшим і суддею над усіма низовими козаками був поставлений шляхтич Ян Бадовський.
Набраний полк складався з 300 "низових козаків", котрі одержували по 2,5 злотих "на квартал" і сукно на жупан. Козаки на державній службі вносилися до "реєстру", звідки й одержали назву реєстрових.
До реєстру, звісно, увійшла лише незначна частина козацтва. Уряд сподівався, що, спираючись на цей добірний полк, Я. Бадовський встановить свою владу над усім козацтвом та "приборкає" Запорожжя. А проте цим надіям не судилося здійснитися. Саме в ці роки почастішали походи козацтва на турецькі фортеці, в Молдавію. Та й "реєстр" незабаром припинив своє існування.
Однак, на думку М. С. Грушевського, висловлену в його "Історії української козаччини", "реформа Язловецького" мала велике значення у формуванні козацтва як стану в цілому. Оскільки не лише реєстрове, а й усе козацтво підлягало своєму "старшому" Бадовському і звільнялося від влади воєводи і старост, це було початком козацького імунітету - "першою підставою сформування козацької верстви як суспільного класу". Всупереч бажанням уряду козацтво зробило такі висновки з реформи: хто козакував, той вважав себе вільним від будь-якої місцевої влади, окрім свого "старшого". "Козацтво таким чином ставало привілейованою верствою,- зауважував М. С. Грушев-ський,- бути козаком - мало значний суспільно-економіч-ний інтерес". Все це й спричинилося до масового "покоза-чення" в майбутньому (наприкінці XVI - на початку
XVII ст.).
Тривала Лівонська війна та "своєволенство" низових козаків змусили уряд Речі Посполитої відновити реєстрове військо. У вересні 1578 р. король Стефан Баторій послав до козаків Я. Бегера з універсалом: з-поміж "кращих козаків", що проживали на "королівщинах", утворити реєстровий полк числом 500 чоловік. Служба мала початися з 6 грудня 1578 р.Під час війни козакам сплачували 15 злотих на рік та сукно на жупани. Реєстровці підпорядковувалися черкаському і канівському старості князеві Михайлу Вишневецькому; козацьким гетьманом призначався Ян Оришовський. У Літопису Григорія Грабянки йдеться про надання козакам клейнодів: "Той же король, видя у коза-ков мужество великое із татари на бранєх... присла їм ко-рогов [прапор], бунчук і булаву, і на печаті герб - рицар з самопалом і на голові ковпак перекривлений..." "Реєстр" одержував у володіння Трахтемирів (на Дніпрі) із Заруб-ським монастирем. Тут мав розташуватися арсенал і шпи-таль реєстровців. За вірну службу їм було обіцяно рахуватися з ними як "із заслуженими людьми".
З метою припинення "своєволенства" низовців реєстрове військо мало пильнувати, аби запорозькі козаки не "чинили ніяких шкод ані розрухів" в турецьких володіннях і на землях кримського хана. Свавільців же треба було "гамувати, ловити і бити як ворогів королівських і коронних" і взагалі чинити з ними "відповідно до наказів наших, які
їм дамо".
Не задовольняючись сеймовими настановами, уряд Речі Посполитої посилює наступ на Січ. Ще у квітні 1578 р. було видано універсал, за яким прикордонні старости зобов'язувалися надати допомогу київському воєводі князеві К. Острозькому, коли той почне "згоняти низовців з Дніпра". Заборонялося пропускати запорожців "на волость", а також продавати їм зброю, порох.
Реєстрове військо, дислоковане на Подніпров'ї та Низу, офіційно звалося "Низовим" або "Запорозьким
Військом".
У 1579-1582 рр. частина реєстровців брала участь у Лівонській війні, зокрема на Сіверщині. 1583 р. набір у "реєстр" було поновлено, а платню збільшено - до 20 злотих на рік і по чотири аршини сукна на козака. Гетьманом реєстровців знову став Я. Оришовський. Універсалом від25 липня 1590 р. реєстр збільшувався до І тис. козаків (два полки) -з метою успішнішого "приборкання українськогосвавільства та додержання згоди із сусідніми державами". Неподалік від порогів мали збудувати фортецю. Платня визначалася в п'ять злотих "на квартал". Над реєстровцями поставили снятинського старосту Миколая Яз> Ловецького. "Комісаром з козацьких справ" призначили .теребовльського старосту Якуба Претвича. Гетьманом, як і до цього, був Я. Оришовський. Реєстрова старшина одержала "рангові маєтності" на Київщині.
Після повстання Северина Наливайка "реєстр" було розпущено, проте в 1599 р.- знову відновлено.
Українські козаки на службі у Російської держави.
Після угоди 1503 р. між Російською державою та. Литвою до Росії відійшли Сіверська (Путивльська) земля ("пустиня по Сулі"), Глинщина, Лосицька волость (по Ворсклі). У цих районах організовується "великокнязівська сто-рожа". Укріплення згодом розташовуються по лінії Брянськ - Рильськ- Путивль. Вже на початку XVI ст. сюди починають переселятися "черкаси" - українські козаки з Черкащини та Канівщини. Російський уряд сприяв за-селенню південних порубіжних земель московськими служилими людьми і козаками. У 1516 р. путивльський воєвода повідомляв у Москву, що "в поле" зібралося чимало козаків - "и черкасцов и киян и твоих государевьіх". На службу в прикордонні міста-фортеці прийшла велика кількість українських козаків. Переселення козаків з України тривали і в другій половині XVI ст. У 1589 р., наприклад, в Москву повідомили, "что пришли на Донец с Днепра черкаси, Матвей Федоров с товарьіщи, которне с Запорожья пришли". Російський уряд наказував місцевим сдужилим людям "стояти и промишляти с ними ("черкасами".- Л. М.) государственньїм делом за один...". Збереглися історичні відомості про участь українських козаків на чолі з отаманами М. Черкашиним, Г. Сліпецьким, А. Мартиновим та іншими в обороні південних кордонів Російської держави. Наприкінці XVI ст. уже цілі козацькі загони стояли в південноросійських містах і за свою вартову службу одержували державне жалування.
У 50-х роках XVI ст. українські козаки і московські ратні люди разом ходили на татар. У березні 1556 р. військо воєводи Ржевського спільно із загонами "черкасів", очолюваних отаманами Млинським і Єськовичем, Пслом, а далі Дніпром спустилися на човнах "воювати" Крим. У 1558 р. російське військо і козаки під проводом Д. Вишневецького
здійснили новий похід проти татар. У лютому 1559 р. загін Д. Адашева разом з козаками спустився на човнах Дніпром і розгромив хана Девлет-гірея.
Loading...

 
 

Цікаве