WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Виникнення українського козацтва. - Реферат

Виникнення українського козацтва. - Реферат

кримчаки ще в 1492 р. збудували фортецю Іс-лам-Кермень). Поступово "ухідництво" почало переростати у постійну колонізацію Дикого Поля. "Ухідники" дедалірідше поверталися додому - степи почали покриватися укріпленими зимівниками з кошарами для худоби, в яких козаки почували себе безпечно перед татарськими нападами. Для оборони від татар ставилися укріплення - "січі" (зроблені з рублених або січених колод) і засіки. Створю-валися перші озброєні загони - ватаги.
Питання про утворення Запорозької Січі досліджене не повністю. Історики й досі сперечаються: де саме в пониззі Дніпра формувалися перші козацькі загони, де і коли була заснована перша Січ Запорозька; чи можна Хортицькі укріплення вважати Січчю, а князя Дмитра Вишневецько-го, старосту канівського і черкаського (з 40-х років XVI ст.) - її засновником...
Запорожжя тоді виглядало так. Могутній і повноводний у ті часи Дніпро, пробиваючи у своїй нижній течії скелясту гряду відрогів Подільського підвищення, утворював тут цілу низку порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвінецький, Ненаситецький, Вовнігський, Бу-дильський, Лишній і Вільний. Кожний поріг являв собою нагромадження двох-чотирьох кам'яних ласм заввишки чотири - сім метрів та кількох лав, через які з ревищем мчала дніпрова вода. Найнебезпечнішим був Ненаситецький поріг - через нього вода падала дванадцятьма лавами, до того ж нижче Ненаситця ріка утворювала глибокий вир - "Пекло". За останнім порогом Дніпро широко розливався, утворюючи величезну заплаву - луку з безліччю протоків і островів - Великий Луг. Островів тут налічувалося понад 250. Найбільший з них - "матір низового козацтва" Хортиця. Розташований за порогами і Кічкаською переправою, він на ранньому етапі існування Січі відігравав роль стратегічної бази при розселенні козаків "за порогами". Саме тут, а також на Томаків-ському та інших островах запорожці згуртовувалися у перші ватаги. М. Бєльський у свій хроніці відзначав: у першій половині XVI ст. на Хортиці "мешкали козаки, які збиралися сюди з України для промислів і боротьби з татарами". Б. Машкевич (перша половина XVII ст.) занотував у своєму "Діаріуші": "На відстані кількох миль далі останнього порога (Вільного.- Л. М.) є острів посеред Дніпра... Тут завжди перебуває козацький гарнізон для запобігання татарських набігів; острів цей називається Хортицею". На підставі численних джерел Д. І. Явор-ницький дійшов висновку: Хортиця - центральне місце першого поселення на Низу запорозьких козаків. Саме на Хортиці "низові" козаки створювали перші ватаги, тут, на Савутиній скелі, вони спорудили й перше укріплення.
Видатну роль у згуртуванні запорозького козацтва у збройну силу, фактично автономну у відношенні до уряду Польсько-Литовської держави, відіграв князь Дмитро Виш-невецький ("Байда" за народними думами). Під його проводом улітку й восени 1556 р. козацькі загони здійснили вдалі походи на турецько-татарські фортеці Очаків та Іс-лам-Кермень. У літку 1556 р., після завершення очаківського походу, на Малу Хортицю (острів на "Старому Дніпрі", за 200 м від Великої Хортиці) прибули Вишневецький зі своїми козаками та загони отаманів Млинського і Михайла Єськовича. Восени 1556 р. вони звели тут укріплення - "городок". На його валах установили гармати, вивезені з фортеці Іслам-Кермень. До укріплення вів лише один про-хід, з баштами по боках і звідним мостом. Попід валами розташовувалися курені - дерев'яні, криті очеретом або конячими шкурами. Посередині фортеці був майдан, на якому відбувалися козацькі ради.
Укріплення на Хортиці Вишневецький збудував усупереч волі короля Сигізмунда II Августа, котрий прагнув до угодовської політики щодо Кримського ханства.
Походи на турецькі фортеці запорозьке козацтво здійснювало, спираючись на згоду і підтримку Російської держави. Тому у вересні 1556 р. князь Вишневецький вирядив до Москви перше посольство запорожців на чолі з Єськови-чем з повідомленням про бажання козацтва перейти у підданство до царя. Наступне посольство, яке прибуло до Москви через місяць, мало засвідчити остаточну ухвалу запорозького козацтва перейти на службу до Росії. Козацькі посли заявили: "А приказал князь Дмитрей, что он холоп царя и великого князя и правду на том дал..."
Розуміючи, що "замок" на Малій Хортиці став центром запорозького козацтва і базою для походів проти татар, хан Девлет-гірей у січні 1557 р. підійшов з військом під Хортицю. Облога тривала понад 20 днів. Козаки мужньо оборонялися й завдали ворогові значних втрат, так що "хан пошел от Вишневецкого с великим соромом". Повідомляючи про це царя, Вишневецький твердив, "что пока он будет на Хортице, крьімцам ходить никуда нельзя".
Влітку того ж року хан із військом знову підійшов до хортицького "замку". На підмогу прибули турки. Після запеклих боїв козаки'змушені були залишити укріплення та відступити на північ до Монастирського острова на Дніпрі. Вишневецький із загоном козаків перейшов до Москви - "служить царю и великому князю во веки". Згодом князь на чолі козаків і московських стрільців знову ходив за пороги, з'являвся на Хортиці, здійснив ряд походів проти татар, розбив кримчаків поблизу Азова, нападав на саму Азовську фортецю. Похід на Кафу зазнав невдачі, оскільки Іван Грозний не надав Вишневецькому допомоги, побоюючись ускладнень відносин із Туреччиною.
Навесні 1562 р. Вишневецький повернувся "в Литву, к польскому королю со всеми людьми, которьіе с ним были", й одразу ж почав будувати укріплення на Монастирському острові. Та вже у наступному році він на чолі чотирьохтисячного козацького війська вирушив у похід до Молдавії, де потрапив у полон до турків і за наказом султана Сулеймана II був страчений у Стамбулі.
Наприкінці 60-х років козаки перенесли Січ на острів Томаківка (або Буцький; нині затоплений водами Каховського водосховища), розташований за 60 км на південь від Хортиці при впадінні в Дніпро його правої притоки - р. Томаківки. Г. Левассер де Боплан у 1637 р. так описував цей острів: "Томаківка... острів близько одної третини милі (2-2,5 км.- Л. М.)в діаметрі, майже круглий і підвищений у вигляді півкулі; увесь покритий лісом; з вершини його видно всю течію Дніпра від Хортиці до Тавані".
На період існування Томаківської Січі (60-ті - початок 90-х років XVI ст.) припадають походи запорожців на турецькі й татарські фортеці Причорномор'я. Спускаючись на своїх славетних човнах - "чайках" - по Дніпру, козаки виходили в море і трощили там турецькі галери. Особливого розголосу набув похід запорозького гетьмана Івана Підкови в 1577 р. на Молдавію. Він розгромив війська турецького ставленика господаря Петра Мірчі, здобув Ясси і став господарем Молдавії. Наступного року, зазнавши поразки від турків, Підкова відступив у Галичину, де був заарештований і страчений у Львові. В ці ж роки запорожці ходили у Крим, у 1589 р. здійснили великий похід на Очаків, Аккерман (Білгород), Тягиню і Козлов (Євпаторію). То-маківська Січ стала базою першого великого козацько-се-лянського повстання 1591-1593 рр. під проводом Кришто-фа Косинського.
У 1593 р., коли козаки перебували "на волості", татари зруйнували Січ. Після цього козаки перенесли Січ на острів у гирлі р. Базавлук - правої притоки Дніпра (ця місцевість тепер теж затоплена водами Каховського моря). Базавлуцька Січ була оточена земляними валами з дерев'яним "палісадом" і вежами. На валах стояли гармати. На період існування Базавлуцької Січі припадають найбільші козацькі повстання проти Речі Посполитої та морські походи козаків проти Турецької імперії.
Loading...

 
 

Цікаве