WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Україна у першій світовій війні - Реферат

Україна у першій світовій війні - Реферат

співпрацювати з Німеччиною та Австрією проти Росії. . Але Австрія не рахувалася з політикою Союзу Визволення України, бажаючи перетворити його на суто службову, підсібну організацію .Деякі інформації Союзу Визволення України мали успіх, викликали зацікавленість, але реального нічого не давали. Більше значення мала діяльність членів СВУ в таборах для воєннополонених. Їм удалося виділити українців-воєннополонених в окремі табори у Фрайштадті в Австрії, де було біля 30.000 вояків полонська , і в Раштаті, Ганновері, Гмюндені - у Німеччині; удалося поліпшити загальні умови життя в тих таборах, організувати там школи, бібліотеки, церкви. Головне завдання - політичне виховання полонених, перетворення їх на свідомих українських громадян - дало блискучі наслідки. Це не лише підносило національну свідомість солдатів, а й привела до створення так званих Сірожупанної та Синьожупанної дивізій, що згодом боротимуться за українську справу. Проте, до діяльності Союзу який прагнув утворення самостійної української держави , але для досягнення цієї мети вирішив співпрацювати з Німеччиною та Австрією і отримував кошти від них для ведення своєї роботи не було однозначним уже в ті часи. Мабуть не можна прямолінійно ні виправдати ні огудити політику і діяльність СВУ.
Іншу позицію зайняли українські партії та організації російської України. Вони виступали за перемогу Росії.Часатина членів Української соціал-демократичної партії на чолі з С. Петлюрою і В.Вінниченком які відавали в Москві журнал "Украинская жизнь" стали на оборонні позиції.30 липня 1914р. С.Петлюра в екстренному випуску цьго журналу опубліковав статтю "Війна і українці",яка в наступному номері була названа декларацією українства .У цій статті висловлювалась впевненість що українці " виконають свій обов язок громадян Росії в цей тяжкий час до кінця" Але разом з тим сподівались що за це вони мають право розраховувати на надання їм "і відповідних прав". Київська газета "Правда" у передовій статті закликала народ боронити російську державу, бо цим самим вони захищатимуть свою власну землю від ворога "Ми бороним наші хати наші тихі гаї"- так закінчувалася ця стаття . Але, не зважаючи на ці деклярації льояльности, російський уряд негайно розпочав переслідування українства: повернулися найтяжчі дні - закрито "Просвіти" і українські видавництва, заборонено друкувати будь-що українською мовою. Багато українських діячів заслано. Був засланий також професор М. Грушевський, який повернувся назад з Австрії до Києва.
Не жалували українську інтелегенцію і українців взагалі і Австрійський уряд особливо адміністрація Галичини де переважали поляки .. Поразка австрійців преред наступаючою російською армією у вересні 1914р мала страшні наслідки для українців Галичини. Шукаючи причини своїх невдач, австро-угорське командування охоче повірило звинуваченням польської адміністрації провінції в тому, що такою причиною стала "зрада українців", котрі нібито таємно симпатизували й допомагали росіянам. У результаті відступаючі габсбурзькі війська, насамперед угорські частини, розпочали кампанію терору проти українського населення. Спочатку русофілів, а згодом і взагалі українців цілими сотнями заарештовували й страчували без суду. Тисячі гнали до Австрії й там кидали до концентраційних таборів. Найсумнішою славою серед них користувався Телергоф, де в жахливих умовах тримали 30 тис. русофілів та українофілів, які тисячами гинули від хвороб.
З 6 серпня до 13 вересня 1914 р розгорнулася грандіозна Галицька битва у якій взяли участь 700тис.чол. з російської сторони і понад 830 тис чол. рибалка Австро-угорської армії. Внаслідок цієї битви російські військазайняли всю східну Галичину частину західної і майже всю Буковину з м.Чернівці .
Незавидна доля спіткала галицьких українців, котрі потрапили під росій-
ську окупацію. Царський уряд швидко дав зрозуміти, що він не вважає Східну Галичину якимсь новим і тимчасовим завоюванням, називаючи її не інакше, як "давньою російською землею", котра тепер "назавжди возз'єднується з матір'ю-Росією". Потім він взявся за втілення в життя міфу про "російськість" Галичини. Генерал-губернатором було призначено графа Георгія Бобринського який одразу розпочав загальний наступ на український рух, або "мазепинство", як його називали царські чиновники. Його з ентузіазмом підтримали русофіли; такі їхні лідери, як Володимир Дудикевич, Семеон Бандасюк та Юліан Яворський. Русофіли виявляли й видавали українських діячів, яких заарештовували й депортували вглиб Росії. Тільки через київські тюрми перевезено вглиб Росії, до Сибіру, понад 15.000 осіб грушевський с558 , серед них багато греко-католицьких священиків,інтелегенції, массово вивозили сознательних селян та міщан. Всіх їх самим нелюдським способом хватали в чому застали арештовували волокли по тюрмам і етапами висилали в сибір без різниці жінок дітей старих хворих калік а З самого початку окупації Галичини почалися труси, арешти. За наказом царських властей було закрито всі українські. культурні установи, кооперативні й періодичні видання. Вводилися обмеження на вживання української мови й робилися спроби впровадити в школах російську мову. Особливо масивних атак зазнала греко-католицька церква - цей символ західноукраїнської самобутності. До Росії вивозили сотні греко-католицьких священиків, а натомість ставили православних попів, що схиляли селян до православ'я. Заарештували й вивезли до Суздаля митрополита Андрея Шептицького, який відмовився рятуватися від росіян утечею. Як потім признали російські офіційні круги Галичина опинилась в руках всякої поліцейської та чиновницької сволоти , присланої сюди на виконання посад, а вона використовуючи воєнне положення , робила що їй заблагорозумиться: не тільки грабувала будинки і людей ,знущалась над українським та єврейським населенням а й вносила свій вклад в знищення українського життя її культурних сил. Росіяни переслідували українофілів, австрійці піддавали репресіям русофілів, а роздерті ідеологічними суперечками галичани видавалий тих, і тих ворогові - все це ще більше погіршувало й без того сумну долю українців.
Українська Галичина була дійсно знищена за той рік російської окупації1914-1915 .
Але не встигли росіяни остаточно здійснити всі свої плани, як австрійці пішли у контрнаступ і до травня 1915 р. відвоювали більшу частину СхідноїГаличини. Коли російські війська відступали царський уряд вивозив тих , кого встигли схопити, взяли заложниками кілька сотень провідних українських діячів, а також евакуювали тисячі людей, включаючи багатьох русофілів, ролі яких в українській політиці тепер Прийшов кінець.Їхали і ті хто боявся повернення поляків німецьких військ . Їхали і ті хто купився на обіцянки російських демагогів котрі обіцяли їм землю і гроші в росії .Потім коли німецькеі війська підступили до російського кордону прийшла біда на прикордонні українські землі Росії-Холмщину,Волинь Подолію Почалось насильне виселення українців в глиб Росії . Люди йшли і гинули дорогою пропадали їхня худоба і майно. Непитаючи , їх садили в поїзди набиваючи вагони і везли в Казань Перм або за Урал.Україна не переживала такого спустошення і розрухи з часів великої Руїни 17ст
Трагічні події 1914 та 1915 років викликали перелом у ставленні українців Наддніпрянщини до російського уряду. Зник той "патріотичний" запал, який переживало багато з них на початку війни, і зростала свідомість, що перемога Росії принесе Україні нові кайдани. Рада ТУП, яка стала єдиним об'єднуючим політичним осередком партій, ухвалила у вересні 1914 р. постанову про те, що українці мусять зайняти нейтральне становище у війні.
.
Loading...

 
 

Цікаве