WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історичний погляд на Близькосхідний конфлікт 20-х років ХХ століття (історіографія питання) - Реферат

Історичний погляд на Близькосхідний конфлікт 20-х років ХХ століття (історіографія питання) - Реферат

на першому плані у конфлікті стояло питання про нафту. Ніколсон - автор книги про діяльність Керзона - на основі особис-тих записів міністра іноземних справ, його офіційного біографа стверджував, що, незважаючи на опозиційні настрої в правлячих колах Англії з приводу післявоєнної політики в Месопотамії, Керзон за будь-яку ціну намагався зберегти нафту Мосула для Іраку (16). Англійський історик Льюїс, говорячи в підручнику з історії Туреччини про "мосульське питання", визнавав, що "мосульські нафтові поля були предметом постійних дискусій серед дипломатів - учасників Лозаннської конФеренці". (17) При цьому автор наводив цікаві документальні матеріали, які свідчать про те, що хоч "мосульське питання" і не стояло офіційно на порядку денному конференції, але рішення щодо нього приймалися і з цікавістю обговорювались.
Найцікавішим, на наш погляд, моментом у працях істориків Англії і США є висвітлення "курдської проблеми", котра була пов'язана з вирішенням "мосульського питання". Англійці використовували для боротьби проти турків у "мосульському питанні" різні групи населення Іраку. Великобританія мала на меті відволікти курдів від участі в національно-визвольній боротьбі народів Туреччини проти іноземного втручання і їхніми руками послабити цей рух. Тому західні держави дали Англії згоду на внесення в Севрський договір статті про самовизначення курдів, але, звичайно не в інтересах курдського народу, а для здійснення своїх планів на Близькому Сході. Звісно, англо-американська історіографія заперечує ці факти. Консервативні історики возвеличують так звану "цивілізаторську місію" Англії й США відносно народів Близького Сходу, підтверджуючи заяви, що робилися свого часу членами англійського парламенту і керівниками кабінету Болдуїна, які намагалися переконати більшість членів палати общин, що суперечка стосовно північного кордону Іраку зовсім не пов'язана з нафтою, а вся справа в "дотриманні інтересів національних меншин", яких нібито потрібно визволити від турецького деспотизму. Тому Андерсен звинувачує у "заворушеннях" в Мосулі турець-ких націоналістів і стверджує, що тільки Англія могла "надати повні права курдському населенню Мосула". Тойнбі ж прямо заявляє, що "курдська проблема" була частиною програми "цивілізаторської місії" британського уряду на Близькому Сході. (18)
Американський історик Антоніус у своїй праці "Пробудження арабів" простежує історію арабського національного руху з часів турецького завоювання. Захищаючи інтереси свого уряду, він стверджує, що "присутність" Англії і США в Туреччині та Іраку була необхідна для ос-танніх. Виконуючи "цивілізаторську місію" в період "мосульської суперечки"" Англія й США нібито зробили внесок у створення вільного! королівства Ірак, Зупиняючись на "курдському питанні", він пояснював необхідність існування мандатної системи в Іраку і прагнення англійців та американців контролювати нафтові джерела Месопотамії не інакше як завданням британської дипломатії перетворити Мосульський вілайєт на арабську провінцію. Таке ефективне англо-іракське співробітництво, на його думку, одразу розв'язало б "курдське питання". (19)
При розгляді цієї проблеми автор статті виходить із детального аналізу дипломатичних документів англійського й американського урядів, які свідчать про те, що всі роздуми англійських та американських авторів про права національних меншин - типовий приклад намагання затемните основне питання. Права християнських меншин, курдів - усе це було для "промислових королів", що вирішували долі світу, не більше як "фасонде-парле". Вся справа була в мосульській нафті. Так оцінюють політику держав у "курдському питанні" й деякі історики ліберального спрямування. Зокрема англійський дослідник Льюїс викриває "миротворницьку" діяльність свого уряду, наголошуючи, що жодна із союзницьких держав не збиралася серйозно обговорювати питання про незалежність Курдистану.(20)
Відносно питання про політику правлячих КІЛ Туреччини в "мосульському питанні", то варто відзначити, що публікації істориків кон-сервативного напрямку відрізняються крайньою тенденційністю. Особливо яскраво це видно у розгляді цією групою істориків позиції й поведінки турецьких націоналістів на Лозаннській конференції, у спробах дати аналіз угодам 1926 року щодо Мосулу між Туреччиною, Іраком і Англією. Автори більшості досліджень прагнуть довести, що турецька дипломатія і загалом турецька зовнішня політика в період "мосульського конфлікту" була агресивною, насамперед щодо національних меншин. Приміром, Тойнбі звинувачує Туреччину в створенні "курдської проблеми". На думку автора, політика Англії була цілком миролюбною відносно курдського населення. (21) Дослідники ліберального спрямування розглядають політику турецьких правлячих кіл у "мосульському питанні", виходячи з оцінки кемалістської влади. Так, англійський історик Льюїс пояснює причини поступок Туреччини в Лозанні прагненням останньої європеїзуватися, не без допомоги Заходу і США Він упевнювався в тому, що моделлю майбутнього турецького державного устрою є європейська держава. (22)
Критичне осмислення основних концепцій англо-американської історіографії дає можливість правильно і тверезо оцінювати нинішню політику США і Великобританії на Близькому Сході, метою якої є збереження за будь-яких обставин позиції американських та англійських нафтових монополій.
Використана література і джерла
1. Галеви Е. История Англии в эпоху империализма. М. - Л. 1997. с. 360; Саккети А. Борьба за нефть в Передней Азии.// Новый Восток. - 1923. - №4. - С. 264/.
2. Papers Relating to the Foreign Relations of the U.S. Washington, 1927 Vol. 3. pp. 816-827.
3. Papers Relating to the Foreign Relations of the U.S. Washington, 1936 Vol. 2. p. 917.
4. I bid. P. 920
5. Toynbee A. The conduct of British empire foreign relations since the peace settlement . London. 1928; Monro E. Britain's moment in the Middle East (1914 - 1956). Baltimore. 1963; Anderson M. The Eastern question 1774 - 1923. London. 1926.
6. Toynbee A. Turkey. London. 1926. p. 280.
7. Anderson M. The Eastern question 1774 - 1923. Op. cit. p.315.
8. Monro E. Britain's moment in the Middle East (1914 - 1956). Op. cit. ;Edmonds E.G. Kurds, Turks and Arabs. London. 1957.
9. Monro E. Op. cit. p. 78.
10. Kenneth Williams. The significance of Mosul. // The 19th centaury and after. - 1929. - March/ ; Edmonds E.G. Kurds, Turks and Arabs. London. 1957.
11. Ewer Getting of Mosul // Labour Monthly. - 1925. - November. - p. 172/
12. Howard H. The partition of Turkey. A diplomatic history 1913 - 1923. New - York. 1966. p. 297.
13. Monro E. Britain's moment in the Middle East (1914 - 1956). Op. cit. p.102
14. Papers Relating to the Foreign Relations of the U.S. Washington, 1923 Vol. 2. pp. 889 - 890.
15. Gordon J. American relations with Turkey (1830 - 1930). An economic interpretation. Philadelphia. 1932; Nicholson N. Curon: the last phase. A study in Past - War diplomacy. London. 1937; Delaisi F. Oil: its influence on politics. London. 1922; Lewis L. Turkey. London. 1965; Armstrong H. Grey wolf. Mustafa Kemal. New - York. 1961.
16. Nicolson N. Curson…Op. cit. P. 332. Gordon J. American relations with Turkey. Op. cit. p. 274.
17. Lewis L. Turkey. Op. cit. pp. 114 - 115.
18. Anderson M. The Eastern question 1774 - 1923. Op. cit. p.362.
19. Toynbee A. Turkey. Op. cit. p. 275.
20. Antonius G. The Arab awakening (the story of the Arab national movement). London. 1928. p. 365.
21. Lewis L. Turkey. Op. cit. p. 115.
22. Toynbee A. Turkey. Op. cit. p. 277.
23. Lewis L. Turkey. Op. cit. p. 114.
Loading...

 
 

Цікаве