WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Розкол в українському православ’ї кінця XVIII - першої половини ХІХ ст. на Півдні України. Участь архієпископа Гавриїла Розанова у боротьбі з розкольн - Реферат

Розкол в українському православ’ї кінця XVIII - першої половини ХІХ ст. на Півдні України. Участь архієпископа Гавриїла Розанова у боротьбі з розкольн - Реферат


Реферат на тему:
Розкол в українському православ'ї кінця XVIII - першої половини ХІХ ст. на Півдні України. Участь архієпископа Гавриїла Розанова у боротьбі з розкольниками, сектантами та іновірцями
Одним із важливих питань, вивчення яких активізувалося в сучасній історичній науці, є розвиток і діяльність православної церкви в південних регіонах України на всьому етапі її історичного розвитку та участь православного духовенства в суспільному розвитку південноукраїнських земель. В кожну історичну епоху висувалися визначні релігійні діячі, котрі були виразниками кращих ідей та ставали керівниками духовного життя суспільства. Одним з таких діячів першої половини ХІХ століття можна по праву назвати архієпископа Катеринославського, Херсонського і Таврійського Гавриїла Розанова (1781-1858). Росіянин за походженням преосвященний багато зробив для розбудови єпархії як релігійно-громадський діяч, богослов, просвітитель та історик, котрий плідно працював на теренах церковного краєзнавства.
Робота Г.Розанова в пастві не обмежувалася лише влаштуванням церков, монастирів і соборів, першочергового значення Гавриїл надавав безпосередньому спілкуванню з прихожанами, прищепленню морально-етичних законів православної віри. Найяскравіше просвітницько-богословська діяльність преосвященного проявилась у наверненні в лоно православ'я розкольників та сектантів.
Розкол у російській православній церкві виник у другій половині XVII століття. Приводом послужила церковно-обрядова реформа, котру в 1653 році проводив патріарх Никон з метою укріплення церковної організації. Розкольники (або старообрядці чи старовіри) виступали проти поглинання прав громади офіційною владою, зробивши змістом свого життя питання релігії. Зовні старообрядництво проявилось в "збереженні старовини" - старих форм духовного життя. Слід відмітити, що цей рух породив безліч сект, котрі включали обмежене число осіб, віросповідання яких вважалося помилковим. Серед найбільш розповсюджених сект Півдня України кінця XVIII - першої половини ХІХ століття були хлисти, скопці, безпоповці, поповці, молокани та духоборці [1;350-351].
Починаючи з середини XVIII століття причорноморські землі швидко обживались втікачами з Польщі, Північної Росії, Чернігівської губернії та вихідцями з країн Європи, що призвело до великого скупчення тут старообрядницького елементу та жителів неправославного віросповідання. В результаті на території Херсонської єпархії створилась напружена ситуація щодо взаємовідносин православної церкви та іновірців. З одного боку, уряд Російської імперії підтримував віротерпимість на цій території, закликаючи переселитися сюди старообрядців та чужоземний елемент, з іншого - православне духовенство, чітко виконуючи розпорядження Св. Синоду та вказівки місцевого архієрея, намагалося якнайкраще виконувати свій місіонерський обов'язок, виступаючи проти засилля цих елементів.
Релігійно-догматичні погляди захисників "старої віри" базувалися на тому, що священство старої, дониконової церкви втрачало силу, що законної ієрархії не існувало, а тому всі таїнства православної церкви, що могли проводитись лише вірно посвяченим священиком, не набували чинності. На базі таких поглядів старообрядники поривають зв'язки з російською церквою, аргументуючи це тим, що російські царі - антихристи, їх уряди, чиновники - дияволи, котрим не слід коритися.
Самою стародавньою з сект Херсонської губернії була секта "людей божих", або хлистів. Вона заперечувала поклоніння іконам, взагалі не визнавала церкви, як такої, її священства, таїнства, обряди. Та поряд з тим, щоб законспірувати свою власну спільноту, члени секти відвідували храми, виконували обряди, приймали таїнства. Іноді до хлистів приєднувались купці, фабриканти, ремісники, торговці та інші представники буржуазії і дворянства.
Щодо вчень та понять сектантів, то вони не надавали ніякого значення Біблії та Євангелії, як священним книгам. В політичному ж відношенні ці люди не проявляли себе активними діячами, ніколи не організовували громадських протестів, жили своїм власним замкнутим життям. В першій половині ХІХ століття серед представників всіх общин сектантів головним проявом опозиційних настроїв було негативне ставлення до представників панівної церкви, царів, властей, представників уряду, поліції, суддів і всіх урядових чиновників. Поряд з тим, у своїх вченнях сектанти несли багато соціальних та політичних протиріч, які не відповідали законом визнаній пануючій ідеології уряду та духовенства того часу. Це відчувала влада, і тому скрізь жорстоко переслідувала хлистів, відносячи секту до розряду "найшкідливіших сект".
До аналогічних "шкідливих сект" першої половини ХІХ століття також відносилась секта скопців, що своїми ідеями наближалася до секти хлистів. На чолі секти стояли досить заможні люди. Через те , що вони майже ніколи не мали нащадків, капітали від померлих членів переходили чи з рук в руки, чи згідно заповітів до інших членів секти, що сприяло поширенню такого явища як концентрація капіталів.
У віровченні скопців відображались настрої відчаю та безсилля. Крайній аскетизм, який проповідувався сектою, був логічним продовженням християнського віровчення, яке стверджувало, що джерелом гріховності людини є плотські, мирські бажання. В згаданий час царський уряд жорстоко переслідував скопців, засилаючи їх у найвіддаленіші куточки імперії.
В цей період посилилась також діяльність найбільш радикальних різновидів сектантства - духоборництва, молоканства та інших наближених до них сект "духовного християнства". Ці секти за своїм складом в основному були селянськими. В кінці ХVIII - на початку ХІХ століть остаточно оформився їх світогляд, розросталась кількість прибічників. Так, молокани приєднували до себе багатьох старообрядців, пізніше баптистів, а також православних християн. Назва секти походить від того, що її учасники не дотримувались постів, не постились в середу та п'ятницю, споживали молоко та інші молочні продукти.
Віровчення молокан полягало в тому, що вони визнавали Біблію за священну книгу, але переважну більшість її текстів вважали алегоричними. Молокани не мали своїх окремих псалмів чи власних писань, в котрих відображали свою точку зору. Розуміючи та тлумачачи в алегоричному змісті Святе Письмо та Євангеліє, вони знаходили в них підстави для повного заперечення догматів православної церкви, її таїнств, обрядів та звичаїв, заперечували храми, збирались на богомоління у звичайних будинках, в основному своїх наставників. До того ж, молокани не визнавали сповідь, хрещення немовлят, весілля чи поховання.
Щодо обрядовості духоборців, то представники цієї секти не проявляли ніякого зовнішнього боговшанування, ікон для них взагалі не існувало. Вони заперечували храми, тому й не мали молитовних домів, не визнавали ніякої духовної ієрархії, тому в них не було представників культу, окрім їх вождя, який також не провадив ніяких культових обрядів. Визначаючи духовну та світську владу свого керівника, котроговважали людиною особливо освіченою, духоборці досить негативно ставились до самодержавного уряду. Послідовне використання вчень духоборців вело до систематичної непокори всім постановам самодержавної держави. Вони відмовлялись від проходження військової служби, відмовлялись коритись властям, виплачувати податки та виконувати різноманітні повинності, за що зазнавали переслідувань з боку імператорського уряду. Як наслідок, протягом першої половини ХІХ століття старообрядники особливо потерпали від гонінь та жорстоких покарань з боку царського уряду, котрий ставив їх поза законом, надавав статусу антисуспільних елементів і жорстоко розправлявся, засилаючи на Кавказ та до Сибіру. Серед засуджених траплялись мешканці міст Миколаїв, Тирасполь, Єлисаветград та с. Привільне, які заснували секту скопців і проповідували своє віровчення серед
Loading...

 
 

Цікаве