WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Процес організаційного та ідеологічного оформлення есерівського руху в Україні на початок російської революціі 1905-1907рр. - Реферат

Процес організаційного та ідеологічного оформлення есерівського руху в Україні на початок російської революціі 1905-1907рр. - Реферат


Реферат на тему:
Процес організаційного та ідеологічного оформлення есерівського руху в Україні на початок російської революціі 1905-1907рр.
Кінець XX - початок XXI століття став часом радикальних суспільно-політичних зрушень, зумовлених вибухом невдоволення народних мас попранням демократичних свобод і бажанням бути дійсно спроможними певним чином впливати на долю своєї країни.
Звісно ж, історія - це колесо, і тому суспільна думка поринає в минуле, шукаючи відповідей на ії перехрестях. 100 років тому, у 1905 році, Російська імперія, через невирішеність проблем теж дозріла до революції.
І хоча народний вибух закінчився жорстокою реакцією, але ж революційний рух, як впертий криголам зрушив міцну кригу імперського буття, розчищаючи шлях для демократичних перетворень. Тоді боротьбу з царатом в Україні очолили як національні так і більш організовані та досвідчені загальноросійські партії. Одна з впливовіших партій, яка поширила спектр лівих сил на межі століть - це Партія соціалістів - революціонерів (ПСР).
Тому завдання цієї роботи - висвітлити питання становлення есерівського руху в Україні на початок революції 1905-1907 року: його ідеологічний, тактичний, структурний фундамент, на якому була збудована міцна споруда, яка залишила помітний слід в політичному житті XX століття.
Перші організації соціал - революціонерів побудовані на ідеалах народництва з`явилися наприкінці XIX століття: "Союз руських Социал - революционеров" (Берн, Швейцария, 1893); Київська група; "Союз социал - революционеров" у Саратові (1895 - 1896 рр). У 1897 році у Воронежі відбувся з`їзд у роботі якого взяли участь представники Київської, Полтавської, Харківської, Воронезької, Петербурзької груп. З`їзд ухвалив їх об`єднання, створивши "Партію Соціалістів - Революціонерів". До кінця століття відбулося ще три з`їзди - у Полтаві (листопад 1897 р), Києві (серпень 1899 р), Харкові (кінець літа 1900 р). Але новостворена "партія" стала лише регіональним відділенням руху "Південною партією".[ 3; с.109]
Ідейна платформа есерів складалася за рахунок поєднання різних елементів народницької ідеології. В цілому вони вірили в революційні ідеали своїх попередників, але мали сумніви щодо обґрунтування цих ідеалів. Це було пов`язано з попередніми невдачами народницького руху, розвитком російського капіталізму та успіхами розповсюдження марксизму в Росії. Есери визнавали успіх марксизму, користувалися його термінологією, але разом з тим не вважали його за ґрунтовне явище в російських умовах вони заперечували марксистський монізм, який ставив долю соціалізму в залежність від капіталістичних відносин. Есери вважали, що рушійною силою на шляху до мети стане не капіталізм (який, на їх думку мав негативні тенденції в російських умовах), а криза землеробства започаткована ще реформою 1861 року. Ця ідея разом з бажанням позбавити мук і страждань трудовий народ, насамперед селян, і пояснювала головну роль селянства в революції.
Протягом перших років XX століття есерівські групи і комітети почали діяти в усіх українських губерніях, зокрема в Харкові, Житомирі, Олександрівську, Кременчуці, Бахмуті, Миколаєві, Чернігові, Новгород- Волинську.
Оскільки в Україні на початку XX століття, зокрема у 1902 році, в Полтавській і Харківській губерніях відбувалися широкі селянські виступи проти поміщиків, есери мали сприятливий ґрунт для своєї праці. Через це вже в перші роки існування партія есерів мала прихильників в українському селі.
Разом з цим есери ведуть роботу по поширенню свого впливу на різні верстви населення: з`являється Крестьянский союз партии социал- революционеров (1902), "Союз народных учителей" (1903), "Рабочие союзы".
Звичайно, стара народницька ідеологія потребувала реформувань. І на початку XX століття молодими народниками - економістами закладаються основи неонародництва. Теоретиком нового народництва стає В.М. Чернов - автор соціалістичної теорії пристосованої до країн з здебільше селянським населенням.
Першим програмним документом неонародників став "Маніфест" виданий "Південною партією" в 1900 році. Але в ньому стільки розбіжностей та невизначеності, що по суті це є декларація.
У цей час есерівський рух поповнюється, з одного боку старими народниками, які відбули каторги та заслання, з другого - радикально налаштованою молоддю. Погляди в середині руху досить суперечливі. У 1901 році в газеті "Накануне" мова йде про два крила в русі: ліве - віддане народовольчим традиціям, представники якого робили ставку на пролетаріат, інтелігенцію, централізм та терор, і праве - прихильники марксизму та соціал - демократів, які на відміну від останніх опиралися на селянство та дуже обережно ставилися до терору.
Але незважаючи на протиріччя, ще з весни 1901 року почалися переговори щодо об`єднання різних організацій в партію. А вже в січні 1902 року третій номер "Революционной России" повідомив про створення партії соціалістів - революціонерів, яка поєднала "Северный союз", "Південну партію", "Аграрно - соціалістичну лігу". Офіційним органом партії було проголошено "Революционную Россию", теоретичним - "Вестник русской революции".[2;с.31 ]
Розробка есерівської програми почалася влітку 1902 року, а в травні 1904 року в 46 примірнику "Революционной России" з`явився її четвертий проект. Офіційно він значився як проект редакції газети, але практично автором був В.М. Чернов. Ця програма, з незначними змінами в подальшому залишилась головним
Loading...

 
 

Цікаве