WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Питання таємних танкобудівельних проектів Німеччини 20-х-першої половини 40-х-р.р. ХХ ст. - Реферат

Питання таємних танкобудівельних проектів Німеччини 20-х-першої половини 40-х-р.р. ХХ ст. - Реферат


Реферат на тему:
Питання таємних танкобудівельних проектів Німеччини 20-х-першої половини 40-х-р.р. ХХ ст.
У 2005 році наш народ традиційно відсвяткував ювілей Перемоги над нацистською Німеччиною. У зв'язку з знаменними датами 60-річчя завершення Великої Вітчизняної та Другої світової війн ми хотіли б звернутися до деяких маловідомих фактів з історії тих доленосних для усього людства подій, зокрема до проблеми передумов зародження танкобудівництва і танкових військ Третього Рейху.
Актуальність визначеної тематики, з точки зору теоретико-сцентифічного розуміння, витікає з потреби більш ретельнішого дослідження вказаної проблематики у вітчизняній історіографії.
Наукова розробка аспектів розвитку світового військово-промислового комплексу у порівнянні його з питаннями діалектики ВПК нашої держави становить значну практичну актуальність, становлячи на якісно більш високий рівень розвитку знань у сфері світової військової історії.
Головною метою статті, таким чином, є розкриття теми аналізу розвитку танкобудівельної промисловості Німеччини епохи нацизму як оригінального та ще недостатнього дослідженого феномену світової економічної системи виробництва.
Наукова новизна праці полягає в тому, що в ній висувається спроба аналізу досягнення та невдач німецької танкобудівельної промисловості напередодні Другої світової війни, які вплинули на подальший стан конструкторсько-технічної думки танкобудівників Третього Рейху. Аналіз досягнень німецьких інженерів досі є своєчасним об'єктом наукових та імперичних досліджень сьогодення.
Не так давно почала розкриватися завіса таємниці над науково-технічними розробками нацистської Німеччини в галузі воєнного виробництва. Розгорнулося об'єктивне вивчення досягнень німецьких інженерів у сфері розробки так званого "дива-зброї", що було спрямоване на докорінну зміну в ході бойових дій. Що ж насправді створювалося у таємних лабораторіях нацистської імперії?
Спираючись на архівні матеріали, що стали відкритими задля можливостей їхнього аналізу з боку дослідників у останній час, ми в змозі зробити деталізований огляд вказаної теми, роблячи наголос на питанні танкобудівництва.
Об'єктивно кажучи, талановиті німецькі вчені досягли фантастичних, як на ту епоху, підсумків своїх досліджень. Зокрема, нацистські вчені у галузі авіабудування. Німецькі інженери впровадили схему надпотужної транспортної авіації, яка використовується і зараз у прецедентах вітчизняних лайнерів
АН-124 "Руслан", АН-200 "Мрія", АН-22 "Антей" та ін. Прикладом надлітака подібного класу виявився чотирьохмоторний 20-тонний "транспортник" "Арадо" Ар-232 конструктора В.Блюме, що міг перевозити вантажі на відстані 1300 км [1.-23].
Нациські авіаконструктори відкрили еру реактивної бойової авіації. Прикладом такої є реактивні бомбардувальники зразку 1944 р. "Хейнкель"
Хе-162 "Саламандра" зі швидкістю 900 км/год, що ніс 500 кг бомб, "Хейнкель" Хе-176, "Арадо" Ар-234 "Блиц" з бойовим навантаженням 750 кг та швидкістю польота 740 км/год та дальністю дії 1620 км, винищувачі конструкції Віллі Мессершмитта "Мессершмитт" Ме-163 "Комета", що, при озброєнні двома 20-мм гарматами MG-151, літав зі швидкістю 955 км/год, "Мессершмитт" Ме-262 АА "Швальбе" ("Ластівка"-птах смерті, за німецькою міфологією - А.К.), озброєний чотирма 30-мм гарматами МК-108, який літав зі швидкістю 865 км/год. Новаторським рішенням виявилося обладнання усіх цих літаків катапульт ними засобами порятунку екіпажів [1.-133].
Це видається маловірогідним, але спрямовуючи усі свої зусилля заради перемоги над світом "нелюдей", як називали гітлерівці більшість населення планети, впроваджуючи свої нелюдські методи знищення цілих народів, нацистські конструктори активно планували засвоєння космосу військовиками. Доказом тому є проект "бомбардувальника-антипода", у 1933 році розроблений земляком Адольфа Гітлера Шикльгрубера (Гітлера) австрійським доктором наук інженером Ф.Зенгером. У своїй монографії "Техніка ракетного польоту" він виклав ідею, яку зараз у космічних дослідженнях американців та росіян називають "космічним човнем" або "шатлом". Зенгер подав конкретні цифри та схеми того, як під час швидкого зниження з дуже великої висоти (близько 250 км) у щильні шари атмосфери літальний апарат повинен рикошетувати від них та знову підніматися до безповітряного простору; повторюючи багаторазово цей рух, літак повинен описувати хвилеподібну траєкторію, подібно траєкторії плоского каміння - "млинця", що рикошетує від поверхні води. Врешті-решт апарат переходить на планіруючий політ, маючи змогу зайти на ціль у будь-якому пункті планети зі швидкістю атаки 21800 км/год, маючи на борту тонну бомб.
Роботи з будівництва цього суперпроекта розгорнулися у 1936 р. у Науково-дослідницькому інституті техніки ракетного польоту у німецькому місті Грабен, але у 1942 р. призупинення наступу під Сталінградом та довготривалі бої у Африці за Єгипет впевнили фюрера ІІІ-го Рейху: в умовах воєнного часу реалізація подібного грандіозного проекту неможлива. Кошти, виділені для програми доктора Зенгера, були передані на рахунок центру будівництва балістичних межконтинентальних ракет "ФАУ-2" доктора фон Брауна у м.Панемюнде. Ці ракети наводили жах своїми ударами на мешканців британських міст Лондон, Ковентрі, Кент, Суонскоум, Канфилд, Бентал-Грин, Челсі, Саутгемптон, Манчестер. Готувалися стартові майданчики балістичних ракет "V-2" ("Фау-2") у Нормандії (моделі "V-2, А9/А-10") задля ударів по американським містам на іншому боці Атлантики: по Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії, Вашингтону, німецькі зенітники почали отримувати надвисотні зенітні ракети "Вассерфаль" ("V-3"-"Фау-3"), готувалися для постачання у війська радіо керівна зенітна ракета "Вирбельвінд" ("Тайфун"), порохова дальнобійна тактична ракета "Гайнботе" ("Рейнський вісник"), на Балтиці "кригсмарине" оснащувалися підводними човнами "Валькирія" з балістичними ракетами морського базування "Фау-2" ("Лафференц"-"Гонець"). Найжахливіше було те, що нацисти планували спорядити ці ракети - носії атомними ядерними зарядами. Науково-дослідницький інститут ядерної фізики під керівництвом доктора В.Опенгаймера розробив та провів успішні випробування атомної бомби у січні 1945 року на острові Рюген та у горах Тюрінгії [2.-169]. Але Гітлер розуміючи, що війна програна, не рішився застосовувати ядерну зброю масового знищення, побоюючись аналогічного відповідного удару американців чи
Loading...

 
 

Цікаве