WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Еволюція аграрних відносин за часи української козацької держави - Реферат

Еволюція аграрних відносин за часи української козацької держави - Реферат

непримиренну боротьбу проти панування польської шляхти, проти посилення соціального і національного гніту, яка в решті-решт вилилась у національно-визвольну війну, що розпочалось в 1648 р. під приводом Б. Хмельницького.
Визвольна війна 1648 - 1676 рр. стала переломним моментом у житті українського народу, круто змінивши його долю. Результатом війни стало визволення Наддніпрянщини з-під польської влади, відродження української козацької державності.
Вже на початку війни, в результаті розгрому польсько-шляхетської армії під Пилявцями у вересні 1648 р. і походу селянсько-козацьких полків до західних кордонів України було завершено визволення її території від польсько-шляхетського гніту. Величезний розмах боротьби не міг не позначитися на характері аграрних відносин. Переважна більшість селян покозачилася, вважала себевільною від сплати податків і виконання повинностей на користь феодалів і шляхом займанщини заволоділа частиною їхньої землі. Було завдано відчутного удару по поміщицько-феодальній властивості на землю, ліквідовано панщино-фільваркову систему господарства і кріпацтво. Юридично селяни (за винятком монастирських) стали вільними.
Землі вигнаних або знищених феодалів переходять до Скарбу Війська Запорозького, що започаткувало процес становлення державно-феодальної форми власності на землю.
Навесні 1649 р. українські землі охоплює нова хвиля і національно-визвольної боротьби. Успішно розвивалися військові дії селянсько-козацької армії під Збаражем і Зборовом, проте зрада кримського хана змусила гетьмана піти на підписання 8 серпня 1649 р. Зборівського договору.
По якому Україна у складі Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств визнавалась автономією в межах Речі Посполитої. На ІІ території відновлювалась стара модель соціально-економічних і аграрних відносин.
Богдан Хмельницький змушений був маневрувати, щоб полегшити становище селянства. Поразка під Берестечком у липні 1651 р. та Білоцерківська угода від 28 вересня 1651 р. ще більш ускладнила становище населення і призвела до тяжких наслідків для України.
Гетьман підтримував прагнення панівного класу перетворити козацтво у привілейований стан, змусити селян визнати своє підлегле гетьманській владі становище. Одночасно гетьману доводилося рахуватися з серйозною опозицією з боку радикального угрупування старшин, яке виступало проти умов договору і підтримувало анти шляхетську боротьбу трудящих.
За таких умов стрімко наростає хвиля антифеодальної боротьби. Селяни намагалися з кинути з себе ярмо підданства і хотіли бути лише "селянами по-імені". Вони вбивали панів, йшли до "козаків джурами" або переселялися за Дніпро. Значного розмаху набирає боротьба на Брацлавщині та Чернігівщині. Вживалися заходи, що мали стримувати процес залишення селянами і міщанами шляхетських маєтків. Місцеві органи влади починають сприяти у відновленні старих форм експлуатації трудящих.
Масовий антифеодальний рух переконав гетьмана в неможливості збереження умов Білоцерківського договору. Перемога під Батогом виникла масове повстання, в результаті якого шляхта була вигнана з території Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств. Так було завдано остаточного удару намірам феодалів відновити тут своє панування. Соціально-економічні результати цієї перемоги настільки, що майже століття позначилося на історичному розвитку українських земель.
Заслуга Б. Хмельницького як політика полягала у визнанні за селянством права на спадкове володіння земельними угіддями, свободу, перехід до козацького стану.
В умовах формування Української феодальної державності після ліквідації Білоцерківської угоди завершується процес закріплення козацької власності на землю. Феодальна власність на землю була умовною і безумовною, корпоративною і індивідуальною, поділеною і неділимою, вільною і невільною та ін. Так, користуючись правами на землю, козаки розглядали їх насамперед як прерогативи Війська Запорозького, а не окремої особи.
Створена в результаті Селянської війни нова модель соціально-економічних відносин внесла корективи і в аграрні відносини. Було ліквідовано велику феодальну власність на землю (за винятком монастирської), панщинно-фільваркову систему господарства і кріпосницькі відносини, де вони існували; козацтво перетворилося у дрібних власників, а основна маса селянства добилася особистої свободи і права спадкового користування землею. Рента, яку сплачували селяни на користь гетмансько-старшинської державності, була значно менша, ніж та, яку одержували феодали напередодні визвольної війни. Вперше за кілька століть селяни одержали можливість певною мірою користуватися результатами своєї праці. Все це сприяло активізації господарської діяльності на козацькій території.
Визвольна боротьба народних мас завершилася перемогою - вигнанням з території українських земель польської шляхти. Нова політична ситуація не внесла істотних змін до аграрної політики Б. Хмельницького. В переговорах з російським урядом він добивався насамперед юридичного оформлення привілеїв за шляхтою та православним духовенством. Особливу турботу він виявляв про збереження козацьких прав на землю. Гетьман до кінця життя не вважав за можливе провести розмежування козаків і покозачених селян. Хоч гетьманська адміністрація збирала податки з селян і міщан, але Б. Хмельницький намагався не переобтяжувати їх ними.
Аналіз аграрної політики Б. Хмельницького дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на певні внутрішні суперечності, вона в цілому визначалася гнучкістю, цілеспрямованістю і носила прогресивний характер. Гетьман добивався зміцнення державно-феодальної і козацької власності на землю, сприяв росту монастирського землеволодіння. Розуміючи необхідність союзу з селянством, він визнав за ним право на особисту свободу, спадкове користування землею і вступ до козацтва. Не будучи противником шляхетського землеволодіння, Б. Хмельницький не поспішав, однак, відновлювати його на козацькій території, не йшов назустріч домаганням частини старшини заволодіти маєтками вигнаних польських і українських феодалів.
Loading...

 
 

Цікаве