WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Еволюція аграрних відносин за часи української козацької держави - Реферат

Еволюція аграрних відносин за часи української козацької держави - Реферат


Реферат на тему:
Еволюція аграрних відносин за часи української козацької держави
З початком XVII ст. в сільському господарстві Півдня України, особливо виразно, проявився подих нової цивілізації, бо саме тут йшов процес становлення козацького стану, який супроводжувався розвитком якісно нового типу господарства - за суттю фермерського. І суперечності між ними і наступним фільварко-панщиним господарством, яке ґрунтувалося на праці закріпаченого селянства, стала однією з основних причин соціального вибуху в 1648 р.
Тому невід'ємною складовою революції була соціальна боротьба. Основна ІІ мета полягала в ліквідації всіх різновидів феодальної залежності й форм визику, у виборюванні особистої свободи і вільної (феодального зразка) власності на землю.
Зміни в поземельних відносинах були затверджені в "Березневих статтях" (1654 р.) і стали юридичною основою для аграрного розвитку України в складі Московської (пізніше Російської) держави.
Результати змін у поземельних відносинах Української держави оцінюються в історико-економічній літературі по-різному. Одні вчені вважають, що всі перетворення не виходили за межі феодального ладу, який на той час не вичерпав потенційних економічних і соціальних можливостей. Феодальна земельна власність була обмежена козацько-селянським землеволодінням, але продовжувала існувати в таких формах, як монастирська і шляхетська, бо гетьман надав монастирям й старшині маєтки, внаслідок чого частина козацької верхівки почала формуватися феодально-державна власність на землю, а українське селянство перейшло в категорію феодально-залежних державних селян. Вони виступали не власниками землі, а людьми, які користувалися нею. Селяни добилися особистої свободи, але позаекономічний примус залишився. Відробіткова рента була замінена грошовою і натуральною. Держава здійснювала феодальну експлуатацію шляхом стягнення державних податків.
Інші дослідники доводять, що визвольна війна почалася в умовах, коли на території, де утворилася Козацька держава, почався процес генезису капіталізму. Тут не існувало кріпосного права, більшість населення була особисто вільною.
На Козацькій території України було ліквідоване велике й середнє феодальне землеволодіння. Гетьман протидіяв як намірам феодалів відновити велике землеволодіння, так і спробам старшини зайняти місце вигнаних панів. Одне із найважливих питань у аграрній політиці Богдана Хмельницького було селянське. Незважаючи на непослідовність, суперечливість у діях, гетьман, як вважають окремі вчені, прагнув полегшити становище селян, послабити гостроту соціальних суперечностей, в універсалах не вимагав виконувати панщину, не визнавав характер і тривалість робіт. В.В. Веселаго прийшов до висновку, що в 1648 р. Богдан Хмельницький висунув вимогу ліквідації панщини і прагнув до заміни її чиншем.
Помітний інтерес науковців викликало з'ясування характеру змін в поземельних відносинах на визволеній території України. В.І. Легкий констатував перехід у 1648 р. частини панських земель до рук селян. І.П. Крип'якевич висловив думку, що на місці великого і середнього землеволодіння виникло землеволодіння селян і козаків, які стали дрібними землевласниками, що жили за рахунок власної праці. Таку думку поділяє В.О. Маркіна, стверджуючи, що в Подніпров'ї земля стала власністю селян і козаків. Аналогічну позицію займає В.Й. Борисенко, який дійшов висновку, що на Лівобережній Україні селяни, козаки й міщани шляхом займанщини заволоділи землями феодалів і вважали себе їх власниками. В.О. Голубський також визнає наявність в цьому регіоні особистої власності селян, міщан і козаків на землю. Саме займанщина, як визначав В.А. Смолій, що була формою земельної власності, здобутої шляхом зайняття вільних ділянок, розцінювалися селянами як найбільш справедливе розв'язання земельного питання. О.І. Гуржій не погоджувався з тим, щоб вважати захоплені землі власністю селян, міщан і козаків, які на цю думку, виступали лише володільцями землі, що сплачували феодальну ренту, а не одержували її.
В історіографії висловлено припущення, що земельні володіння вигнаних феодалів і католицьких монастирів перейшли до Скарбу Війська Запорозького, тобто стали власністю української феодальної державності, що формувалося, якою розпоряджався гетьман, а селяни, які приживали на цих землях, потрапили до розряду державних. В основному вони, як вважає Ф.П. Шевченко, не відбували повинностей і відробків, а були переведені на чинш і одержали право вільно розпоряджатися землею. На Лівобережній Україні на цих землях виникли так звані вільні війська села, якими володів військовий Скарб і на користь якого селяни, що користувалися землею, відбували повинності і сплачували податки.
Поземельні відносини на Україні напередодні визвольної війни характеризувалися наявністю великого феодального землеволодіння. Відомо, що Річ Посполита становила одну з опор панщинно-кріпосницького ладу в Східній частині Європи. На західноукраїнських землях, в центральних районах Правобережної України основною була панщиною-фільваркова система господарства, селяни, які працювали на пана 4 - 6 днів на тиждень були закріпаченими. На Півдні і Сході України, де панщинна система лише зароджувалася, основна маса селян, будучи економічно залежною від феодалів, залишалася особисто вільною, не закріпаченою. Характерною рисою аграрних відносин даного регіону було козацьке землеволодіння. Хоча козаки вважали себе власниками земель і угідь, проте несплата ними ренти феодалам не означала, що землі, які вони обробляли, належали їм на правах власності. В Речі Посполитій монопольне право на землю належало шляхті, магнатам, монастирям і вищому духовенству. Саме спроби панівного класу шляхетської Польщі реалізувати своє право власності на землі, зайнятті козаками, були однією з основних причин селянсько-козацьких повстань кінця XVI першої половини XVIІ ст. В 1638 р. сейм прийняв "Ординацію" Війська Запорозького, яка позбавляла їх всіх давніх юрисдикцій, прерогатив, доходів та інших благ, знищило органи самоврядування, перетворивши їх, за винятком 6 тис. реєстрових, в холопів.
Український народ вів
Loading...

 
 

Цікаве