WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Причина, початок і хід визвольної війни укр. народу під проводом Б.Хмельницького. Зборівський трактат - Реферат

Причина, початок і хід визвольної війни укр. народу під проводом Б.Хмельницького. Зборівський трактат - Реферат

Львівський державний медичний університет.
Реферат на тему:
" Причини, початок і хід визвольної
війни українського народу під
проводом Б.Хмельницького.
Зборівський трактат".
Виконав:
Кордибан Олександр Богданович.
Львів 1999 р.
План.
1. Становище українського селянства, міщан, козаків і національно-
релігійні обмеження.
2. Богдан Хмельницький.
3. Перші перемоги.
4. Ускладнення між повстанцями. Зборівський рух.
1. Становище українського селянства, міщан,
козаків і національно - релігійні обмеження.
Повстання 1948 р. Стало одним з найбільших катаклізмів українсь-кої історії. В цей період магнати великою мірою спричинялися до освоєння України, вони також були чинником нестабільності і напруженості, що стали хронічними хворобами суспільства. Керуючись принципом "сильні-ший завжди правий", вони постійно вдавалися до насильства у конфліктах зі своїми підлеглими та іншими магнатами. Ці егоцентричні, анархічні тен-денції, а також слабкість авторитету королівської влади у порубіжних зем-лях змусили поляків визнати, що " на Україні править беззаконня ". Схи-льність магнатів до застосування грубої сили найяскравіше проступила в їхньому ставленні до селян. Установивши вільні від повинностей слободи і в такий спосіб заманивши у свої величезні землеволодіння селянство, вони обкладали селян повинностями, як тільки минав термін слободи. Вимоги шляхти дедалі зростали, особливо після того як козацько-селянські повс-тання, здавалося, зазнали остаточної поразки у 1638 р.
Вільних селян змушували відробляти на своїх панів по три-чотири дні щотижня. Додатково вони мали виконувати на користь феодалів різ-номанітні повинності, водночас продовжуючи сплату в королівську казну податку за хату та худобу. Та цього ще було замало. Магнати часто зда-вали свої володіння в оренду, згідно з якою орендар отримував собі в прибуток усе, що здатен був витиснути з селян понад встановлену кіль-кість. Орендарями часто ставали євреї, які не мали права володіти землею, а лише могли орендувати її. Наприклад, у величезних володіннях роду Острозьких сиділо 4 тисячі орендарів євреїв, а у 1616 р. більше половини українських земель, що належали короні, орендувалися єврейськими підп-риємцями. Прагнучи повернути з прибутком вкладені ними гроші за від-носно короткий період у два - три роки, вони нещадно визискували селян та виснажували землі не дбаючи про майбутні наслідки. Нерідко орендар вимагав, щоб селяни працювали на нього по шість - сім днів виганяючи їх у поле за допомогою магнатських слуг.
Іншою формою оренди стало надання тимчасової монополії на ви-робництво і продаж горілки та тютюну орендареві, який потім вимагав від селян яку завгодно плату за ці високо ціновані продукти.
Невдоволення зростало і в інших верствах українського суспільства. Специфіка пограниччя зумовлювала становище, коли багато невеликих щойно заснованих міст були слабо захищені від магнатських зазіхань. На Київщині та Брацлавщині в містах проживало близько половини всього населення, що було втроє більше, ніж будь-де в Речі Посполитій. Хоч вони й мали статус міст, а деякі навіть Магдебурзьке право, більшість їх являли собою лише форти, зведені для захисту від татар своїх мешканців (велика частина яких займалася сільським господарством). Напіваграрна природа міст і те, що розміщувалися вони на землях магнатів, давало олігархам привід ставити під сумнів статус міщан і вимагати від них виконання обтя-жливих повинностей і сплати податків. Об`єктом утиску і експропріації з боку магнатів ставала навіть дрібна знать, переважна частина якої все ще була православною. Зростало загальне невдоволення та обурення, але " клапани ", що ними в таких випадках виходив їх надлишок, були закрити-ми.
На відміну від селян в інших частинах Речі Посполитої та навіть у західній Україні мешканці Наддніпрянщини не знали тягаря кріпаччини й не бажали приймати її. Незважаючи на те, як їх класифікували магнати, ба-гато з них вважали себе людьми вільними. Серед козацтва своєрідним до-гматом віри було те, що 1582 р. король Стефан Баторій начебто дарував козакам привілеї, котрі майже зрівнювали їх у правах із шляхтою. Числен-ні міщани зі свого боку доводили, що вони за самим своїм статусом люди вільні й самостійні. По десятиліттях слобідського життя важко було пере-конати селянина в тому, що він не сам собі господар. І не мало значення, наскільки такі погляди узгоджувалися з правом. А головне, більшість на-селення порубіжжя вважала, що їй законно належить статус вільного лю-ду, а ця віра значно посилювала готовність боротися з ляхами, як вони на-зивали поляків. Переслідування православ`я польськими католиками ви-кликало ще більший гнів українців.
Готовність до повстання поєднувалася із вправністю в бою, цією вла-стивою рисою українців пограниччя. Масові повстання в Європі того часу звичайно характеризувалися відсутністю організованості та військової на-уки. З цієї точки зору Україна відрізнялася від інших країн. Мандрівники - чужоземці часто зауважували, що життя на повному небезпек пограниччі змушувало навіть простих селян та міщан освоювати мистецтво володіння вогнепальною зброєю. До того ж козаки утворювали в повстанському вій-ську ядро добре організованих і високомайстерних вояків. Відтак з поси-ленням експлуатації народу магнатами в українському суспільстві погра-ниччя зростала готовність і здатність боротися проти неї.
2. Богдан Хмельницький.
Вирішально визначив хід епохальних подій стосовно Великого Українського повстання 1648 р. Богдан Хмельницький. З огляду на його величезний особистий вплив на події, що змінили перебіг української та всієї східноєвропейської історії, Хмельницького вважають найвизначнішим військовим і політичним діячем України. Його дебют на історичній сцені в ролі головного актора відбувся під кінець життя. Хмельницький народився у 1595 р. в родині українського шляхтича Михайла Хмельницького, кот-рий служив у польського магната і за свою добру службу отримав хутір Суботів. Він послав Богдана до школи єзуїтів у Ярославлі, де той дістав добру , на ті часи освіту, оволодів польською та латинською мовами. В 1620 р. у великій битві турків з поляками під Цецорою Б.Хмельницький потрапив у полон. Провівши у неволі два роки, Хмельницький повертаєть-ся до Суботова, записується до реєстрових козаків, одружується і займа-ється розширенням своїх маєтностей. У 1638 р. завдяки добрим взаєминам з урядом він отримує посаду писаря Війська Запорозького і в 1646 р. ви-рушає у складі козацького посольства до короля Владислава IV. Хмель-ницький стає сотником Чигирівського козацького полку у 50-річному віці.
Але життя Хмельницького, а разом з тим і хід історії всього краю ці-лком змінив один типовий випадок магнатської зажерливості та пихи.
У 1646 р. коли Хмельницького не було в Суботові, польський шлях-тич Данієль Чаплинський за підтримки місцевих магнатів зажадав для себе маєтку Хмельницького. Напав на Суботів, убив молодшого синаХмельни-цького й викрав жінку, з якою щойно овдовілий козацький сотник мав на-мір одружитися. Коли численні скарги до суду виявилися марними, роз-лючений Хмельницький вирішив діяти проти поляків повстанням і очолити його.
Гіпнотичний вплив, що його Хмельницький умів справляти на маси, став очевидним, коли, рятуючись від поляків, які розвідали про його намі-ри, він із жменькою прихильників у січні 1648 р. втікає на Запорізьку Січ. За короткий час він здобуває підтримку запорожців, виганяє із Січі поль-ську залогу й добивається гетьманства.
Більше року до втечі на Січ він планував повстання й заручався під-тримкою прибічників. Розуміючи, що великим недоліком козаків у боро-тьбі з поляками була відсутність кінноти, Хмельницький сміливо розв`язує цю проблему й звертається з пропозицією про союз проти поляків до
Loading...

 
 

Цікаве