WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Державотворча діяльність українства в добу Центральної Ради (березень 1917- квітень 1918 рр.) - Реферат

Державотворча діяльність українства в добу Центральної Ради (березень 1917- квітень 1918 рр.) - Реферат

політичних партій значно поширилось розходження між лівими і правими українськими політичними діячами та соціалістами. Зрозуміло, що "Інструкція" знайшла відкриту підтримку лише серед представників партії кадетів, росіян. З позицій приорітету загально-російських, а не українських цінностей, за прийняття "Інструкції" виступали російський меншовик М.Балабанова, есер Сараджев, бундівець Золотарьов та інші. [7,72].
На початку Жовтня Центральна Рада прийняла сміливе рішення про скликання Всеукраїнських Установчих Зборів з метою остаточного вирішення питання про Україну. Це знову викликало роздратування Тимчасового уряду, який погрожував навіть "розігнати неслухняну Раду", заарештувати її Генеральний секретаріат. Так напередодні Жовтня знову різко загострилися взаємостосунки між збанкрутілим Тимчасовим урядом і Центральною Радою, яка знов йшла, як і раніше, на чолі національно- визвольного руху в Україні.
24-25 жовтня 1917 р. в Петрограді швидко і практично безкровно перемогло збройне повстання, яке стало початком соціалістичної революції у всій Росії. Вся повнота політичної влади перейшла до рук Рад, партії більшовиків.
Враховуючи нову політичну ситуацію в країні і, розуміючи необхідність більш рішучих дій по закріпленню своєї влади, Центральна Рада з ініціативи М.Грушевського прийняла 7 листопада 1917 року свій III Універсал, який мав принципове, доленосне значення. Головне - в цьому документі проголошувалося про створення Української народної держави: "Віднині Україна стає Українською Народною Республікою" (УНР)[8,т.1,398-399]. Це мало велике всесвітньо-історичне значення. Вперше за останні століття була створена українська державність. Разом з тим універсал оголошував Україну федеративною часткою Російської республіки. Таким чином, головна мета національно-визвольного руху - створення української держави - була здійсненна. В III універсалі проголошувалась широка програма радикальних соціальних перетворень і демократичних свобод.
Слід відмітити, що якщо із 47 членів Малої Ради "за" III Універсал проголосували 42 чол. (всі українці), "проти" - не було нікого, то "утримались" п'ять чоловік: два російських меншовики М.Балабанов і В.Кононенко, два російських есери Скловський та Сараджев і один польський соціаліст. Меншовик Кононенко пояснював цей крок тим, що "на думку меншовиків Центральна Рада не повинна була робити те, що належить Установчим Зборам"[7,90]. Тобто російські соціалісти, вже побоювалися, що після цього кроку може статися і останній - проголошення незалежності української держави, що приведе до остаточного відокремлення України від Росії.
Наприкінці грудня 1917 р. - початку січня 1918 р. співвідношення політичних сил в Україні було тепер зовсім іншим - воно було вже на користь Радянській владі, більшовиків і лівих російських та українських соціалістів, за ними йшла тепер значна більшість трудящих України. Тепер не тільки в Харкові та Донбасі, а й в багатьох інших містах і регіонах України почала швидко перемагати Радянська влада.
Ось за таких обставин Центральна Рада 9 (22) січня 1918 р. прийняла свій знаменитий IV Універсал, в якому проголошувалась самостійність України, її відокремлення від Радянської Росії: "Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу" [8,т.2,102-103].
Слід відмітити, якщо при поіменному голосуванні всі українські фракції (с.-р., с.-д., с.-ф.) голосували "за", то представники російських меншовиків та Бунду вже голосували "проти", а російські есери і єврейські соціалісти "утрималися" . Виступивший від імені меншовиків та Бунду Лібер гаряче намагався довести хибність такого важливого кроку, як оповіщення самостійності [7,106].
IV Універсал мав велике історичне значення для подальшого розвитку української революції. Але тоді, в січні 1918 року, цей документ не міг бути реалізований тому, що майже вся Україна була вже радянською і нікому було виконувати цей документ. А 26 січня 1918р. радянські війська захопили Київ.
Але незабаром політична ситуація в Україні знову круто, корінним чином змінилася. 18 лютого 1918 року, згідно домовленності з Центральною Радою, німецькі війська перейшли в наступ. Вже 1 березня вони захопили Київ, куди разом з ними 2 березня повернулася Центральна Рада. Вже до квітня всі українські землі були окуповані німецькими військами.
Прихід німців в Україну в "якості переможців і покровителів" був для кадетів чимось "образливим і зневажливим". З кадетами солідарні були меншовики і праві есери. Так, на засіданнях Малої Ради особливу жорстку опозиційну позицію щодо українців займали праві російські есери на чолі з їх лідером О.Зарубіним. Їх завжди підтримували праві російські меншовики на чолі з М.Балабановим. А лідер Бунду М.Рафес, з його гострими виступами, особливо дошкуляв українцям за їх привід окупантів до України [ 7,113].
Не випадково, що 28 квітня 1918 р., в своїй промові В.Винниченко визнавав, що Зарубін та інші "обвинувачують нас, українців за те, що ми покликали німців. Але я скажу, що коли б ми їх не покликали, то у нас тепер був би той "соціалістичний рай", що у наших сусідів - більшовиків". Разом з тим він визнав, що "німці - це сила соціально ворожа нам" [8. т.2,296].
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, слід зробити основний висновок про те, що в цей період - березня 1917 р. - квітня 1918 р. всі російські соціалісти: меншовики і есери - дуже і дуже перешкоджали державотворчій діяльності українства, виступали проти створення національної держави, чим гальмували розвиток української революції.
Література
1. 1. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть?. - К., 1991.- 240с.
2. 2. Винниченко В. Відродження нації. Історія української революції.
Ч. I-III.- Київ - Відень. 1920. Ч. 1 - 348 с; Ч. II - 328 с; Ч. III - 535 с.
3. 3. Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 - 1920 рр. Т. 1- 4.- Відень-Прага. 1921-1922; Т.1.- 152 с; Т.2-200 с; Т.3-60с; Т.4-193 с.
4. 4. Верстюк В. Українська Центральна Рада. - К.: 1997-344 с.
5. 5. Політична історія України. ХХ століття. У 6-ти томах / Гол.ред.
Курас І.Ф. Т.2. - К., 2003. - 425 с.
6. 6. Солдатенков В.Ф. Українська революція. Історичний нарис.- К., 1999.
- 976 с.
7. Ветров Р.І., Донченко С.П. Політичні партії України в першій чверті
ХХ століття (1900 - 1925 рр.) - Дніпропетровськ - Дніпродзержинськ.
2001. - 245 с.
8. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2-х томах, К.
1996, 1997, - с. 101-102.
Loading...

 
 

Цікаве