WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Діяльність галицьких радикалів на Волині у другій половині 1930-х рр. - Реферат

Діяльність галицьких радикалів на Волині у другій половині 1930-х рр. - Реферат


Реферат на тему:
Діяльність галицьких радикалів на Волині у другій половині 1930-х рр.
У політичному житті міжвоєнної Волині помітну роль відігравала Українська соціалістично - радикальна партія (УСРП), яку було утворено у 1926 р., внаслідок об'єднання Української радикальної партії, що діяла у Східній Галичині та групи волинських соціалістів - революціонерів. У кінці 1920-х рр. до складу партії на Волині входило близько 500 чоловік, діяли повітові комітети партії, певні впливи радикали мали в тогочасних українських культурно - освітніх та економічних організаціях. На парламентських виборах 1928 р. у воєводстві за виборчі списки УСРП проголосувало 70140 волинян [1 c. 21], у результаті чого Семен Жук з Кременця став послом польського парламенту. Ряд посольських мандатів партією було здобуто на довиборах, що проходили у краї, навесні - влітку 1930р., але новообрані посли та сенатори не встигли навіть скласти присягу тому, що у кінці серпня 1930 р. Й. Пілсудським було розпущено парламент і призначено дострокові вибори, участь у яких на Волині УСРП брали спільно з УНДО, з якими було напередодні заключено технічний виборчий блок. У результаті тиску та застосування репресивних заходів з боку урядових кіл до опозиційних політичних сил українські національні політичні партії отримали значно менше парламентське представництво в порівнянні з 1928р.
У 1930-х рр.. на Волині ситуація ускладнювалась ще і реалізацією політики "волинського експерименту", ініціатором якої був волинський воєвода Ян Генрик Юзевський. Її практичне втілення призвело до того, що нових переслідувань зазнали представники українських політичних партій, що були опозиційними до влади, закривались українські кооперативи з галицьким родоводом, "Просвіти". Волинська адміністрація робила усе можливе, щоб відгородити край від "націоналістичної" Галичини штучним "Сокальським кордоном". На середину 1930-х рр. поліцією все частіше застосовуються репресивні заходи до активістів УСРП, як це було, зокрема у кінці 1934р. у Гощанській гміні Рівненського повіту, коли поліцією було заарештовано ряд членів УСРП. Мотивом для арештів та обшуків послугувала належність до УСРП [2, с.1]. Представники партії у законодавчих установах Речі Посполитої неодноразово піднімали проблему рівності громадян у державі. А ситуація, що склалась на Волині була об'єктом критики з боку членів партії. Зокрема, Іван Макух сенатор від УСРП у своїй промові у сенаті 5 березня 1935р. відносно ситуації, що склалась на Волині зазначив "Створити новий тип українця на Волині піднявся з доручення уряду п[ан] в[оєвода] Юзевський. По його думці не може так бути, щоб існував на Волині відрубний український рух. Той рух може розвиватися лише в рамках співжиття, в яких керує польський елемент і дозволяє лише стільки українського життя скільки може хвилево перенести польський організований рух" [3, с. 2].
У середині та другій половині 1930 -х рр.. основними формами практичної діяльності УСРП у краї було проведення партійних нарад, конференцій, народних віч, поширення своїх видань. Необхідно відмітити, що у своїй діяльності соціалісти - радикали орієнтувались на українське селянство та інтелігенцію. Будучи легальною політичною партією, у своїй практичній діяльності УСРП використовувала лише легальні методи політичної діяльності. УСРП долучилась до бойкоту парламентських виборів 1935р., що були призначені на літо. Причиною такої позиції з боку частини тогочасних українських політичних сил послугувала зміна виборчого законодавства Речі Посполитої. На Волині місцевими партійними організаціями було розповсюджено партійні відозви з закликом до бойкоту виборів та "проведено ряд партійних нарад та зборів", окрім цього членами партії було піддано осуду "угодовську політику УНДО". Окрім цих акцій "ніяких інших дій" з боку радикалів "не спостерігалось" відмічено у рапорті волинського воєводи про суспільно - політичну ситуацію у воєводстві [4, арк.. 257].
У 1936р. організаційна структура УСРП на Волині виглядала наступним чином: у воєводстві діяло три повітових комітети партії у Луцькому, Кременецькому та Рівненському повітах, з яких Луцький не проводив активної діяльності. Окрім цього на Кременеччині діяло три районних комітети УСРП, у Рівненському повіті функціонував повітовий секретаріат, районний комітет та сім гмінних комітетів партії, до складу яких входило близько 225 членів УСРП. Первинні сільські громади УСРП діяли також у Володимирському, Горохівському повітах [5, s. 82-83] та Дубнівському і Здолбунівському повітах [6, арк. 17-21]. Але у останніх чотирьох повітах, особливо це стосується Горохівського та Володимирського діяльність соціалістів - радикалів носила здебільшого "локальний характер", так як партійні впливи спостерігались лише у 1-3 сільських населених пунктах і діяли ці осередки у переважній більшості автономно, що призводило до того, що впливу на політичну ситуацію у повіті вони не мали. Незважаючи на спроби активізувати діяльність партійних структур, позиції УСРП у краї поступово слабнуть. Зокрема у 1937р. у воєводстві діяло два повітових комітети партії, сім районних та десятки первинних партійних організацій [7, с. 67], але лише у Кременецькому та Рівненському повітах УСРП вдалось зберегти свої позиції, а у інших повітах вони поступово слабнуть, що було насамперед пов'язано з внутрішньою політикою волинського воєводи.
На ХХХІІІ конгресі УСРП, який відбувся у Львові серед 144 делегатів було і 7 волинян, а саме: Ю. Омельчук, Г. Сушчук, О. Мельничук (Дубнівський повіт), І Романюк
Loading...

 
 

Цікаве