WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Петро Перший – життя і діяльність - Реферат

Петро Перший – життя і діяльність - Реферат

вельмож забе6зпечували кріпосні селяни, то в ХVІІІ ст. сенатори, як й інші чиновники, дістали оклад. Відставка від служби означало втрату грошової винагороди. Просування або пониження по кар'єрній лінії відпливлось в розмірі окладу.
Тільки, при Петрові Першому, всі державні заклади були забезпечені інструкціями та регламентами, а також були встановлені штами. Створюється внутрішня система управління, яку сучасники порівняли до годинникового механізму. Як і в цьому механізмі, всі гвинтики і колінчата, підігнані один до одного, находились у взаємодії, які виконували певне навантаження, так і в державному механізмі встановлюється певна система в закладах, розділяючи функції між ними.
Наслідками від уніфікації і регламентного характеру бюрократичної системи, є розвиток спеціалізації праці чиновників і розмежування обов'язків. Головним показником росту розділення праці є розмежування воєнної та громадянської служби. До цього часу, ці служби поєднувались в одній особі: вважалось, що досвіду боярина вдосталь було, що справлятись з воєнними, дипломатичними і адміністративними справами. Останній приклад - це В.В. Голіцин, досвідчений дипломат, не мав нахилу до воєнної служби, все ж таки був на чолі військ, які мали два правильні Кримські походи.
Регулярна армія, створена Петром, була розрахована на обслуговування її ієрархією воєнної бюрократії - офіцерським корпусом, яке володіло певними навиками.
Всередині державної бюрократії відбувалось розподіл посад. Хоча, треба відмітити, що при Петрі Першому, чисельність бюрократії не на багато збільшилась. Але, сама чисельність посадових осіб не може бути головним критерієм бюрократизму. Зросла кількість приказних людей. Всю цю приказну рать, як правлячі вершки, ХVІІ ст. можна рахувати початковим матеріалом для бюрократії. У ХVІІ ст. було зародження нових рис бюрократії. Особливо, треба відмітити це у багатьох законодавчих актах, насамперед Генеральний регламент, який видав Петро у 1720 році. Він являється апогеєм бюрократичної мудрості.
"Суспільне благо"
Петро Перший у своїй діяльності часто виступав у двох якостях. Коли цар "служив" бомбардиром, капітаном, полковником, корабельним майстром, він представлявся Петром Михайловим. Він вимагав, щоб до нього звертались не як до царя. А до особи, яка мала військово-морський чин: "Господин вице-адмирал". Як правила особа він святкував сімейні забави співробітників. Був на похоронах осіб, яких цінував при житті. Якщо цар бував корабель, штурмував фортецю, то робив це не для вкладу у справу, а більш для того щоб показати своїм особистим прикладом натхнення для своїх підданих.
Ця його діяльність мала навчально-педагогічний характер.
Внутрішня демократія Петра не була показником справжнього характеру його влади. І навіть, сам Петро не намагався видавати себе за народного царя. Він завжди тримав курс на укріплення позиції верховних вельмож.
В житті Петро залишався завжди абсолютним монархом у всіх випадках: і навіть тоді, коли виконував обов'язки корабельного майстра, і коли був інкогніто в складі великого посольства.
Хоча деколи, він свідомо підкреслював свої дві різні іпостаті.
Петро відрізнявся бережливістю, коли мова йшла про витрату грошей на особисті потреби, і в той час не скупився на витрати для гардеробу своєї дружини.
Записані слова Петра, які він сказав, при одержанні заробітку: "Сии деньги собственные мои; я их заслужил и употреблять могу по произволу; но с государственными доходами поступать подлежит осторожно.."
Отже, Петро Михайлов взяв на себе обов'язки приватної особи, і його поведінка була взірцевою.
Він створив ідею "суспільного благо" у 1702 році в Маніфесті про призив іноземців на російську службу. Цей документ мав програмне значення. Він завжди звертав увагу на працю в ім'я суспільного блага. Під цим, він розумів: розвиток торгівлі, ремесла і мануфактур, дотримання законності, захист кордонів і території всієї держави. Все це, повинно було підняти рівень достатку підданих, і їхнє життя "в беспечалии".
Час від часу, Петро нагадував вельможам про необхідність добросовісного відношення до служби. На жаль, дисципліна була на низькому рівні. У 1718 році він видає укази, в яких прирівнює порушників закону до зрадників.
Петро любив повчати і наставляти не тільки вельмож, але й простих селян. Звертав увагу на гігієну підданих, санітарний стан столиці. Жителі повинні підтримувати чистоту і порядок вулиць. Увагу звернув і на моральний стан громадян.
Його шокувало наявність жебраків в "Парадізі". Були видані укази про їх викорінення.
Їх виловлювали, молодих - на казенну роботу, старих - в госпіталь. Подача милостині цим людям каралась штрафом.
Законодавство Петра Першого відрізнялось не тільки регламентним характером, але й публіцистичною направленістю. Він особисто писав укази. Міра покарання і характер залежали від соціального стану порушника.
ВИСНОВКИ
Петро Перший віддав всі свої сили на веління часу, свій талант, темперамент, одержимість, відвагу, терпіння і нетерпіння, яке властиве слов'янській натурі, надання любій справі державного розмаху. Петро влізав буквально у всі сфери життя країни і прискорив розвиток справ, які дістав у спадок. Веління часу він розумів і здійснював в інтересах абсолютської держави.
Якщо б Петро пасивно спостерігав, як народжені до нього процеси продовжували розвиватись своїм шляхом, то його б життям і діяльністю не цікавились художники і поети, прозаїки і композитори, скульптори і сценаристи, публіцисти та історики. Час Петра, як і його особистість не залишало байдужих,йому дані діаметрально протилежні оцінки.
Найбільш критично ставились до нього Михайло Михайлович Щербатов (173-1790) і Микола Михайлович Карамзін (1766-1826). Вони визначили більшість пороків того часу (розпуста, обкрадання казни, патріархальні порядки в сім'ї). Однак, Щербатов заявив, що потрібно було більше, чи два століття, щоб Росія піднялась до того рівня, який став під час його реформи.
У Карамзіна діапазон негативу ширший, чим у Щербатова. Історику не тільки описав порушення духовних традицій Русі. Він звинуватив царя у їх викоріненні, насміювання над ними і примушування до чужих, зробив стіну між дворянством і селянством. Осудив його суворий характер, криваві розправи. І основне, що цар побудував столицю на болоті, місто на "сльозах і трупах". Однак, він зазначає, що Росії потрібно було б 600 років без Петра, щоб вийти на такий рівень розвитку.
Вислови, викладені Щербатовим і Карамзіним показані для того, що навіть критики Петрового життя єдині в одному - признання його великого вкладу в прогрес, який досягла Росія. Тому, Петра Першого називають ще і Петром Великим.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Богословський М.М. Петро І. Матеріали до біографії Т.І.М. 1940.
2. Забєлін І. Домашній побут російських царів. Т.І.М. 1915.
3. Архів кн. Ф.А. Куракіна кн. І.
4. Яковлєва П.Т. Перший російсько-китайський договір 1689 р. М.1958.
5. Листи російських державовладців й інших осіб царської сім'ї (переписка цариці Євдокії Федорівни) ч.2.
6. Листи і документи імп. Петра Великого (далі ПБ) Т.І. Сп.б., 1887.
7. Воєнний збірник 1860 № 11.
8. Вебер Ф.Х. Вказ. творів. ст. б. 1370.
9. Мілюков П.Н. Державне господарство Росії в першій чверті ХVІІ ст. і реформа Петра Великого СПб.1905.
10. Фор стен Г.В. Датські дипломати ПБ Т0І.С. 333.
11. Журнал або Поденная записка ч.1, ч.2.
12. Листи російських царів ч.2.
13. Прокопович Ф. Про смерть Петра Великого.
14. Семенов Ю. Версії. М. 1989.
15. Берггольц. Ф.В. Щоденник ч.4.
16. Н.І. Павленко Петро Великий Москва "Мисль" 1990.
Loading...

 
 

Цікаве