WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Петро Перший – життя і діяльність - Реферат

Петро Перший – життя і діяльність - Реферат

державного діяча, але історики рахують таку зустріч правдивою, тому що Ньютон керував Монетним дворам, як4раз в той час коли Петро його відвідав. Знайомство з відомим англійським математиком Ендрю Фергансоном і перемови з ним закінчились згодою математика переїхали в Росію. Професор викладав предмет спочатку в Навігацькій школі, а потім в Морській академії. Цар позував відомому художнику, вченому Рембрандту Готфріду Кнеллеру. Двадцятип'ятирічний цар намальований мужньою людиною, красивими рисами обличчя: великими виразними очима, енергійним ротом і високим чолом.
В першому десятилітті ХVІІІ ст. портрети Петра кнеллеровського типу дістали широке використання в мініатюрах і емалях.
У царя зав'язались знайомства і з представниками царського світу. Його цікавили не тільки питання богослов'я, а й відносини між церквою і світською владою. В його голові, напевно, визрівав план церковної реформи, які він почав після повернення додому. Заключив вигідний договір на продаж тютюну, заборонений в той час в Росії. Заборона була знята. Закурив, сам цар.
Незважаючи на досягнуті домовлен6ості, здійснення кораблебудівних планів давалось дуже важко. При майже повній відсутності грошей у казні, цар вирішив фінансову проблему досить оригінально - організував так зване кумпанство. Він дав доручення кожному з них у двохрічний термін - до квітня 1698 р. - побудувати, укомплектувати і озброїти корабель, який був би придатний для бойових дій. Принцип організації кумпанства дуже простий і раціональний: на воду потрібно опустити один корабель від 10000 селян, які належали світським феодалам. Деякі з них самостійно будували корабель, інші об'єднувались в компанію, таким чином щоб його члени володіли 10000 селянами.
Яка ж загальна сума витрат на створення воронежського флоту? На це питання практично неможливо відповісти. Тому що, немає вартості кожного корабля. Вони мали різну форму, розміри, озброєність.
Воронежське кораблебудування відкрило початок екстраординарним податкам і трудовою повинністю. В наступні роки Петрове правління часто використовувало цю "новизну". І звідки селяни та городяни брали ресурси на ненаситні потреби казни, важко догадатись.
Виявились і технічні труднощі в організації кораблебудування в такому масштабі. В ті часи не була прийнята загальна теорія такого будівництва. Виникали конфлікти: те, що рахував правильним голландець, те категорично відкидав англієць. І тим не менш, військово-морський флот був створений в короткі терміни і тільки заслугою Петра Першого.
Потрібно згадати одну із найбільш дивних забав Петра Першого - "всепьянейший собор". В його штат входили п'яниці, шути, дурні, які складали колегію з ієрархії чинів від "патріарха" до "диякона" включно. Петро в цій ієрархії займав чин "протодиякона" і я5 відзначив герой того часу відправляв посаду на цих зібраннях з такою щирістю, нібито було все правдиво.
Резиденцією "собору" був Пресбург (місце біля с. Преображенське), де його члени проводили час в постійній п'янці. Деколи, ця п'яна компанія виповзала із своїх палат і ганялась по вулицях Москви. Петро приймав активну участь в цих вилазках. Історики хотіли пояснити зміст цих дивних забав царя. Одні виправдовували п'янки з бажанням Петра дізнаватись у гостей все, що ні один з них не скаже у тверезому стані про себе і про інших. Петро вміло використовував п'яних людей у бесіді. Дехто бачив спробу Петра вберегти знатних людей від цього негативу, тому що зарахування у "всепьянейший собор" було посміховиськом для оточуючих. Інші бачили у діяльності "соборян" спробу висміяти папу римського і його кардиналів. На жаль ні один з трьох аргументів не звучить впевнено. В сучасній літературі деякі автори шукають в непристойних забавах - глибокий зміст.
В житті Петра були випадки, коли жартівливі затії переростали в справжні ідеї. Наприклад, нептунові і марсові забави з часом перейдуть у створення військово-морського флоту і регулярної армії.
Однак, подібна метаморфоза у "всепьянейшем соборе" не прослідковується. Тут проявились погане виховання, пошук виходу енергії в молоді роки та інерції в зрілому віці.
Згадаю, ще і наявність при дворі карликів і шутів, яким дозволялось говорити все, що прийде в голову, в присутності царя і вельмож, показувати пальцем на крадіїв казни. Відома людина при дворі - велетень Микола Бурже, який став живим експонатом. Цар навіть замовив його портрет.
"Всепьянейший собор" шокував і шокує в ці часи.
Окремий розділ займає початок російської бюрократії у часи Петрового правління. Хоча, Н.Ф. Демидова, стверджує, що бюрократія вже існувала в ХVІІ ст. В наш час, багато пишуть про сучасну бюрократію, і все менше про наявність її в ХVІІ ст. В Росії вона починається з оформлення абсолютизму. Це залежність чиновників від монарха, уніфікація структури і штатів підприємства, розділення праці в апараті управління.
Боярська дума мала принцип породи кандидатів у родинність з царем - батько і брати дружини царя йшли в думні чини. Дуже мале коло представників аристократичних родин мали права до кінця життя в думі.
Думні чини мали значну економічну незалежність від верховної влади. Боярина цар міг призначити воєводою будь-якого повіту, керівником приказу або відправити закордон виконувати будь-яке доручення. Такий боярин не приймав участь в засіданнях Думи, але втрачав свій чин. Випадк5ів, коли боярин втрачали чин і земельні володіння, було небагато. Ні Боярська дума, ні прикази, ні місцеві заклади не були забезпечені нормативними актами, які б визначали їхні права і обов'язки. Правда, накази воєводам складались, але вони не були уніфіцировані. Одним із прикладів, відсутності строгої системи у формуванні центрального апарату являється різновидність принципів компетенції приказів: існували прикази, які діяли на всю державу (Помістний, Посольський, Пушкарський)% прикази для управління окремою територією (приказ Казанського палацу, Сибірський, Смолянський).
В ХVІІ ст. урядові заклади не мали документи, які б визначали права і обов'язки. В реальному житті сучасним зуміли побачити ті розбіжності, але вони не були узаконені. Тільки при абсолютній монархії посадові особи і заклади від високих правлячих інстанцій до самого низу були наділені інструкціями та регламентами.
В ХVІІ ст. і в першійполовині В ХVІІІ ст. державні заклади, як і персонал, які їх обслуговували, поділились на два рівня: вищий і нижчий, але виконуюча роль вищого рівня в бюрократичній ієрархії першої четверті В ХVІІІ ст. керуюча бюрократія. Сенату відрізнялась по критеріях комплектування, і по своєму складу від керуючої верхівки ХVІІ ст., яка засідала в Боярській думі.
Зовсім інше, Сенат і сенатори. На призначення сенатора, як і на інші посади, Петро звертав увагу не на родинність, а брались до уваги інші принципи службовою приналежністю. Якщо в ХVІІ ст. нащадок бояра з поступовістю до високого чину. Прийшовши на зміну батькові, то при Петрі право стати сенатором надавалось особам, які володіли особистими успіхами - заслуги пращурів до уваги не брались. В цих людей цінувались розум, службова наснага, освіта та інше. Нові критерії відбору народжували нових людей у вищому прошарку державного механізму.
Це була зовсім інша знать. Вона почала свою родослівну з часів Петра і цілком була вдячна своїй кар'єрі цареві.
Але, сенатора від бояра відрізняла ще одна особливість: боярин - чин, сенатор - посада. Особа, яка по любих причинах, вибувала із складу Сенату, втрачала звання сенатора.
Тому, ми можемо відмітити велику залежність сенатора від верховної влади. Ця залежність правлінської бюрократії від царської влади, прослідковується і в економічній сфері. Якщо в ХVІІ ст. достаток
Loading...

 
 

Цікаве