WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Петро Перший – життя і діяльність - Реферат

Петро Перший – життя і діяльність - Реферат


Реферат на тему:
Петро Перший - життя і діяльність
ЗМІСТ
Вступ
1. Спадок Петра. Початкові реформи.
2. Будівництво військо-морського флоту.
3. "Всепьянейший собор" - основна забава Петра І.
4. Зародження російської бюрократії.
5. "Суспільне благо".
ВСТУП
Петро Перший - велика постать в історії Росії. Він поєднав у собі розум із доброзичливістю, жорстокість із гнівом. Він одночасно міг бути запальним і холоднокровним, транжирою і бережливим до скупості, жорстким і милосердним. Він, як ніхто інший, мав сукупність протилежних рис характеру. Все це був емоційний фон, на якому пройшла державна, дипломатична і воєнна діяльність Петра. Він був великим реформатором, який вмів повчати і наставляти. Погрожувати і карати. Відмічу, що кількість правопорушень, які карались смертю при Петрі значно зросли. Частина указів Петра словами Пушкіна "кажеться, писаны кнутом".
Змістом свого життя цар поклав ідею служіння державі. Все, що він робив - це була служба Росії. Початком цієї служби Петро рахував не час вступу на престол (1682 р.), коли йому було десять років, і не рік усунення царівни Софії від регентства (1689 р.) і не дата смерті брата Івана (1696 р.), з яким він формально ділив владу, а участь в справі державного значення. В 1713 році у зв'язку з літньою компанією російських військ у Фінляндії відбулась цікава переписка між Петром і віце-адміралом Корнелієм Крюйсом. Віце-адмірал попереджував царя від участі у морських і десантних операціях, які завжди небезпечні для життя. На ці звернення цар відповів: "...я уже вящшие осьмнадцати лет служу сему государству (о чем пространно не пишу, пониже всем то известно), и в скольких баталиях, акциях и белаграх был, везде от добрых и честных офицеров прошен был, дабы не отлучался". Отже, сам Петро рахував, що почав службу "сему государству" 18 років назад, тобто в 1695 році.
1695 рік переломний в житті Петра. Залишились в минулому воєнні забави. Петро писав: Хоча в той час. Як трудились ми під Кожуховим в марсовій забаві, ніщо більш, чим гра, в голові не було, однак ця гра стала вісницею справжньої справи". Продовженням марсових потіх, він мав на увазі Азовські походи - це перший самостійний крок його правління.
В розпорядженні істориків є думки і слова, які написані самим Петром, з яких випливає, що війна для нього є "суворою необхідністю". На перше місце, Петро поставив "внутрішній розпорядок", однак почав свою діяльність не з удосконалення цього розпорядку, а з "оборони", з воєнної акції. Велику частку свого правління Петро провів у війнах. Він займав трон з 1682 по 1725 рік, тобто близько 43 роки, якщо виключити дитинство, забави і почали відлік часу реального правління з першого Азовського походу, то вийде що із 29 років такого правління цар тримав країну в стані війни 25 років. На це були "законні причини" (слова Петра).
В ХVІІ ст. велика територія російської держави фактично була відрізана від морських берегів і можливого використання дешевих шляхів сполучення. Єдиним нормам був Архангельск на Білому морі, але він здебільшого був скований кригами. Два моря - Балтійське на заході, і Чорне на півдні були закриті для торгівельних, культурних зв'язків Росії. Однак, країні був потрібен вихід до морів, невихід спричиняв застій у всіх сферах життя суспільства. Потрібні були зміни, особливо в організації збройних сил. Потрібна була регулярна армія. Петро Перший створив її не на пустому місці: старовинна організація збройних сил перебула значні міни ще до правління царя.
Стрілецьке військо, основний контингент армії, чим дальше, більше ставало поліцейською силою держави. У збройних силах підвищилось значення і вага, полки нового строю - рейтарські, драгунські і солдатські. Комплектування цих полків становило майбутню регулярну армію, яку ввів Петро. Потреби часу викликали зміни у створенні військово-морського флоту. Отже, Петро Перший дістав у спадок цілий комплекс починань в економічному, соціальному, політичному, культурному житті суспільства.
Петро почав грандіозне будівництво флоту після смерті Івана (старшого брата). Якщо до цього часу всі укази були підписані від імені двох царів, то тепер Петро став формально самодержцем. Хоча в той час і сам захворів (прикутий до ліжка був місяць). Будівництво здійснювалось в короткі терміни. І Петро сам працював в поті лиця і примушував тисячі людей до смертельно втоми від праці.
Петро Великий повірив у надзвичайну силу флоту. Під флотом він розумів можливість завоювання не тільки Азова, але й рух вперед. Флот - це не тільки галери, лінійні кораблі, озброєні десятками гармат, а й їхній рух н від сили людей. а від сили вітру. Таким чином, перед царем виникли два основні завдання - створення флоту і забезпечення країни спеціалістами, які вміють будувати і керувати кораблями в боях. Ці дві цілі намітились у Петра, зразу є після завоювання Азова.
Значення Азовських походів досить велике, воно виходило за рамки воєнної і дипломатичної акції: вони зробили початок будівництва воронежського флоту, викликали початок створення регулярної армії. Все це потребувало великих фінансових витрат. Звідси і місцева реформа і початок винахідливої діяльності від прибутків.
Введена була і нова форма заохочування воєнної доблесті - Петро ввів орден Андрія Первозданного. Потім пішли нові введення в області культури. Особливо навчання для забезпечення армії і флоту кваліфікованими спеціалістами.
Нові віяння проходять і у відносинах між Росією і Заходом. Настає пора зближення із Європою, європизація Росії. Сам цар стає частим гостем Німецької Слободи, частина Західної Європи в Москві, і навіть відправляється в Європу.
Зовнішність російських людей змінюється на європейську - поголили бороди і позбулись довгого вбрання.
Реалізація плану створення військово-морського флоту вилилась у відправку синів вельмож закордон для навчання кораблебудування і військово-морській справі і організацію великого посольства.
Петро оформив ідею створення флоту через Боярську думу і тим самим відкликав від себе гнів повинністю працюючого населення. Одержимий своєю ідеєю, не жалів нікого, навіть заможних вельмож. Благородні нащадки Рюриковичів і Гедиминовичів залишили розкішне життя і вимушені були подорожувати в незнані краї. Але, відправились не тільки вони а і сам цар Петро І у складі великого посольства. Одне із завдань посольства було прилучення Голландії до активної участі у війні з Османською імперією. Переговори могли відбутись тільки після офіційного представлення посольства вищому органу - Генеральному Штату. Для цього посольство переїхало з Амстердаму в Гаагу. В ті часи ритуал прийому послів був традиційним, йому надавали велике значення. Етикет ставили вище мети переговорів у всіх державах. Відбулась аудієнція, на якій підкреслювався успіх російської зброї у війні з Османською імперією. Ф.А.Головін відзначив, що цар не зупинить війну до тих пір. Поки "сили басурманські не будуть повержені". Переговори були безрезультативними, після чого велике посольство втрачало статус дипломатичного представництва.
Сам же Петро Перший дорожив роботою на верфі, тому скоротив до мінімуму свою участь у світських раутах і церемоніях.
У царя не було проблем по навчанню кораблебудування. Але з операціями по найму спеціалістів і покупці зброї та інструментів викликало багато зусиль. Із Голландії Петро відправився в Англію. Він знайомився з лондонськими підприємствами, відвідав Грінвічську обсерваторію, Монетний двір. Цар розширив коло знайомих. Серед людей, з яких він встановив контакти були знаменитості. Насамперед, Ісаак Ньютон. Прямих доказів не має, про зустріч двох великих людей того часу - ученого і
Loading...

 
 

Цікаве