WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Мазепа - Реферат

Іван Мазепа - Реферат

Шведські перемоги, за якими Версаль стежив завсіди зі симпатією, прийшлі саме на час як диверсія.
Від часів Рішеліє Москву вважали за одного із головню ворогів Франції. Напередодні битви під Нарвою Людовик XV. писав: "Я покладу край московській амбіції". Його представник у Варшаві Балюз так само роз'яснював поразку Августа Саського: "Шведський король працює на користь його королівської Величности французького короля, коли побиває саксонського елєктора, імператорського та царського союзника"
Балюз, відвідавши у 1704 р. Москву, вертався через Україну, де гостював у Мазепи.
Ось що пише Балюз у листі до одного зі своїх кревняків:
"З Московщини я поїхав на Україну у край козаків і буї день гостем володаря Мазепи, що має там найвищу владу Я мав до нього лист від канцлера московського. На кордонаі України мене зустріла почесна козацька варта і з великою шаною ввела до міста Батурина, де в замку править володар Мазепа Колись він, хоча козацького походження, але зі славного шляхетського роду, мав придворну рангу при королі Казимирі. Мій батько знався з ним добре, навіть у молодечі роки я бачив пана Мазепу, гарного і стрункого, при дворі.
Знаючи добре, що найвищі почести зміняють людей і що не завсіди обережно пригадувати високим достойникам їхню молодість я, прибувши до Батурина, привітав володаря якомога найчемніше, як личить його ранзі, нічого не згадуючи про минуле. Проте він сам спитав мене, чи не буду я сином Антуана Балюза*. Діставши від мене притакливу відповідь, володар Мазепа виявив у найприхильнішій формі своє задоволення, що його Прехрестіянська Величність (Людовик XIV) має своїм представником сина його давнього приятеля. Пан Мазепа сам згадав свою молодість і що бачив мене не раз у Кракові, а потім зітхнувши промовив:
"Eheu! fugaces labuntur anni".
Він назагал любить прикрашувати свою розмову латинськими висловами, а як прегарний знавець цієї мови може бути суперником наших найкращих отців єзуїтів. Його мова взагалі добірна і вибаглива, правда, якщо взагалі розмовляє, бо більше воліє мовчати і слухати інших.
При його дворі є два лікарі німці, з якими Мазепа розмовляє їхньою мовою, а з майстрами італійцями, яких у гетьманській резиденції є кілька, говорить по-італійськи. Я розмовляв з володарем України польською і латинською мовою, бо він запевняв мене, що недобре володіє французькою, хоча у молоді роки відвідав Париж і південну Францію, був навіть на принятті в Люврі, коли святкували Піренейський мир (1659 p.). He знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо я сам бачив у цього мудрого володаря французькі та голяндські газети.
Володар Мазепа вже поважного віку, з яких десять років старший від мене; вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі і білі як у жінки, тіло його міцніше від тіла німецького рейтера й їздець з нього знаменитий.
Його дуже поважають у козацькій країні, де нарід назагал свободолюбивий і гордий і мало любить тих, що ним володіють. Мазепа притягнув до себе козаків твердою владою, великою військовою сміливістю і пишними бенкетами для козацької старшини у своїй резиденції. Я був свідком одного такого бенкету. в якому багато дечого на польський лад.
Розмова з володарем вельми приємна тим, що він має великий досвід у політиці; у протилежності до москалів він слідкує і знає, що діється у чужих країнах. Він показував мені свою збірку зброї, одну з найкращих, яку бачив я в світі, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки.
Кілька разів я вельми обережно зводив розмову на сучасну політичну кон'юнктуру, але мушу признати, що від цього володаря не міг я нічого певного витягнути. Він належить до тих людей, що воліють або зовсім мовчати, або говорити і не казати Все ж гадаю, що ледви чи він любить московського царя, бо не сказав ні слова, коли я жалувався на московське життя. Зате щодо польської корони пан Мазепа не затаїв, що вона іде за прикладом давнього Риму до занепаду. Про шведського короля говорив з пошаною, але вважає його занадто молодим. Особливо було мені приємне почуття пошани, яке володар Мазепа виявив до особи Його Величності (Людовика XIV), про якого багато мене розпитував і якому прохав мене засвідчити свою пошану і відданість. Це не звичайна чемність, питома п. Мазепі але відповідає дійсності: в залі його резиденції, де висять портрети чужоземних монархів, на найвиднішому місці знаходиться гарний портрет Його Величності. Там же, але ш менше видному місці, я бачив портрети Цісаря, Султана, польського Короля та інших володарів"*.
Маємо право догадуватися, що у своїх розмовах зі старим гетьманом Балюз викладав клясичні теорії французької політики супроти Швеції. Мазепа тим приємніше мусів вислухати його сповіди, бо сам знав, що французький король скрізь поборює царя: чи не чув він недавно від своїх, із Константинополя що французький амбасадор уживає всіх заходів, щоби намови ти султана до війни з Петром?
Людовик XIV вислав миттю до Карла XII одного із найкращих своїх дипльоматів барона Безенваля з місією, щоби набунтувати шведського короля проти Імператора: князь Евген і льорд Мальбору своїми свіжими перемогами підготовили грунт французькому дипльоматові в Альтрантштаті. Доля Европи буцімто залежала від рішення, яке прийняв шведський король, а Карло XII ще роздумував і боровся у собі.
Мазепа, що завсіди мав прегарні інформації, стежив назирцем за успіхами шведів тоді, як московське ярмо гнітиш Україну щораз більше.
Петро, бачучи, що його грунт у Польщі заломлюється, зумів приєднати собі одну частину польських магнатів обіцянками, що відбудує польську Україну. Можна уявити собі гіркі почування Мазепи, який бачив, як знову з вини Москви віддалюється щораз дальше так довго мріяна ним перспектива про окрему і самостійну державу, яка з'єднає в собі всі українські землі. Цар іще раз. ані не завагавшись, знищив здобутки довго-літньої терпеливої праці.
11 квітня 1707 Мазепа приїхав до Жовкви, у Галичині, до головної кватири Петра, який зараз скликав велику раду. Гетьман сам брав участь у цій нараді, але не прийшов на бенкет після неї. Видко було, який він схвильований і нервовий, дарма що звичайно був спокійний і вмів володіти собою. Своїм близьким, що хотіли відгадати причину такого виїмкового його неспокою, він сказав такі таємні слова:
- Якби я так вірно служив Богові, як служив цареві, я дістав би найвижчу нагороду. Та тут, хоча би я був янголом, не дістану подяки за свою вірність.
На другий день москалі хотіли підкреслити новою нечемністю, що Мазепа опинився напів у неласці. Меншіков, не повідомляючи Мазепи, переслав одному з козацьких полковників наказ про воєнні операції і цим явно нарушив українську конституцію та приняті звичаї, які панували між Москвою і Батурином. Тепер уже гетьман голосно висловив своє невдово-лення:
- Який глум! Яка образа та пониження для мене! Бачу щодня князя Меншікова, і він щодня радиться зі мною. А тут, не кажучи мені нічого, безмоєї
Loading...

 
 

Цікаве