WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Мазепа - Реферат

Іван Мазепа - Реферат

доситьприваблива. Мазепа найшов у ній гідного спільника. Після довгих конференцій вони накреслили плян діяльності.
Зима 1705/6 р. була для Петра виїмково сувора. Шведи заняли всю Литву, цар взивав Мазепу до Минська: там застав його шифрований лист від Дольської. Був це мрачний, сумовитий, березневий день. Армія розташувалась посеред білоруських лісів і болот. Мазепа проходжувався зі своїм вірним Орликом самотною незримою дорогою. Якийсь чернець вийшов обом назустріч, добув із згортків своєї одежі ЗБИТОК і вручив його Мазепі. Гетьман передав його Орликові, щоби прочитав.
34-літній Орлик був тоді козацьким генеральним писарем і, може, єдиною людиною, до якої Мазепа мав довір'я. Він виховав його на свою подобу, годуючи улюбленим своїм автором Макіявелім, випробовував і розвивав невпинно. Зрештою життя Орлика доказало, що Мазепа не помилявся, шануючи його більше, як кого-будь. Орлик залишився йому непохитно вірним навіть тоді, коли Мазепа розпрощався зі світом, і він з побожною пошаною згадував свого "славного добродія", дарма Що всі цого нещастя мали свою причину у беззастережній службі Мазепиному ідеалові. Цей українець чеського походження - його рід виводився від баронів Цісарства з XII віку - мав глибоке почуття чести. Згодом Орлик мав між своїми ДРугами Карла XII і шведських достойників, кримського хана, Французьких міністрів і дипльоматів: кардинала Флері, Шове-лєна, Вільнева, амбасадорів цісаря і англійського короля.
Орлик відразу відчитав таємничий лист княжни Дольської. Вона повідомляла, що її післанець вже вернувся з двора, відомого гетьманові, і що один король пересилає йому лист. Ці Умовлені знаки означали шведський двір і Карла XII. Мазепа стежив за грою обличчя Орлика, кажучи:
- Дурна жінка! хоче покористуватись мною, щоби ошукати його Величність царя і щоби віддати йому Августа за Станіслава, що обіцяє допомагати нашим приятелям у боротьбі зі шведами. Я вже писав свого часу цареві, повідомляючи його npо цю нісенітницю, і він щиро з неї сміявся.
І Мазепа дивився пронизливо на вірного Орлика. Чи мав він деякі сумніви щодо свого секретаря? Та Орлик не відповів нічого і вгорнув себе мовчанкою, що задовольнила його пана.
Весною Мазепа вернувся до Батурина. У червні мав цар приїхати до Київа. Гетьман виїхав до нього, хоча часто нарікав у своїх листах до канцлера Головкина, що його мучить подагра. Як бачимо, він незабаром по-мистецьки використав ту буцімто свою недугу.
Одної ночі у Київі, в своїй палаті, він покликав до себе Орлика, щоби відшифрувати новий лист від княжни Дольської. Вона радила йому переводити свій плян; він може рахувати на всю шведську армію, що піддержить його на Волині. Усі його побажання будуть здійснені, і небавком вона обіцює переслати йому поруку, підписану Карлом XII і Станіславом.
Мазепа, вислухавши горілиць на ліжку цього листа, прочитаного Орликом, прикидався, що він глибоко обурений. Він підвівся одним скоком і сам як добрий актор почав кричати:
- Клята баба з глузду з'їхала! Раніше писала мені, щоби цар узяв під свій покров Станіслава, а тепер уже щось інакше. Навіжена! Вона хоче мене, бувалу та хитру птаху, ошукати! Щоби це було за нещастя, якби я дав себе намовити такій жінці. Невже ж справді можливе покидати життя для смерти, пускатись від одного берега, не знаючи, чи допливеш до другого! Сам Станіслав непевний своєї корони, Польща розділена між двох королів. Яку основу можуть мати обіцянки божевільної? Я постарівся на вірній службі цареві, його батькові та братові. Я не дав себе ні королеві Собєському, ні кримському ханові, ні донським козакам. А тепер на склоні мого життя зви-чайна жінка хоче збити мене зі шляху. Орлику, дай мені вогню!
Мазепа власноруч спалив лист і казав далі:
- Орлику! заки вийдеш звідсіля, напиши до цієї клятої баби шифрою так: Прошу Вас, княгине, припинити все листування, яке загрожує мому життю та моїй чести. Не робіть собі, княгине, не то надії, але навіть не думайте про те, щоби я на старість супроти царя міг захитати свою вірність, яку досі ненарушно зберіг від молодечих літ і в якій хочу вмерти.
Лист написали та запечатали, і Мазепа сховав його, кажучи, що сам його вишле. Не знати, чи цей лист дійшов до особи, для якої був призначений, чи Мазепа хотів іще раз перевірити вірність Орлика.
Дня 4 липня цар Петро приїхав до Київа в товаристві Мен-шікова, колишнього пекарського помічника, що дістав титул князя; він став улюбленцем царя і учасником його оргій, інколи виступаючи в ролі ката. Грубий і жорстокий, інтелігентний і елегантний, він хотів стати українським гетьманом.
Мазепі було про це відомо, і він був обережний, бо знав, що річей неможливих для царя і що у відповідний мент не стримали би зольності, признані Україні.
Два дні після приїзду царя до Київа розійшлася чутка, що Карло XII хоче піти походом на Україну. Петро доручив негайно Меншікову, щоби підготовив для зустрічі ворога кінноту і поставив Мазепу під накази свого вибранця. До битви не прийшло, бо Карло XII пішов на Саксонію, але поступок царя вразив гетьмана. Він жалувався перед своїми полковниками: "Ось як відплатили мені за стільки літ вірної служби. Бути під наказами Меншікова! Я ще зрозумів би, якби це був якийсь ЦІереметєв або достойник високого роду!"
Аристократ не міг вибачити Меншікову його "низького походження", але не виявляв своїх почувань росіянам. Ця зручність допомогла йому до нового успіху.
Гетьман приймав у Київі царя та його двірську дружину пишним бенкетом. Коли вже багато випили, Меншіков зовсім п'яний прийшов до Мазепи і почав говорити йому на вухо, але так голосно, щоби всі сусіди, генерали та козацькі полковники, могли чути:
- Гетьмане, Іване Степановичу, пора вже покінчити з нашими ворогами.
Зібрані довкола Мазепи побачили, що тут іде про якусь тайну, почали збиратись до відходу, але гетьман затримав їх рухом руки.
- Ні,- відповів він,- ще не пора.
Меншіков, здивований, що йому перечать, говорив далі:
- Та, здається, не буде ніколи кращої до цього нагоди, як тепер, коли цар є тут з цілою своєю армією.
Мазепа відповів:
- Небезпечно починати нову війну, внутрішню, заки ми не покінчили із зовнішніми ворогами.
А Меншіков далі:
- Отже, чи треба лякатись, чи щадити царських ворогів? Гадаю, що ні. Зрештою, Ти одинокий вірний цареві. Ти мусиш якраз дати доказ свого прив'язання - Ти повинен увіковічнити себе в пам'яті росіян. Майбутні царі повинні звеличувати Твоє ім'я і казати, що ніколи не було вірнішого гетьмана від Івана Степановича Мазепи, який віддав російській державі най-більші послуги.
Тоді Петро, налякавшись нерозумної сповіди свого довіренника, дав знак до відходу. Росіяни відійшли, і Мазепа залишився зі своїми земляками. Коли за царем зачинилися Двері, запанувала важка тиша. Із ревеляцій Меншікова виходило, що те, що лишилось Україні з її самостійности, знову хотять обмежити.
- Ви чули? - казав Мазепа.- Завсіди та сама історія, і в Москві, і тут,
Loading...

 
 

Цікаве