WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Мазепа - Реферат

Іван Мазепа - Реферат

протиПольщі і розбив польське військо. Він відновляв традицію Хмельницького. Польща, розшматована Августом Саським і Карлом XII, не мала сил боронитись. Київщина, Волинь і Поділля збунтувались. Козаки, селяни, а навіть українські верхи, зробили повстання; стали нищити шляхту та жидів.
Мазепа ще раз опинився на півдорозі між своєю льояльністю супроти Москви і своїми симпатіями українського патріота. Як усі його земляки, він бажав собі успіху повстання на українських землях під Польщею, добачаючи в цьому виїмкову нагоду, щоби з'єднати весь нарід. Та з другого боку цар домагався висилки війська на підмогу полякам у боротьбі з Палієм. Гетьман найшов спосіб, як погодити такі суперечні інтереси: він написав до Палія, щоби цей пробував погодитись із поляками і потайки помагав йому.
Але Польщі вдалось здушити повстання. Після цього прийшли жорстокі репресії, від яких гинуло тисячами населення. Тільки Палієві вдалося окопатись в околиці Білої Церкви.
Цap прохав Мазепу, щоби він переконав Палія, нехай піддасться Польщі. Цим разом гетьман відмовився і гордо відповів Петрові: "Не можу взяти на себе такого гріха і перековати далія і Самуся*, щоби вони самі пішли в ярмо. Я ж не можу дати їм забезпеки, що їм дарують життя".
Тоді цар дав сам Палієві наказ, щоби піддався полякам. У той час Мазепа ввійшов з цілою своєю армією до Польщі, щоби піддержати Августа Саського проти магнатів, які почали його покидати у користь Станіслава Лєщинського, що віднедавна сидів на престолі з ласки Карла XII.
Мазепі вже нікуди було вибирати, чи за Палієм чи проти нього. Сама особа провідника бунту сходила тут на другий плян; по суті, тут ішло про те, щоби використати виїмково сприятливі обставини для з'єднання українських земель, що були під Польщею. Мазепа ввійшов на ці землі за згодою Августа Саського; але рішив, що більше із них не відступить. Треба було зробити "диверсію", відвернути гнів царя і поляків, одним словом: треба було найти якусь жертву. Як справжній учень Макіявеля Мазепа не завагався і рішив пожертвувати для цієї мети Палієм.
Палій часто відвідував гетьмана, який завсіди приймав його якнайкраще. 1 серпня 1704 р. він прийшов до головної квартири Мазепи у Бердичеві. Його приняли бенкетом, під час якого добре випили, а вночі, коли він міцно заснув, його вхопили, вивезли до Батурина, звідки вислали до Москви. Палія заслали на Сибір.
Мазепа заняв Білу Церкву і заволодів усією територією. Поляки, що самі його прикликали, не могли протестувати, бо він освободив їх від Палія. Але народня пісня зрозуміла із цього політичного успіху тільки моральний чи пак мало моральний сенс і станула на боці Палія, як народнього героя. А втім, його несподіване арештування принесло українській державі всю Київщину і він був тільки руїнницькою силою в Україні.
Цар, побачивши, що Мазепа його обдурив, не забув за відплату: тепер він передав його у розпорядження Августа Саського. Для Мазепи була це смертельна образа: він, герой двацяти трьох походів, мав би служити під королем, славним хіба своїми гулянками та невдачами! Він мав би віддати одну з найкращих європейських армій на поталу паяца, якого навіть власний нарід покинув! А все ж Мазепа не виявив своїх почувань і надалі хитрував, рішений продовжувати свою політику у щораз рішучіше українському дусі.
Події принесли йому перше задоволення. Август і цар звернулись до нього із проханням, коли він був на Волині із 30-тисячною армією, щоби покарав польських магнатів, збунтованих проти свого законного володаря. Мазепа відплатився їм добре за всі давні кривди українського народу.
21 жовтня в'їхав він тріюмфально до своєї столиці Батурина, залишаючи на Волині залоги для забезпеки краю. Була це прибрана форма анексії.
У Батурині застав Мазепа Апостола, що воював із Петром проти шведів. Старий полковник і його козаки були обурені поведінкою москалів; чужинні генерали на службі Петра помітували українцями, били їх і не вагались вішати. У Познані москалі та саксонці позабирали козакам коні, а польські старшини ганьбили козаків останніми словами. Магнати погрожу-вали: "Нарешті маємо вас у своїх руках..."
Чутки про цей стан ішли по Україні, і Мазепа тішився, що вони допомагають його плянам. Гетьман скривав своє вдоволення і писав іще до царя, що його обурює невдоволення козаків. Петро надалі вважав його своїм найпевнішим союзником. Коли Мазепа з початку 1705 р. склав йому візиту у Москві, приняв його як правдивого володаря.
Цього ж року весною гетьман удруге рушив зі своєю армієкі на Волинь і Поділля - буцімто, щоби допомогти польському королеві в його конфлікті з його васалями, а в дійсності, щоби в тій околиці закріпити свою владу. Одночасно, щоби випередити скарги Августа Саського, він написав до царя, що "поляки це не його приятелі і що він почуває себе, як ягня серед стада вовків". Мазепа, занявши Волинь і Поділля, здійснив ще один із суттєвих пунктів національної програми. Одночасно через своїх агентів знав він, що діється у Варшаві; цар усе ще довіряв йому і слухав його рад.
З вересня 1705 р. проголосили польським королем Станіслава Лєщинського. Мазепа залишився на Волині та Поділлі, щоби тим певніше зберігти ці землі для свого доброго приятеля Августа Саського.
У місяці жовтні польський шляхтич Вольський, висланий королем Станіславом, привіз Мазепі проект союзу в офіціяльній формі, підписаний польським королем і канцлером, з дуже корисними умовинами. Та гетьман не вірив у добру волю Станіслава Лєщинського. Вольського взяли на тортури, а потім вислали до Москви з листом до царя, де Мазепа запевняв царя Петра І, що він "залишиться непохитним, як гранітна скала супроти всіх спокус".
Тим часом до головної гетьманської квартири приїхав полковник Горленко, один із найбільше шанованих провідників Козацтва. Він командував біля Гродна одним допоміжним корпусом, якого частина стояла і в Ризі. Він склав обвинувачення проти москалів, що їхні старшини поводилися з козаками нахабно, що вони навіть украли йому коня...
Цар рішив вислати козаків до Прусії, щоби там зробити з них "драгонів", а це було страшним замахом на найдорожчі їхні права та вільний військовий устрій. Горленко закінчив свою промову вигуком: "Пане гетьмане, Ти, що нами проводиш, що Ти думаєш про це все?"
Мазепа вперше виявив полковникам свою думку: "От яка нагорода за нашу службу!" - казав він гірко.- "Ах, як я хотів би щоби хтось інший був на мому місці. Який я дурень, що відкинув пропозиції Станіслава!"
Більше він не казав, але мету свою осягнув: полковники зрозуміли, що гетьман має чуле серце на їхні скарги і що він живо відчув образу свого народу.
Між Карлом XII і Мазепою почались переговори, їхні подробиці для нас недоступні, бо шведські архіви згоріли у Полтаві і оба володарі з незвичайною обережністю, у найбільшій тайні вели справу.
У цьому часі Мазепу запрохали на хресного батька внучки княжної Дольської. Ця польська дама, давня приятелька Мазепи, була дуже інтелігентна і, хоча уже в літах,
Loading...

 
 

Цікаве