WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Мазепа - Реферат

Іван Мазепа - Реферат

ужеконфлікт не із Кримом, Туреччиною або Польщею. Між Швeцією і Україною існували традиційні взаємини дружби. Густай Адольф хотів познайомитись із нею ближче. Карло X був вірним союзником Хмельницького і виявив себе льояльні шим, ніж московський цар.
Щоби добре зрозуміти союз Швеції з Україною, Мазепи ; Карлом XII у 1708 p., треба завернути 50 літ узад до першоп союзу Хмельницького з Карлом X. Анальогія обставин незвичайна. Коли внедовзі після переяславського договору цар на-і близився до поляків, Україна шукала дружби зі Швецією Лютеранська Швеція, неприязна папі, була одночасно ворогом Варшави та Москви, її далеке географічне положення не дозволяло їй на завойовницькі ідеї. Для України це був ідеальний союзник, і на кілька літ перед смертю Хмельницького вона ввійшла з нею у порозуміння. Варт звернути увагу на такий факт: під час переговорів шведські амбасадори остерігали гетьмана проти всякої спроби зближення з царем, бо " Москва,- казали вони,- деспотична держава, не зможе потурати поруч себе істнуванню вільного народу".
Метою союзу, до якого пристала теж Трансильванія, був поділ Польщі. Швеція застерігала собі балтійські провінції, Україна мала зібрати всі етнографічні українські землі аж до Висли, "скрізь, де говорять українською мовою і де панує православна віра". Крім цього, вона мала збільшитись смугою білоруських земель, що мали їй забезпечити зв'язок зі Швецією через балтійські краї.
Цього проекту не здійснили, бо Карло X помер передучасно, але козацька дипльоматія ніколи не тратила надії, що колись можна буде його відновити. І ось так Україна, хоча ніхто її не питав, стояла перед війною, яку треба було вести у далекій країні з дружнім народом. Що більше: на підставі договору між Україною і Москвою українських військ не вільно було вживати поза межами батьківщини, а тут треба було воювати над берегами Балтійського моря.
У цьому зворотному моменті своєї історії Україна містила в собі давню Чернигівщину, Полтавщину, місто Київ (решта Київщини належала до поляків), частину Катеринославщини та Херсонщини. Ці дві останні творили Запоріжжя.
Україна мала свою адміністрацію, своє законодавство, свої суди, свої гроші, і головно армію, якою цар не міг розпоряджатись без згоди гетьмана. Ця 60 000-на армія була всього на 10 000 люда менша від московської.
Мазепа був сильно невдоволений початком війни. У 1700 р. Петро домагався від нього прислати йому 10 000 козаків. Коли вони зібрались, прийшов протилежний наказ: військо непотрібне. Та ледви його розпустили, Петро знову хотів 12000 людей.
Козаки виїхали під командою шазепиного сестрінка полковника Обидовського; коли вони підійшли до Пскова, почули, що Карло XII розбив москалів над Нарвою. Українці мусіли завернути півколом, вислухавши лайок від своїх союзників, чому вони не приїхали їм помогти начас.
Та український нарід зазнав іще більшої образи. Правобережжя займали поляки. Україна ніколи не могла погодитись таким станом, який уважали тільки тимчасовим і насильно повершеним фактом. Саме цього Польща побоювалась. Коли вона стала союзником Петра, вона домагалась від нього затвердити її панування на Правобережжі. Тоді цар вислав одного зі своїх дяків Михайлова, щоби поладнав цю справу з Мазепою.
Можемо уявити собі, що діялось у душі Мазепи, коли він вислухував справоздання секретаря, який запевнював його, що "великий цар у всіх справах щодо України не зробить нічого, не спитавши ради шляхетного та хороброго гетьмана".
Хоча Мазепа вмів майстерно скривати свої почування, цим разом він не вмів ними зовсім заволодіти:
"Небезпечна річ,- відповів він,- в'язатись із Польщею, це вже й давна приповідка каже: "Як довго світ буде світом..."
Одначе у 1701 р. не прийшов іще мент, щоби зірвати з Росією; патріот заховався, на перший плян виступив дипломат, і здавалось, що гетьман годиться на бажання Петра.
Небавком цар захотів нового корпусу проти шведів. Від'їхало п'ять полків під командою старого миргородського полковника Данила Апостола, героя віденської облоги і майбутнього українського гетьмана.
- Це шляхетна людина,- казав про нього Мазепа,- і найстарший полковник, який заслужив на пошану та любов цілої армії.
Козаки побили генерала Шліпненбаха, але Апостол, повідомляючи про цю перемогу Мазепу, жалувався, що москалі забрали його воякам захоплену ними добичу, ще й знущались над ними.
- Після цього,- казав він,- не можна вірити, щоби наші козаки, якщо їх не присилують, хотіли битись за царя.
Багато із них перейшло таки зараз на шведський бік. Військо, вернувшись на Україну, дало волю своїм почуванням. Воно обвинувачувало голосно Мазепу:
- Що ж робить наш гетьман? Він приятель москалів тому, що дістав ордер і за нас уже не дбає! Москалі хотять нашої загибелі.
І доходило до справжніх боїв між козаками і москалями. На базарах ішли бійки, і одного разу якийсь російський полковник крикнув скажений: "Годі, подлюки! Занадто довго підносите ви голову і гордо покивуєте своїм чубом! Тепер ми маємо вас!"
Народній гнів вибухував з усіх боків, і Мазепа добре звертає увагу на цей стихійний прояв волі народу. Він вибирає вчену тактику, може, аж надто вчену. Його емісари піддержують надалі серед народу обурення, а він щораз більше зазначує назовні свою вірність цареві. Ця подвійна гра мала свої користі та недостачі. Вона дозволяла гетьманові підготовлятись супокійно, але нетямуща маса, що звикла мішати у спільній ненависті імена Петра та Мазепи, здивується у відповідній хвилині, коли побачить рішення Мазепи; спантеличена, вона вже не зможе зрозуміти як слід нового становища і не дасть збунтованому патріотові беззастережної підтримки, якої він від цієї маси сподівався. У цьому лежав глибокий корінь невдачі.
Рік 1704-й був повний несподіванок і подій. Карло XII наїхав на Польщу, де пани, вірні своїй найдавнішій традиції, зрадили свого короля Августа Саського. Петро для піддержки свого союзника наказав Мазепі заняти українські землі під Польщею Гетьман віддавна ждав цього рішення.
Могутня українська армія, якою командував сам Мазепа, перейшла Дніпро і ввійшла на українську територію, приналежну до Польщі, де віддавна не бачили українського гетьмана!!
Найславнішим провідником козаків, по тому боці, був хвас-тівський полковник Семен Палій. Як довго Польща вела війну з турками, вона приняла з вдячністю поміч нових козаків; під проводом Палія для свого короля Яна Собєського.
Але історія повторяється. Коли тільки небезпека минула, знову магнати та їх речники разом із католицьким духовенством почали появлятись на козацьких землях. Тоді відношення козацької старшини до Польщі почало псуватись. Палій має потайне порозуміння з Мазепою і зберігав для нього ці землі під Польщею. Мазепа як союзник Москви віддавна не мав ниякої свободи у своїй діяльності і мусів задовольнятись тим, що заохочував нишком Палія.
Палій у перших роках XVIII в. хопив разом зі своїми сотниками за зброю
Loading...

 
 

Цікаве