WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Мазепа - Реферат

Іван Мазепа - Реферат

одногокозацького полковника до польського Шляхтича, ватажка, що попав у його руки:
"Колись ви були нашими панами, а ми вашими підданими.
Тоді ви були сміливі; а тепер маєте стільки сили, скільки у старої баби, і ви гідні того, щоби ваші давні піддані плюгавили вас, бо ви не вмієте вже навіть боронитись. Якщо не поправитесь, то повісимо вас усіх за вуха і здеремо із вас шкуру!"
Так Польща почала конати, і це мало трівати майже ціле століття. Північна війна завдала їй лиховісний удар.
Тим часом у Київі Мазепа переводив свій великий плян. 16 жовтня прийшов до нього післанець із листом, зашитим у шапці, від княжни Дольської. Як звичайно, заки дав його прочитати Орликові, кляв жіночу глупоту та злобу. У листі княжни був іще другий лист від Станіслава Лєщинського. Княжна повідомляла, що чернець дібрався щасливо до Карла XII, що шведи наближаються до кордонів України, що приготовлений уже проект договору з Мазепою, і тому прохає гетьмана вислати довірену собі особу, щоби його відобрати.
Провівши ніч на роздумуваннях, Мазепа відкрив Орликові свою душу, наскільки взагалі така непроглядна душа могла це зробити. У довгій* промові з ріжними обережними застереженнями, розумно та передбачливо він виложив йому причини зміни своєї політики.
"Досі я не посмів передучасно виявляти тобі свого наміру та тайни, яку ти відкрив учора випадково, не тому, щоби я мав який-небудь сумнів щодо твоєї вірности для себе - адже ніколи не зможу про твою чесність і подумати, щоби ти за таку мою ласку для себе, любов і добродійства відплачував мені невдячністю і став зрадником. А проте, зваживши, що хоча ти розумний і з чистою совістю, все ж молодий і у таких обставинах не маєш повного досвіду, боявся я, щоби ти у розмові з ріжними російськими та нашими старшинами, чи то довірочно. чи з необережности не вимовся перед ким з тим секретом і тим самим мене і себе не погубив. Тому що тепер не можна було перед тобою затаїти цієї тайни, то Всевишнього Бога взиваю на свідка і присягаю, що я не для приватної своєї користи, не для вищих почестей, не для збагачення себе або для яких-не-будь інших химер, а для вас усіх, що є під моєю владою, для жінок і дітей ваших, для загального добра спільної неньки своєї батьківщини бідної України, всього Запорожського війська і українського народу, для розширення прав і військових вільностей, хочу це зробити при допомозі Божій, щоби ви з жінками і дітьми і батьківщина з військом Запорожським ані від москалів, ані шведів не загинули".
Мазепа казав Орликові присягнути на хрест, що він мовчатиме. Коли генеральний писар зобразив йому небезпеки наваженого діла, гетьман упевнив його, що піде за подіями. Він прийме пропозиції Карла аж тоді, коли побачить, що цар не тільки не зможе боронити України, але й Московщини; тоді весь світ буде свідком, що він іде за конечністю. Чи вільний нарід не має обов'язку захищати всіма засобами своєї волі? Щодо листа від Станіслава, він рішив переслати його цареві через свою маму. Можемо догадатись, що Петро ніколи не дістав цього листа. Хоча яке довір'я мав Мазепа до Орлика, він не хотів уводити його у спокусу. На другий же день він казав йому написати лист до Станіслава, яким відкидав усякі про-екти союзу з ним. Хитрий гетьман ніколи не скомпромітував себе писаним словом; він розумів добре його небезпеки і не хотів давати своїм ворогам проти себе такої страшної зброї. Зате післанців можна було завсіди відпекатись.
Мазепа попрямував на Батурин, де він востаннє відсвяткував дуже пишно Різдво. Єзуїт Заленський вернувся вже туди зі своєї місії. Гетьман зустрівся з ним при помочі Орлика, подбавши за всі можливі форми обережности. Священик оповів йому про становище шведської армії. Він привіз зі собою поклик Станіслава Лєщинського, який обіцював Україні якнайбільші користі. Але Мазепа не ставився поважно до нового польського короля. Його цікавив тільки Карло XII. Заленський дістав доручення ждати на нові інструкції у своїй колегії у Винниці.
Тим часом Мазепа нарікав перед царем на свою недугу, і цей прислав йому свого лікаря; він не підозрівав намірів гетьмана, проти якого повстало небезпечне обвинувачення. Один хитрий вояка на московській службі, що втік із турецької в'язниці, випадково перехопив тайну про листування, яке йшло між Мазепою і ворогами царя. Тому доносові, що покривався з правдою, цар не хотів няти віри, і його довір'я лишилось ненарушне.
Карло XII ішов уперед, побив росіян і заняв Гродно. 11 лютого 1708 р. він зупинився перед Сморгонем: вирішний мент наближувався.
Цар з'єднав собі у Польщі прихильника, коронного гетьмана Сєнявського, якому давав надію на польський престол. Сєнявський був магнатом з амбіцією, мав становище менш-більше воєнного міністра, інтелігенцію невелику, але здоровий розум, який казав йому слухати своєї жінки, Єлисавети, або, як називають її у тодішніх дипльоматичних паперах, "пані воєводової белзської". Вона була, як кажуть, дуже гарна, енергійна. з амбіціями та дуже популярна між польською аристократією, "завсіди готова,- як писала Gazette de France,- до якоїсь нової інтриги". Вона любила Францію і належала до найкращих агентів маркіза Де Бонак, представника Людовика XIV у Варшаві.
Воєводова мала сильні симпатії до Швеції і зуміла нав'язати зносини з Мазепою, якого дуже точно інформувала про діяльність свого чоловіка.
Сєнявський прохав гетьмана через посередництво царя, щоби йому прислати корпус війська на допомогу. Мазепа не мав ніякої охоти робити цього, не бажаючи ослаблювати своєї армії У мент важливого рішення, а головно не хотів помагати полякам у боротьбі зі шведами. Сєнявський пожалувався Петрові, але Мазепа доказав дотепно цареві, як то важко "довіряти козаків завсіди перфідним полякам". Відтак піддав іще думку, що коронний гетьман готов перейти на бік шведів, зваживши, що його жінка не скривала своїх справжніх симпатій. Накінець сміливо докинув: "Хтозна, чи Сєнявський не має наміру відобрати мені 10 000 людей, щоби поділити моє військо і відчинити ворогові дорогу на Україну?"
Сєнявський, хоча і мало інтелігентний, зрозумів подвійну гру своєї жінки і обвинуватив гетьмана у таємнім союзі з Карлом XII і Станіславом. Не треба було зрештою і великого дипльомата, щоби дійти до такого висновку. Адже Станіслав. непоправний балакун, чванився перед турецьким амбасадором, що гетьман України - це його приятель. Інформатори Мазепи остерегли негайно свого пана, і гетьман уже заздалегідь нарікав у листах до Петра, що "кружляють підлі наклепи, поширювані його ворогами, які не дають йому вмерти спокійно".
Мазепа ще раз виграв; він не вислав свого війська і без труднощів розсіяв підозріння. Але в останній хвилині, коли вже мав перевести в діло союз зі Швецією, все захиталось. Непереможне кохання пізньої осени потрясло цим досі дивно зрівноваженим життям і казало гетьманові майже призабути про розсудливі, точно обдумані пляни. Велика пригода, що ждала його, почалась під знаком жаги.
Loading...

 
 

Цікаве