WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Іван Мазепа - Реферат

Іван Мазепа - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Іван Мазепа
?
Мазепа осягнув перші щаблі, намічені своїм себелюбством. Треба було закріпити придбані позиції та підсилити свій авторитет, якому невпинно загрожували дві сили: московські інтриги і козацька самоволя. Москва була недовірлива та підзорлива; її бояри любили гроші, її дипльомати радо слухали наклепів; козацької старшини, піддержували непорозуміння між ними, вічно цькували згідно зі старим принципом divide et impera, щоби тільки вдержувати Україну у стані невпинного безладдя.
Самойлович залишив на рідній землі приятелів і прихильників; їх позвільнювали зі становищ, одного за одним, а меткіших відослали до Москви.
Козацькі верхи були завсіди небезпечні. Мазепа пробував якомога зручно цю небезпеку звести нанівець. Своїм старшинам роздавав він почести, побільшував їхні богацтва та землі і одночасно підтримував проти них недовірливість Москви. Коли його могутній союзник домагався вжити проти підозрілих осіб насильних засобів, гетьман боронив їх явно і таким робом з'єднав собі вдячність серед тих небезпечних елементів, зв'язуючи їх навіки зі своєю долею.
У 1689 р. рішили піти новою війною на кримського хана. Галіцин із допомогою Мазепи взяв провід у цій виправі, яка на цей раз удалась. Татаріє побили, Перекоп відобрали, і хан мусів прохати миру. Коли треба було з'ясувати мирові умови, Галіцин радився Мазепи, але хитрий гетьман, лякаючись відповідальности, не виявив своєї думки.
Галіцин тріюмфально вернувся до Москви; приймали його там із почестями. Та це був його останній успіх; панування Софії кінчалось і Петро вже ладився перебрати владу.
Небавком і Мазепа приїхав до московської столиці. Показався він там із незвичайною пишнотою у товаристві найбільших козацьких достойників: генерального обозного, генерального писаря, генерального судді, генерального осаула та генерального бунчужного. Найбільші українські міста мали серед його дружини своїх полковників: і поважний Чернигів, і люба Полтава, і торговельний Ніжин, і Новгород, оспіваний згодом Гоголем, і Лубни, де півстоліття тому панував жорстокий князь Ярема Вишневецький, прогнаний Хмельницьким. Гетьманська дружина мала більш: триста осіб.
Ніколи ще Москва не бачила українського гетьмана у такій пишноті. Здавалось, що вона приймає не вассаля, а могутнього союзника і справжнього володаря. Чимало царської кінноти та піхоти виїхало назустріч козацькій дружині. Царська карита ждала на Мазепу при воротах Москви, і один високий достойник в імені царів і Софії питав, як здоровля гетьмана. Так наказувала давня византійська етикета.
Мазепа заняв місце у кариті з козацькою та московською ДРУЖИНОЮ Перед нею і поза нею; він виїхав до міста через ворота від Калуги, переїхав ріку Москву через міст на човнах і зупинився у славному посольському дворі, де на нього ждали апартаменти.
Гетьман не знав, що діється на дворі, не догадуючись, що дні панування Софії та Галіцина вже почислені. У своїх розмовах із московськими комісарями, які мали перевірити його настрої, він вихвалював подвиги царського улюбленця:
__ Ніколи ще невірні не мали такого страху, як перед князем Василем Василевичем Галіциним! Яка шкода, що забракло нам води і ми не могли зруйнувати Перекопу.
І до цього ще докинув такий коментар на доказ своєї вченості:
- Давні хронікарі кажуть нам, що перський цар Дарій, коли йшов завойовувати Крим із хмарами війська, не міг узяти Перекопу, бо. бракло йому води, а відступаючи, поклявся, що ніколи більше не вернеться на Крим.
На другий день на Кремлю було велике приняття. На ньому вихваляли подвиги Галіцина та Мазепи, якому в імені царя передали багаті дарунки: срібну вазу та золотий пояс, прикрашений бриліянтами. Мазепа віддав візиту цареві Іванові, напівідіотові, патріярхові, та не міг зустрітись із Петром.
Гетьман був іще у Москві, коли дійшло до coup d'Etat: Софію зачинили у Дівочому Манастирі, Галіцинові відобрали його майно і заслали, Іван як би й не істнував, і велика Петрова доба почалася.
Мазепа мучився здогадами, що буде далі: його оточення вже намічувало його наслідника і сам гетьман тратив уже надію.
Він хотів заграти ще свою останню карту і зі своєю дружиною відвідав Петра у Троїцькому манастирі.
10 вересня молодий цар Петро, тоді 17-літок, приняв українців на авдієнції і тут іще раз могутній чар Мазепи взяв верх. Мазепа приніс зі собою багаті гостинці: великий золотий хрест, викладений самоцвітами, прегарну шаблю, яку наївний хронікар цієї доби оцінює на 2000 рублів, і золоті нашийники Для царської рідні. Та більш як усіма дарунками вмів він з'єднати собі приязність царя своїм красномовством, своїм незрівняним хистом переконувати людей. Жаль, що ця майстерна промова найзручнішого дипльомата у тодішній Европі якось не зберіглась і не дійшла до нас.
Мазепа покинув Москву 12 вересня 1689 р. у ще більшій силі та славі, ніж мав її, коли туди приїхав. В останніх днях його побуту у московській столиці трапився один дивний і характеристичний епізод.
Польща, як відомо, ніколи не хотіла зректись України, її польський король Ян Собєський пробував з'єднати собі Мазепу через француза Невіль, тайного агента, якого вислав до Москви маркіз Бетюн, тодішній представник Людовика XIV у Варшаві. Невіль мусів доказати неабиякої штуки, щоби виконати свою місію, бо москалі XVII віку були дуже підзорливі і звикли стежити назирцем за чужинцями. Французький агент nepeодягнувся і у товаристві одного німецького лікаря, що мешкав віддавна у Москві, зумів найти доступ до Мазепи. Цей відкинув пропозиції польського короля. Чужинний посередник хоча і зазнав повної невдачі, не почував жалю до Мазепи: у своїх споминах він згадує про "велику вченість того князя, який володіє прегарно латинською мовою".
Гетьман мусів поквапно вертатись, бо на Україні збиралось на бунт. Заки виїхав до Москви, він залишив на відчинених кордонах сильні обсади. Але татари не рухались і небезпека приходила зі середини: вже поширювались чутки, що цар заарештував Мазепу, щоби заволодіти Україною. Запорожці проводили цим рухом; вони вислали послів до кримського хана і польського короля з пропозицією приєднатись до них проти Москви, яка наважилась на їхні вольності.
Якби Мазепа був хотів, він міг би був дати собі раду з царем, який не міг боронитись. Але він не хотів єднатись із Польщею. Він завів лад і при помочі своїх агентів у Варшаві та на Кримі вмів подати до відома, що Польща, втомившись турецькою війною, почала переговори з Портою, не розпитавши про думку свого московського союзника. Мазепа повідомив про це негайно царя, який був йому вдячний за таку важну вістку.
Для великої справи, до якої Мазепа підготовлявся, довір'я Москви було для нього необхідне. А все ж від 1689 р. до 1691 р. доноси проти нього пливуть до Москви рікою; все це було діло менше-більше довірених агентів Польщі, якій залежало на тому, щоби позбутися сильного гетьмана, що проводив одноцільною, дисциплінованою державою, що не мала симпатій для неї. Ітому
Loading...

 
 

Цікаве