WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Біографія Миколи Міхновського - Реферат

Біографія Миколи Міхновського - Реферат

УНП засуджували приєднання України до Росії, вважаючи цей акт початком "московського рабства". Тож 1904 р., коли відзначалося 250-річчя возз'єднання України з Росією, вони вирішили висадити в повітря пам'ятники царям та їхнім прислужникам у Києві, Харкові й Одесі. Однак той, кому доручалося виконати цю акцію в Києві та Одесі, несподівано наклав на себе руки. В Харкові ж не було царських монументів, тому члени УНП мали намір знищити пам'ятник О.Пушкіну, вважаючи його співцем "єдиної і неділимої" Росії. Хоч вибух і пролунав, пам'ятник залишився неушкодженим. Наступного дня в місті | з'явилися прокламації, які намагалися виправдати цей нікому не потрібний акт вандалізму.
Після проголошення свобод царським маніфестом від 17 жовтня 1905 р. М. Міхновський бере участь у підготовці низкиперіодичних видань, зокрема україномовної газети "Хлібороб" - у Лубнах, а також "Запорожець" - у Катеринославі та "Сніп" і "Слобожанщина" - в Харкові. Восени 1905 р. журнал "Самостійна Україна", що знову почав виходити у Львові, опублікував його проект конституції суверенної України, до якої мали увійти всі українські етнічні землі. Проект передбачав народовладдя, націоналізацію землі. Держава повинна була викуповувати її в українців і конфісковувати у чужинців. Цей "Основний закон самостійної України", як називала його сучасники, так і залишився на папері.
Невдовзі М. Міхновський, переглянувши деякі свої погляди, зрозумів, що держава будується не лише інтелігентами, а й масами людей, які створюють матеріальні цінності. Він частіше виступав зі своїми ідеями перед трудівниками Слобожанщини й Донбасу.
Коли вибухнула 1-ша світова війна, його призвали до армії. Якийсь час перебував на Північному фронті, а напередодні революційних подій 1917 р. перейшов як юрист у розпорядження Київського військового окружного суду.
Повалення самодержавства М. Міхновський сприйняв як реальний шанс для створення суверенної і незалежної України. Буваючи в казармах серед солдатів-українців, він закликав їх берегти народне добро, не допускати анархії в армії, формувати дисципліновані, боєздатні частини. Його заходами було створено Товариство полуботківців. А в червні 1917 р. М. Міхновський розробив план проголошення державної самостійності України.
Цим планом передбачалося, що 2-й Український полк ім. П. Полуботка захопить у Києві владу й передасть її Центральній Раді. Остання буде змушена під тиском зброї проголосити самостійну Українську державу, видворивши за її межі всіх представників Тимчасового уряду. Але ці лівацькі наміри М. Міхновського, його суперництво з С. Петлюрою за вплив на військо, небажання українських соціалістів чинити опір всеросійській революції, яка була метою їхньої боротьби, призводять до конфлікту з Центральною Радою. Вона виставляє проти полуботківців добре озброєне військо й зриває наміри М. Міхновського здійснити переворот в Україні. Щоб запобігти братовбивству, частини, які підтримували його, залишають Київ, а потім вирушають на фронт
На Румунський фронт потрапляє й М. Міхновський, пригнічений тим, що в найсприятливіший момент історії самі ж українці перешкодили йому реалізувати мрію свого життя - створити незалежну Україну.
Невдовзі фронт остаточно розвалився, й М. Міхновський повернувся на Прилуччину.
Події в Україні розгорталися з калейдоскопічною швидкістю. Наприкінці квітня 1918 р. Центральну Раду змінив Уряд гетьмана П. Скоропадського. Прикутого ревматизмом До ліжка М. Міхновського привезли на автомобілі до столиці й запропонували високу посаду - міністра внутрішніх справ. Але він відмовився, бо, як зазначали його близькі друзі, прагнув не посад і чинів, а незалежності України. Згодом так само відмовився від посади "бунчужного товариша", тобто радника гетьмана.
Під час громадянської війни М. Міхновський кілька разів опинявся на території, контрольованій більшовиками. В Кременчуці його заарештували, але невдовзі відпустили під нагляд ЧК. У травні 1919 р. спалахнуло повстання Н. Григор'єва, колишнього комбрига Червоної армії, який свого часу звільнив М. Міхновського з-під опіки чекістів і відправив на Херсонщину. Тепер отаман запропонував йому роботу в своєму штабі, але він відмовився. Однак деякі історики вважають, що перші відозви Н. Григор'єва, написані досить вправно, барвистою мовою, належали перу М. Міхновського. Чи не тому наприкінці 1919 р. він був змушений поступитися своїми ідеалами і разом з денікінцями, які боролися "за єдину й неділиму Росію", залишити Україну, рятуючись від радянської влади?
Таким чином, Міхновський потрапив до Новоросійська, звідки хотів емігрувати за кордон. Але командування Добровольчої армії, чи то випадково, чи то навмисне, не видало йому необхідних документів.
Діставшись Кубані, М. Міхновський до 1924 р. працював в українській учительській семінарії в станиці Полтавській. Хоч жив він серед нащадків колишніх українських козаків, але мріяв повернутися в Україну. (За іншими даними, хотів емігрувати з СРСР). На початку 1924 р. приїхав до Києва й потрапив до рук чекістів. Зрозумівши безперспективність свого становища, він 3 травня 1924 р. повісився в тюремній камері. На столі залишив записку: "Ніж ви мене, краще я сам себе!"
За іншою версією, його було знайдено повішеним у садку хазяїна Шемета, де він квартирував. За такими суперечливими фактами й досі важко дати точну відповідь: було це вбивство чи самогубство.
Так закінчився бурхливий життєвий шлях М. Міхновського, поборника української самостійності початку XX ст. Як показує історичний досвід, він припустився багатьох помилок, не завжди враховував прагнення своїх співвітчизників. Багато що з проповідуваного ним уже втратило свою акту-альність, але деякі з поставлених питань, збагатившись новим змістом, заслуговують на увагу в наші нелегкі дні.
На жаль, спадщина М. Міхновського, як і його біографія, упродовж багатьох десятиліть залишалася поза увагою науковців і майже не вивчалася. Повернення до історичної правди дасть змогу об'єктивно оцінити роль і значення цієї небуденної постаті в історії України.
ЛІТЕРАТУРА
Історія України в особах ХІХ-ХХ ст. Видавництво "Україна", 1995.
Loading...

 
 

Цікаве