WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Історико-культурна праця М.Грушевського - Реферат

Історико-культурна праця М.Грушевського - Реферат

б пертрубації не лежали б ще перед ними, великі часи творчості Української Центральної Ради й її акти зостануться великою епохою її розвою, Твердою підставою національного будівництва", писав голова Української Центральної Ради і перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський про історичне значення діяльності Української Центральної Ради ще на початку 1918 р. Справді, сьогодні оцінюємо Українську Центральну Раду як перший парламент, який привів до відродження Української держави в 1917-1918 рр. Тепер усвідомлюємо пророче твердження голови УЦР про її Державні акти, які стали основою українського державного будівництва. Закріплення і відновлення української державності 1991 р. було б немислиме без політичної діяльності Української Центральної Ради і її IV Універсалу.
У Михайла Сергійовича Грушевського вистачило сили, відваги й натхненності гарячим і сміливим словом збудувати й покликати до дії український народ. Ніхто в більшій мірі не мав права на титул фундатора Української Народної Республіки, як Михайло Грушевський. Він поставив державне завдання перед ще непідготовленими народними масами і самою інтелігенцією. Він зробив все можливе, щоб довести до проголошення державної суверенності, а потім і незалежності України. Величезна історична місія випала на долю найбільшого історика. І його нещастям і нещастям цілої України було те, що він сам собі на мав всього необхідного для того, щоб не тільки створити державу, але й втримати її в свої руках.
Висновки
Проблеми українського національно-культурного й державного відродження наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст. Викликають великий інтерес у науковців, широкої громадськості. Це природно. Дослідження національного відродження цієї доби в історії України, його теоретиків і подвижників української справи мають виняткове значення. І не тільки пізнавальне, що є вкрай важливим, але, головним чином, практичне - для розв'язання тих складних проблем державотворення, відродження й розвою вітчизняної культури, утвердження духовності і національної свідомості нашого народу на сучасному етапі його розвитку.
Галицьке двадцятиліття - один з найплідніших та найдинамічніших періодів життєдіяльності М.Грушевського, в рамках якого він успішно поєднав наукову роботу з суспільно-політичного та культурно-освітньою працею. Власне, кожен з цих напрямів прикладання активності М.Грушевського мав політичне забарвлення. Наукова спадщина вченого фактично стала історичною метрикою українського народу, одним з основоположних компонентів формування національної ідеології. Вістря його культурно-освітньої діяльності постійно було спрямоване, з одного боку, на пропаганду "української ідеї" в позаукраїнському етнічному просторі, з іншого - на прищеплення національної самосвідомості у якнайширших верств українського населення. Однак попри це політика не була для М.Грушевського самоціллю, а громадський інтерес у галицький період явно домінував над суто політичним.
Громадсько-політична діяльність М.Грушевського 1894-1914 рр. мала широкий всеукраїнський характер. Саме у галицький період, користуючись водночас статусами російського підданого та австрійського професора, М.Грушевський мав можливість значно ефективніше, ніж в інші періоди свого життя, впливати на громадсько-політичне життя порізнених державними кордонами українських земель. Характерно, що така роздвоєність становища не дозволяє М.Грушевському повною мірою заявити про себе у практичній політичній діяльності, через що у галицькій добі він виступає радше як політолог-аналітик, політик-теоретик, аніж політик практик.
В організації історії Наукового товариства ім. Шевченка є ствердження, що роки 1897-1913, на які припадає час головування М.Грушевського, - це найкращий період розвитку Товариства. Без М.Грушевського тодішнє НТШ не осягнуло б того "золотого віку свого науково-творчого життя і не стало б тодішньою квітучою, хоча й невінчаною національно. Академією наук.
"Українська ідея" - один з провідних мотивів видавничої діяльності М.Грушевського.
Будучи переконаним у тому, що культурне обличчя нації великою мірою визначається її видавничою продукцією, М.Грушевський через свої книги та періодику намагався створити український імідж поступового та демократичного руху. Саме тому попри диференційоване цільове призначення кожного видавничого проекту вченого, всіх їх об'єднував демократичний характер.
У видавничій діяльності М.Грушевського глибоко закладено постулат всеукраїнства. Своєю багатогранною та широкомасштабною працею на видавничій ниві вчений практично створює умови формування загальноукраїнської літературної мови. Дбаючи про витворення єдиного українського культурного простору як необхідної умови формування одноцільної новітньої нації, у 1907 р. Михайло Сергійович переносить у Російську Україну діяльність "Українсько-руської Видавничої Спілки" та переміщує до Києва видання "Літературно-Наукового Вістника". Пропаганду ідеї єдиної соборної України М.Грушевський здійснює через підбір творів та авторів до своїх видань, більш-менш рівномірний розподіл публіцистичних матеріалів, що стосуються Наддніпрянщини та Наддністрянщини, свідоме уникнення у редагованих ним органах постановки проблем, які могли провокувати напруженість у взаєминах східно- та західноукраїнського громадянства.
Довголітня йбагатогранна творча і громадсько-політична діяльність М.Грушевського виступає нині в якості національного чинника, може скласти добру основу для сучасного українського національно-державного відродження, духовного розвою нації. В нашій пам'яті М.Грушевський назавжди залишиться як автор монументального дослідження "Історія України-Руси", і як один з головних творців українського культурно-державного відродження. Глибокі знання як вітчизняної, так і загальноєвропейської і всесвітньої історії та суспільної думки, природна обдарованість і надзвичайна працездатність дали можливість М.Грушевському стати вченим, який вивів українську історичну науку на європейську арену, створив оригінальну концепцію історичного розвитку України в контексті європейської і світової історії. у цьому безперечна велич М.Грушевського і непересічне значення його творчої спадщини для українського народу. Доки живе Україна, житиме з нею в наших серцях талановитий і самовідданий її син - Михайло Грушевський.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексієвець М., Алексієвець Л. Михайло Грушевський в українському національному відродженні // Русалка Дністрова. - Тернопіль, 1996. - 16 вересня. - С.1.
2. Багалій Д. Академік М.С.Грушевський і його місце в українській історіографії // Червоний шлях. - 1927. - №1. - С.160-217.
3. Винар Л. Михайло Грушевський історик і будівничий нації. - Нью-Йорк - Київ - Торонто, 1995. - 304 с.
4. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії // Великий українець. - К., 1991. - 280 с.
5. Дашкевич Я. Михайло Грушевський - організатор української національної науки // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження М.Грушевського. --Львів, 1994. - 487с.
6. Шульгин О. Михайло Сергійович Грушевський - як політик і людина // Збірник на пошану Олександра Шульгина. - Париж - Мюнхен: Записки НТШ, 1969. - Т.186. - С.146.
7. Шульгин О. Політика (Державне будівництво України і міжнародні справи). Статті, промови, документи. - К., 1918. - 185 с.
8. Якимович Б. Михайло Грушевський: начерк політичного портрета // Ратуша. - 1991. - 14 січня. - С.3.
Loading...

 
 

Цікаве