WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Причини занепаду та роздроблення Київської Русі. Утворення українських політичних партій на східноукраїнських землях в складі Росії та розвиток ними і - Реферат

Причини занепаду та роздроблення Київської Русі. Утворення українських політичних партій на східноукраїнських землях в складі Росії та розвиток ними і - Реферат


Контрольна з історія України
на тему:
Причини занепаду та роздроблення Київської Русі. Утворення українських політичних партій на східноукраїнських землях в складі Росії та розвиток ними ідеї Української держави (19 століття - початок 20 ст.)
ПЛАН
1. Причини занепаду та роздроблення Київської Русі
2. Утворення українських політичних партій на східноукраїнських землях в складі Росії та розвиток ними ідеї Української держави (19 століття - початок 20 ст.)
1. Причини занепаду та роздроблення Київської Русі
Великий князь Володимир - видатний стратег, політик і полководець Київської Русі - завершивши об'єднання держави східних слов'ян, сміливо вийшов на завойовування, кажучи сучасною мовою, європейських ринків.
Чи могла політика, котра проводилася Володимиром Красне Сонечко, бути причиною початку занепаду Київської Русі? Князь Володимир народився, ріс і був вихований в період нашої історії, який ще не до кінця вивчений. "Білі плями" цього періоду криються в зміні суспільно- політичної формації, зміні релігійних поглядів, зміні й трансформації родоплемінних відносин і, особливо, швидкого формування нової еліти.
Нашим предкам "допомогли" варяги, точніше, вікінги, яких на Русі називали нурманами (норманами). І не тільки вони. Християнство та його філософія повільно завойовувало свідомість народів Європи, вносячи вагомий внесок у процеси розшарування суспільства. Хрещення Київської Русі - 988 рік. Досить яскраво ця подія висвітлена у відомих давньоруських, вірніше, церковно-слов'янських літописах - "Лаврентіївському", "Іпатіївському".
Менш відомий факт хрещення Русі в 875 році Аскольдом і Діром. Цілком можливо, це хрещення було неповним і охоплювало лише північно-західну і південну частини Русі з Новгородом і Києвом. Утім, можливо, що й ім'я Діра було приєднано до імені Аскольда літописцем, тим більше, що при частому вживанні імен цих правителів дієслова ставлять в однині.
875 рік. Імператор Візантії Василiй Македонянин призвав русів на переговори. На зустрічі імператор щедро роздавав золото, срібло, і шовковий одяг. Тоді ж був укладений мирний договір, і русів на чолі з Аскольдом переконали прийняти хрещення. Їм показали Євангеліє, що не горить у вогні (очевидно, книга була просочена вогнетривкою сумішшю). Побачивши "чудо", Аскольд прийняв хрещення. Оскільки його могила потім знаходилася в церкві Святого Миколи Доброго в Києві, думають, що Аскольда нарекли Миколою. Повернувшися до Києва, після хрещення Аскольд убив Діра і "один зайняв його місце": (книга Велеса): "...Аскольд силою розорив нашого князя і переміг його. Аскольд після Діра сів у нас як непрошений князь. І почав княжити над нами, і став вождем самого Вогнебога, який вогнища зберігає...."
Аскольд, як називали його слов'яни, "темний воїн", навчений греками, став стверджувати, що руси - варвари. Спочатку одноплемінники його висміювали. Тоді він влаштував погром слов'янських святилищ, вигнав iз Києва жерців і став насильно хрестити киян. Так відбулося Аскольдове хрещення Русі. Потім знову повернулося язичество. Очевидно, населення Русі не прийняло цей акт повсюдно і дало йому належну відсіч. Настав період язичества варязького зразка, яке відновили на Русі Віщий Олег і Святослав. Цей період став основою, фундаментом нових відносин між Родом - населенням Русі, і досить зміцнілою новою князівсько-варязькою елітою. Зміцнення князівсько-дружинної влади, яке спиралося на багатих купців і бояр, вже не мало потреби в такому елементі, як народне віче. Князю Володимиру згодом стало ясно, що вибирати між зміцненням своєї влади і всім іншим йому не доведеться.
Хрещенню Київської Русі, як відомо, передувала язичеська реформа Володимира, котра стала невдалою спробою "реформування" язичеських засад в зручні форми керування державою. Саме ця невдала спроба стала останньою краплею в прийнятому рішенні - хрестити Русь за візантійським обрядом. Знаменитий похід на Корсунь (Херсонес) у 988 році став підсумком задуманого. Володимир намагався вирішити ряд надзвичайно важливих питань: щоб у Київській Русі визнавали одну з відомих тоді релігій, i таким чином підвищити її престиж, князівська влада набувала форм монархічного правління, тобто Русь ставала імперією з Великим Самодержцем. Але для утримання влади і покори в самій імперії досить зручною здавалася схема родового династичного успадкування.
Саме вона спричинила ту жахливу трагедію, котра в майбутньому сталася з Київською Руссю.
Принцип родового спадкування князівської влади, остаточно оформлений і введений у ранг неписаного закону, поклав початок закріпленню удільного князювання. Рід, віче, суспільна думка - основні важелі народовладдя, стали незручною перешкодою для князівської влади.
Для народу саме ім'я князя було божественне і шановане, адже князь означає - "хоронитель". Разом з тим, князь Володимир, який продовжував залишатися символом "хоронителя" Київської Русі, використовував як елементи попередньої системи, так і засади, дотепер небачені на Русі. Засади християнства мали двоїстий характер і носили в собі симбіоз людських поглядів і християнських заповідей - канонів і догм.
Наскільки об'єктивно батьки християнства ставилися до того, що відбувалося на Русі, можна бачити на прикладі подій, пов'язаних iз хрещенням жителів Києва і Новгорода, у світлі всім добре відомих Святих заповідей Христа й особливо однієї з них "... не убий..." Новгород було піддано страшному руйнуванню з масовим побиттям його жителів Добринею і Путятою, які виконували волю Володимира. Але разом iз тим прийняття християнства стало поштовхом до розвитку архітектури, живопису, книжкової справи, визнанню іншими державами рівності Русі; це далеко не повний перелік наслідків цього кроку.
Що ж відбувалося з Руссю часів князя Володимира? Вишеслав, старший син Володимира, був "посаджений" у Новгороді, Ізяслав у Полоцьку (по матері Рогнеді, з роду корінних кривичських князів, був на цій землі прийнятий як свій, родовий, вотчинний князь), Святополк у Турові, Ярослав у Ростові, Мстислав "тримав" далеку Тмутаракань, Святослав - Смоленськ, Судислав - Псков.
Новгород вважався найбільш престижним після Києва князюванням. Після смерті Вишеслава, Володимиром туди повинен був бути посланий наступний за старшинством син - Святополк. Але Святополк був у батька в немилості за буйний норов. Тому до Новгорода Володимир послав Ярослава, до Ростова на його місце - Бориса, Муром дав Глібові. Цих двох синів, наймолодших, Володимир і вирізняв, і любив. Вони народилися від останньої дружини Володимира, дочки константинопольського базилевса. Щодо першості старших синів був звичай, однак, закону про
Loading...

 
 

Цікаве