WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Утворення К.Русі, її політичний і соціально-економічний розвиток та міжнародні зв’язки. Українське національне відродження на українських землях в скл - Реферат

Утворення К.Русі, її політичний і соціально-економічний розвиток та міжнародні зв’язки. Українське національне відродження на українських землях в скл - Реферат

стали перехідним листком до утворення українських партій. Першим серед них було Братство тарасівців. Воно виникло влітку 1891р. в Харкові. Його заснували студенти університету М.Базькевич, М. Байздренко, І.Лина та дрібний урядовець В. Боровик.
Їх об"єднали палкий патріотизм і прагнення боротися проти денаціоналізації, зросійщення, за національне відродження українського народу. Члени братства доклали зусиль насамперед для створення розгалуженої таємної організації та розробки її програми, передусім політичної. 16 Гуртки тарасівців були створені в 10 містах України. Полтавський гурток був організований В. Боровиком наприкінці 1891р. У 1892 р. В. Боровик у пошуках переїхав до Києва, де заснував гурток з 16 чоловік. Серед них були: Є.Тиличенко, М.Кононенко, брати Чернявські й Міхновські. Чернігівський гурток сформувався не пізніше 1893р. Його членами були В. Андрієвський, В. Дейша, Т.Шкуркіна та ін. В Одесі був Д.Старевич, В.Климович. В Лубнах тарасівців очолював В.Шемет, котрий пізніше відіграв тут провідну роль в українському русі.(3) Тарасівці перейшли з українських об"єднань і здійснили спробу поширити свій вплив на село. Значною мірою сільським був бессарабський гурток. Організаційною формою зв"язку в братстві були з"їзди.
Один з них відбувся у Києві не пізніше квітня 1893р. і налічував близько 30 делегатів. На з"їзді, що тривав 3 дні, був складений статут братства.
Крім суто організаційних положень, статут має вступну частину: необхідність політичного виховання членів гуртка; повна автономія і широка воля на Україні; зв"язки між собою й обмін літературою; святкування днів, пов"язаних з видатними подіями в історії України; видання для народу творів Т.Шевченка й Г. Квітки-Основ"яненка; вивчення економічного становища України та турбота про його поліпшення; піклування про освіту народу, влаштування бібліотек та ін. (4) Про інші з"їзди відомості не збереглися.
Питання про численність братства залишається відкритим. Враховуючи, що в таких осередках, як харківський, київський, бессарабський, налічувалося щонайменше по 15-25 членів, можна припустити, що в 10-12 гуртках було принаймні 100 тарасівців. В гуртках були вихідці практично з усіх губерній України та Криму. За соціальним складом тарасівців можна поділити на дві групи. Перша - селяни, всі інші тарасівці - це студенти, дрібні службовці, інтелігенція - люди з середньою та вищою освітою.
Отже, склад братства, що включав представників різних прошарків населення і репрезентував усі регіони 17 Східної України, дає можливість охарактеризувати його як загальноукраїнську організацію. Програмні ідеї братства були відображені в рефераті, прочитаному І.Линою в Харкові, на шевченківській роковині 1893 р. На ці збори були запрошені й старогромадівці, причому реферат вони сприйняли прихильно.
Того ж року його надрукував львівський часопис "Правда", редакція якого дала йому назву "Символ віри молодих українців". Вихідною точкою поглядів тарасівців було визнання самобутності українського народу, його права на незалежне існування:
"Наука й життя Українського народу доводять нам, що Україна була, є і буде завсіди окремою нацією, і як кожна нація , так і вона потребує національної волі для своєї праці й поступу".(5) Вони визнавали загальнолюдські цінності, політичні свободи і соціальну справедливість. Однак жорстоке національне гноблення, економічний визиск України, що ставили під загрозу її майбутнє, зумовлювали першочерговість саме національно-визвольної боротьби:
"Тим ми, як діти України, сини свого народу, єсьмо націоналами і передусім дбаємо про те, щоб дати своєму народові волю національну".(6) Щодо своїх завдань тарасівці заявили: "Ми дбаємо, про те, щоб піднести і розворушити на Україні національний дух, відживити і виробити серед інтелігенції й народу національні почування.."(7). Братчики прагнули дотримуватися такого "ідеального людського ладу, в якому немає місця нації пануючій і нації поневоленій.
Через це ми маємо бути цілковитими прихильниками до федеративного ладу - в тих державах, з якими з"єднана українська земля".(8) Очевидно це стосувалося не тільки Росії, а й Австро-угорської імперії, до якої належали західноукраїнські землі. Тарасівці приділяли велику увагу утвердженню української мови в житті народу, підготовці національно-свідомої молоді до вступу в товариство, політичній роботі в українських культурницьких гуртках, розповсюдженню нелегальної літератури.
Але в 1893 р. поліцією був розгромлений харківський гурток Братства. Інші громади 18 продовжували роботу до 1897р. На весні 1897р. тарасівці увійшли до складу Всеукраїнської буржуазної організації, яку в літературі називають Всеукраїнською загальною організацією (ВУЗО). До Ради організації були обрані тарасівці Є.Тимченко, М.Кононенко, О. Черняхівський та ін. Отже, 90-ті роки ХІХ ст. в українському русі стали переломним етапом.
Братство тарасівців поклало організаційний початок політичного етапу українського національного руху. "Символ віри " був покладений в основу "Програми української національної партії", створеної студентськимими громадами наприкінці ХІХ ст. Жодна з східноукраїнських партій початку ХХ ст. не уникнула впливу ідей цієї організації. Розвиток капіталізму на зламі століть надзвичайно загострив одне з питань суспільного розвитку Росії - національне. Посилилося руйнування національних перегородок.
В країні відбувався інтенсивний процес переміщення населення, в результаті чого деякі національні райони все більше ставали багатонаціональними, зростала самосвідомість пригноблених народів. Все це створювало в Україні грунт для розвитку національного руху, який поряд з проведенням культурницької роботи, вимагав національних прав, створював передумови для створення політичних партій.
Першою із цих партій на Наддніпрянській Україні стала Революційна українська партія (РУП), створена 11 лютого 1900р. на зборах студентських громад у Харкові. Засновниками партії були Д.Антонович, М.Русов, Л.Матусевич, О.Коваленко, Д.Познанський, А.Жук, М.Порщ. Створена партія складалася із нечисленних консервативних груп Харкова, Києва, Ніжина, Полтави, Катеринослава, які об"єднували студентів, семінаристів, учителів, лікарів та службовців державних і земських установ.
Список використаної літератури
1. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. К., 1990.
2. Давня історія України. У 2-х кн. - Кн. 2. (Толочко П.П. - керівник авт.колективу). К, 1995. - С.146-147.
1. Дорошенко Д. І. Нарис історії України. - Львів: Світ, 1991. - 576 с.
2. Історія України: Курс лекцій: У 2 кн. Кн. 2 - ХХ століття: Навч. посібник / Мельник Л.Г., Верстюк В. Ф., Демченко М. В. та ін. - К.: Либідь, 1992.
3. Наумов С. Братство тарасівців // Укр. істор. Журнал - 1999 - №5 - С.38
4. Наумов С. Братство тарасівців // Укр. істор. Журнал - 1999 - №5 - С.41
5. Рибалка І. Історія України. Частина 2: Від початку ХІХ ст. до лютого 1917 р.- Харків, 1997 .- С. 304.
6. Партии России и Украины: краткий исторический справочник. - Донецк: ДонГУ, 1991. - 230 с.
Loading...

 
 

Цікаве