WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Йосип Тереля. Роль в історії України - Реферат

Йосип Тереля. Роль в історії України - Реферат


Реферат на тему:
"Йосип Тереля. Роль в історії України"
"…А мисль… січе хребет покорі".
(Йосип Тереля)
За кордоном його називають українським феноменом - художник, поет, публіцист, науковець, візіоніст, активний церковний та громадський діяч. У 16 років вступив до ОУН. Був засновником Ініціативної групи захисту прав віруючих і церков України, редактором ілегальної "Хроніки Католицької Церкви в Україні", автором численних статей, звернень, листів, протестів та петицій, публікованих у "самвидаві" та на Заході.
За це Йосип Тереля 23 роки свого життя провів у радянських в'язницях, концтаборах, психіатричних лікарнях та на засланні.
У 1987 році видворений із країни та позбавлений радянського громадянства. Політичний притулок надала йому Канада, де він розгорнув активну діяльність на розвал Радянського Союзу та легалізацію Української Греко-католицької Церкви.
Він побував на всіх континентах - у 120 країнах світу, зустрічався з найвизначнішими людьми планети. В Україні він і досі не реабілітований.
Йосип Тереля народився 27 жовтня 1943 року в Клечині на Закарпатті. Рід Терелів походить із древ-нього княжого роду, сягаючи коренями у ХІІІ століття. Є герб цього роду. Бабуся Єва, яка виховувала немовля-Йосипа, переписала його на своє прізвище.
Йосип Тереля з Папою Римським Іваном Павлом ІІ
…Складною була політична ситуація в Карпатській Україні: гітлеризм, сталінізм, мадярщина, УПА, яка воювала проти мадяр, німців і росіян одночасно, а після закінчення Другої світової війни - проти комуністичних агресорів, - аж до 1956 року, зокрема проти російської окупації. Арешти та суди, репресії, масові розстріли, депортації мільйонів українців у Сибір, Урал та Комі, в Казахстан, насильницька ліквідація в 1949 році Української Греко-католицької Церкви, яка пішла у катакомби… Ось у яких тяжких умовах довелося жити і виховуватися Йосипу Терелі!.. На його очах творилася трагічна історія України.
Навіть у родині Й. Терелі панували різні погляди. Батько - особливий уповноважений ЦК КПУ по боротьбі з націоналізмом (це потім російські комуністи захитають його віру в комунізм), мати - на той час вчилася у Вищій партійній школі при ЦК КПУ в Києві - "ходить у панах".
Бабуся не любить свою дочку, "бо пішла на службу до вавилонців" (ніколи бабуся не вживала слово росіяни, а тільки "вавилонці", або "сатанинці").
У народних школах Карпатської України багато вчителів були із священиків. Тих, які не хотіли відмовитися від віри в Бога, - замінили комуністами. Щоб відбити молодь від церкви, "окупаційна адміністрація" влаштовувала їм різні забави.
Крім того, заборонялися різні релігійні конфесії, нацьковували одних проти других; душили церкву, арештовували єпископат, агітували переходити в "черево" РПЦ. "Перед словом РПЦ" - згадує Й. Тереля, - стояло - "матері…", тобто "матері РПЦ. На що о. Іван Сатмарі заявив, що готовий відразу їхати в тюрму". Священиків знищували, церкви, монастирі передавали росіянам або закривали. Католиків силували перейти також у "черево" РПЦ.
А процеси над "ворогами" народу…
І все це відбувалося на очах дитини, згодом - підлітка, формувало його світогляд.
…Тим часом у 1949 році Й. Тереля йде до першого класу. 1951 рік був переломним для восьмирічної дитини. Саме тоді він познайомився із хлопцями "з лісу" та почав допомагати їм. Потрібні ліки - взяв у матері для пораненого, зброю - із батькового тайничка. Все це принесли з братом "хлопцям" до лісу. І, щоб менше було підозр, ходили до них по черзі.
У 1959 році хлопець закінчує школу і вступає в училище, де здобув професію столяра-червонодеревця. Направили до Києва.
Уявімо: юнак потрапляє із вогню, як кажуть, - та в полум'я…
Шістдесяті роки - Рух шістдесятництва… Час - для таких, як він. Адже вихований у релігійно-національному дусі: шкільною мрією для Й. Терелі була Національна незалежна держава. І до неї він прямує все своє свідоме життя.
…Перший раз арештований за незаконне зберігання зброї та літератури. В 1963 році 4 лютого тікає з тюрми. Невдовзі його схопили і знову засудили. В 1965 р. юнак тікає з концтабору Піщанки.
Але поневірянням і мордуванням Й. Терелі, його Голгофі ще не видно кінця і краю… Перечитуючи лише "Тюремний щоденник" (Од. 1, с. 2, Володимир, 1969, к. р.), вірші Й. Терелі - багато з них із присвятою І. Світличному, В. Симоненку, А. Горській, В. Стусу, о. Августину Волошину, "Олені, дітям"… (Олена Антонів із "Жайворонка" - дружина Терелі), - дізнаєшся про "ту" оголену "правду" - цинічну, жахливу. 29 листопада він (Тереля) зазначає у щоденнику: "Викликав на "бєсєду" ст. лейт. Ніколай Обрубов, а ми кажемо: "Коля Обрубай, його кличка Маруся". Гнилий і підступний, і страшенно йому хочеться "вербанути" когось із націоналістів… Ото було б слави! Мені хочеться йому зробити "приємну" прикрість, так, щоб надовго пам'яталося!!!".
Але, незважаючи на жахливі умови - надзвичайний холод у камері, недоїдання, підступ, брехня… - Тереля знаходить час для молитви, не втрачає почуття гумору, читає, філософствує (у щоденниках): "Я тільки тепер усвідомлюю, якої шкоди приніс мій арешт не тільки мені, а й українській справі. Сідати до тюрми потрібно тоді, коли це вигідно для нації!". Або: "Чому поважна частина українців релігійно так прив'язується до московського православія?.." тощо. Є над чим подумати і нашим так званим канонічним віруючим, що прикипіли до московської церкви в Україні. Коли ж нам Бог пошле розуму?.. Дай, Боже!..
Запроторити Й. Терелю до "психушки" "опікунам" із КҐБ на цей раз не вдалося. Лікарі тільки потішилися його гумором. А головний лікар сказав: "Не бачу жодних психічних відхилень: здоровий український гумор. Але фізично заморений і потребує посиленого пайка". "Тепло прощаємося, - записує Тереля, - і я із своїми вовками їду до тюрми… Моя зухвалість настільки несподівана, що начальство кілька діб мене не чіпає…" (Із "Тюремного щоденника").
…Під кожним віршем Й. Терелі зазначені дата і місце написання, що дає змогу прослідкувати за перебуванням у неволі: Явас, 1968 р., концтабір ЖХ-385/11; 1970 і 1971 рр., тюрма, Володимир; тюрма "Дніпро", 1980 р.; ВС-389/35, 1986 р.; ВС-389/37, карцер і т. д., разом - 23 роки. Проглядаючи протоколи, бачиш: вироки в основному - за антирадянську діяльність. І за боротьбу (з 1976 р.) у справі легалізації Української Греко-католицької Церкви, за що 1985 року був засуджений утретє. А в 1987 році позбавлений совєтського громадянства і виселений за межі країни.
…Безліч книг написав Й. Тереля. Вражає оголена відвертість поглядів - так і хочеться сказати: письменника, дослідника, філософа, романтика - Й. Терелі, закоханого до безтями у свою знедолену Україну - Русь - Праукраїну - Оріану, яку він досліджує і в яку вірить. Книги Й. Терелі - це безліч матеріалів для майбутніх дослідників, науковців і для людей, не байдужих до своєї історії.
Час ще скаже своє гідне слово про цього Українця - його подвижницьку діяльність, громадянський подвиг. А покищо йому ідуть подяки від шкіл, ліцеїв, "Меморіалу…", у тому числі й від Українського фонду культури з підписом видатного поета, депутата Верховної Ради України Бориса Олійника: "…за фінансову підтримку цільових програм УФК по відродженню й розвою національної культури, зокрема за передачу грошової частини Міжнародної премії Українського фонду культури імені Володимира Винниченка, якою відзначені Ваші здобутки в галузі літератури та за благодійницьку діяльність…". Ось як! Тож, може, й Батьківщина, нарешті, перегляне оті "застарілі совєтські вироки" й пригорне свого сина, повернувши йому громадянство Незалежної України, - реабілітує. Не треба забувати: по суті Йосип Тереля є вигнанцем із Батьківщини!..
Йосип Тереля (через три місяці після звільнення, 1987 р.) і Панас Заливаха.
…А тим часом громадська організація "Музей шістдесятництва" проводить виставку: "Світ і боротьба Йосипа Терелі". В експозиції - живопис, графіка, плакат, колаж, екслібриси, фотографії, копії.
Епіграф - поета Йосипа Терелі:
У долі очі замальовані…
У долі руки покручені…
І горе заговорене,
І слово замучене.
Без віри і будучини
Чекаю на щастя.
Розповідає Микола Плахотнюк: "Тереля передав до музею частину свого архіву. Зокрема, фото з особистого архіву (це його світ): В. Чорновіл - і на львівських мітингах, на хрестинах онуків… колядування київських студентів, Олена Уманець із "Жайворонка" - дружина Терелі, єпископи-політ'язні Іван Маргітич, Павло Василик. Цікаві фото Зіновія Красівського (один із засновників УНФ ("Українського національного фронту"), Опанаса Заливахи, Олени Антонів, Ярослава Лесіва, Степана Хмари, Івана Зайця, Левка Лук'яненка, Параски Плитки… - світ Терелі широкий.
Відвідувачі виставки залишають записи вражень у Книзі відгуків. Серед них - і голова Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих Євген Пронюк, Олесь Шевченко. Цікавий, приміром, відгук багаторічного політв'язня німця Н. Штрикоса (подаємо у перекладі українською): "Дякую за надану можливість пізнати Людей, які в стражданнях і муках ще раз довели силу духу народу України, можливість людини не втратити свою гідність…".
А Микола Лисенко, підписавшись сином "ворога народу" і онуком куркуля, зазначає: "Як мало ми знаємо нашу історію, як потрібно нам усім, громадянам України, знати її більше. Думаймо і працюймо над цим…".
Тож… думаймо!..
Використана література:
1. Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.- Нью-Йорк, 1980, вип. 9.- 16.
2. Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.- Нью-Йорк, 1984, вип. 1.- C. 9.
3. Т.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.- К.: Либідь, 1995.- С. 148, 153.
4. Л.Алексєєва. История инакомыслия в СССР. Вильнюс-Москва: Весть, 1992.- С. 33-34.
5. Хроника текущих событий.- Нью-Йорк: Хроника, 1976, вип. 41.- С. 47; вип. 43.- С. 55.
Loading...

 
 

Цікаве