WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Українські землі в другій половині 17-18 ст. - Реферат

Українські землі в другій половині 17-18 ст. - Реферат

короля Яна Казимира продовжити наступ аж до Москви. А коли наступ провалився, Тетеря повернувшись на Правобережжя, зайнявся придушенням антипольських заколотів. Це ще більше обурило народ. Втративши підтримку населення, Тетеря втік до Польщі.
На Лівобережжі в ті часи гетьманом був Я. Сомко (обраний ще 1662 р. за гетьманування Ю. Хмельницького). Царський уряд звинуватив його в серпатизмі та за судовим вироком стратив у вересні 1663 р. А в червні того ж року представники Росії домоглися обрання гетьманом Лівобережної України кошового Запорозької Січі Івана Брюховецького. В 1665 р. він підписав Моськовськи статті, за якими в Україні значно обмежувалися права українського народу, а його землі оголошувалися володінням російських царів. Все це спричинило хвилю повстань. І І. Брюховецького було вбито. Тоді ж на Правобережній Україні розпочався антифеодальний рух на чолі з І. Поповичем, який і привів до краху П. Тетері. Тоді ж гетьманом було обрано черкаського полковника Петра Дорошенка. Він організував похід на Лівобережжя, де 8 червня 1668 р. (після вбивства повстанцями І. Брюховецького) його проголосили гетьманом усієї України.
У той час почався наступ поляків на Правобережжя, що змусило Дорошенко повернутися туди, залишивши на Лівобережжі наказ ним гетьманом чернігівського полковника Демка Многогрішного. Незалежна поведінка гетьмана збурила проти нього старшину. Многогрішного несподівано ув'язнили і відвезли до Москви. Після допитів гетьмана заслали до Сибіру, де він і помер. За таких умов Дорошенко ледве міг управляти навіть Правобережною Україною. Для подальшої боротьби сил не вистачало, і він уклав союз із турецьким султаном. Поява турків в Україні остаточно відвернула народ від Дорошенка, який зрікся 1676 р. булави на користь лівобережного гетьмана Івана Самойловича (1672-1687)
Замість Дорошенко турки висунули на гетьмана Ю.Хмельницького (1677-1681). І ця його спроба гетьманства закінчилась невдало. Ставши знову гетьманом , він так і не зміг позбутися турецької опіки, що й призвело до втрати його прибічників, а потім і до смерті від турецьких рук у Кам'янці (1681) Відтоді Правобережна Україна втратила політичну й економічну самостійність.
Сусідні держави поділили між собою Правобережжя. У 1681 р. Росія й Туреччина уклали в Бахчисараї мирний договір, за яким зобов'язалися не заселяти землі між Дніпром і Південним Бугом.
У 1677 р. турецька армія підійшла до Чигирина та обложила його. Протягом чотирьох тижнів оборонялись захисники міста. Козацькі полки й російські війська розгромили турків і татар поблизу Бужина, і Чигирин було врятовано. Нова спроба турецької армії овладіти містом у червні 1678 р. теж закінчилася її розгромом біля Стрельнікової гори, повз яку пролягла дорога на Чигирин, що ним наприкінці липня турки все ж оволоділи. У серпні поблизу Бужина відбулася семиденна жорстока битва, після якої турецька армія відступила. Це стало переломним етапом у війні, яка завершилася Бахчисарайським перемир'ям на 20 років між Росією, Туреччиною і Кримським ханством. Останні визнали умови Адрусівського договору 1667 р. між Росією та Польщею.
Згідно з умовами "Трактату про вічний мир" між Росією і Польщею (1686) царський уряд розірвав мирні відносини з Туреччиною і приєднався до антитурецької "Священної ліги" (Австрія,Венеція,Польша), що ц привело до початку боротьби за визволення Північнього Причорномор'я та Приазов'я, до кримських походів 1695-1696 рр. Російсько-українських військ.
4. ІВАН МАЗЕПА-КОЛЕДИНСЬКИЙ (1687-1709)
Іван Мазепа походив із значного шляхетського роду, волинсько-
го чи подільського походження. Предки його в XVI ст. оселилися
на Білоцерківщині. Батько гетьмана, Степан-Адам Мазепа, нале-
жав до партії Виговського і брав участь в укладанні Гадяцького до-
говору. Мати його, Марина-Магдалина, зі старого шляхетського роду
Мокіевських, належала до видатних жінок. Втративши чоловіка,
вона віддалася громадським та церковним справам. З 1686 року
була ігуменею Києво-Печерського Вознесенського манастиря. До
смерти. в 1707 році, була дорадницею сина-гетьмана, що свідчить
про її високу культурність та освіту."
Року 1663 Іван Мазепа покинув королівську службу і 1669 рок)
опинився в Чигирині, у гетьмана Дорошенка", де присвятив себе
українській справі.
У Дорошенка Іван Мазепа дістав рангу генерального осаула
Він виконує важливі дипломатичні доручення гетьмана: в 1673 р
їздить до Криму, до гетьмана Самойловича в справі об'єднання
України, в 1674 р. - до Криму та Туреччини. Запорожці взяли бул"
Мазепу в полон, але кошовий Сірко врятував його і видав Самой-
ловичеві,
То був час, коли до лівобережного гетьмана переходили видатні
Діячі Правобережної України, зневірившись у політиці Дорошенка
Це були: Лизогуби, Ханенки, Кандиба, Гамалій, Скоропадські, Кочубей,
навіть Дорошенки; до них приєднався і Мазепа. Він здобув
довір'я Самойловича, став близьким до нього та його родини, навіть
посвоячився з ним. Мазепа мав вплив на гетьмана і брав участь
в його політиці. З доручення гетьмана майже щороку їздив до Мос-
кви у важливих справах, наприклад, у 1689 році із застереженням з
приводу "вічного миру" з Польщею. Він нав'язав у Москві близькі
стосунки з князем В. ґолщинии, фаворитом царівни Софії, фактич-
ним керманичем московської політики, одним із найкультурніших
людей Москви XVII ст.
Взагалі в 1680-их роках Мазепа став одним із найбільш впли-
вових діячів Лівобережжя. Офіційно він мав рангу генерального
осаула, але значення його було ширше. До цього треба додати, що
він мав надзвичайний особистий чар, уміння приваблювати людей
різного характеру, і це допомагало йому підносити престиж геть-
манської держави та влади гетьмана.
Іван Мазепа був найпопулярнішою особою на раді під Колома-
хом. Він мав тоді вже 50 років і був людиною з величезним жит-
тьовим та політичним досвідом, здобутим довголітньою участю
в управлінні України під булавою двох видатних гетьманів: Дорошен-
ка та Самойловича. Крім того значно поширило його кругозір пере-
бування в Західній Европі,зокрема у Франції часів Мазаріні."
Але який би не був цей досвід - становище, в якому опинився
Мазепа, як гетьман, було дуже складне, і треба було мати також
надзвичайний дипломатичний хист, щоб протягом понад 20 років
вести корабель України по розбурханому морю анархії та руїни.
Обрання Мазепи зв'язане було з підписанням нових, "Коломаць-
ких статтей". В основу їх покладено "Глухівські статті" Многогріш-
ного з року 1669, але пороблено при тому багато додатків на ко-
ристь Москви. Так, у пакті XX застережено, що Україна не сміє по-
рушувати вічний мир з Польщею і повинна підтримувати добро-
сусідські стосунки з Кримом. Знову, як і в зфальсифікованих "Пе-
реяславських статтях" 1659 року, заборонено Україні вести дипло-
матичні зносини з іншими державами. Крім залог та воєводів, що бу-
ли в Києві, Чернігові, Ніжені, Переяславі та Острі, московська за-
лога мала стати в гетьманській резиденції - Батурині - для по-
стійного контролю над гетьманським урядом (пакт XVII). Цілком
новий пакт (XIX) трактував про взаємини між Україною та Мос-
ковщиною. Заборонялося "голосов испущать", що "Малороссийский
край гетманского регименту", а тільки казати, що він належить до
єдиної держави з Великоросійським краєм. Тому мусить бути віль-
ний перехід з Москви ва Україну. Гетьман і старшина повинні дба-
ти про зміцнеяня зв'язків між двома народами (важливе е, що ска-
зано тут чітко про
Loading...

 
 

Цікаве