WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Утворення Київської Русі, її політичні, соціально-економічні та міжнародні зв’язки - Реферат

Утворення Київської Русі, її політичні, соціально-економічні та міжнародні зв’язки - Реферат

суспільство й держава.
Щоправда, на початку правління Володимир, здавалося, мало чим відрізнявсявід попередників. Він обдаровував свою численну дружину, підтримував традиційніязичницькі культи, ходив на непокірних вятичів і поширив свою владу на радимичів.Як і його батько, Володимир посадив власних синів (мав він 12 законних синів)
по великих містах і землях своїх володінь. Так він усунув від влади місцевих князів,зосередивши її виключно у руках своєї династії. Коли його варязька дружина сталавимагати більших винагород, Володимир улаштував так, щоб вона перейшла наслужбу до візантійців.
Замість далеких походів Володимир зосередився на захисті власних кордонів.Щоб протистояти загрозі печенігів, він збудував розгалужену мережу укріплень,а також нові міста на південь від Києва. Знову порушуючи традицію попередників,він звернув погляд на захід і додав до своїх володінь землі сучасної Західної України, тим самим поклавши початок тривалому суперництву з поляками за цей регіон.Він також змусив литовських ятвягів визнати його верховенство. Володимир установив загалом дружні стосунки з поляками, мадярами і чехами. В основі цієї новоїзахідної орієнтації лежало його прагнення підпорядкувати собі головні торгові шляхина захід, а також прокласти інші шляхи на Константинополь. Внаслідок цих надбань володіння Володимира стали найбільшими в Європі, охоплюючи близько 800 тис. кв. км.
Найголовнішим досягненням Володимира було, без сумніву, впровадження найого неозорих землях християнства. Розуміючи, що Київська Русь уже пережиласвою традиційну анімістичну язичницьку релігію, він став замислюватися над тим,щоб знайти більш витончені способи вираження духовних, соціальних та політичних прагнень суспільства. Якщо провести аналогію із сучасністю, він потрапив у становище глави однієї з держав "третього світу", що прагне прискорити модернізацію своєї країни й відтак змушений вибрати якусь одну з двох провідних ідеологійнайбільш розвинутих суспільств світу - капіталізм чи соціалізм. Для Володимирацими двома високорозвиненими системами віри, які потрапили до поля його зору,були християнство та іслам, тобто релігії тих країн, з якими Русь мала й намагаласяутримати якнайтісніші торговельні та політичні стосунки. Хоч у "Повісті временнихліт" розповідається, як посланці Русі відкинули іслам через те, що він заборонявуживати алкогольні напої, й начебто спинили вибір на християнстві з Візантії, якерозкішними релігійними обрядами викликало захват. Насправді ж за виборомВолодимира стояли конкретні політичні та економічні чинники.
Як свідчить хрещення Ольги, християнство вже пустило коріння в Києві. Сусід-ство Русі з поспіль християнізованими болгарами і новонаверненими полякамита уграми лише прискорило цей процес. Проте прийняття християнства й саме йоговізантійського різновиду насамперед пояснювалося політичними причинами. У 987 р. за надану візантійським імператорам допомогу у придушенні повстання Володимирстав вимагати видати за нього їхню сестру Анну. Побоюючись, що згода на шлюбіз "варваром" похитне престиж імператорської династії, візантійці всіляко намагалися поправити становище, домагаючись від Володимира прийняти християнство.Але навіть після хрещення Володимира у 988 р. вони робили спроби відтягнутишлюб. І все ж після того як русичі завоювали у Криму візантійське місто Херсонес (Корсунь), шлюб нарешті відбувся. У 988 р., прагнучи якнайшвидше охрестити свійнарод, Володимир наказав позаганяти юрби киян у притоку Дніпра р. Почайну й тамусіх разом вихрестити. Незважаючи на опір людей, ламалися язичницькі ідоли, а натомість будувалися християнські церкви. Церква, організаційні структури й служителі якої були цілком запозичені й привезені з Константинополя, не лише отрималаширокі привілеї та автономію, на її потреби надходила, крім того, десята частинакняжих прибутків. Унаслідок цих нововведень значно зріс престиж Володимиро-вої династії, пов'язаної тепер зі славетним домом візантійських імператорів.
Тіснішими ставали стосунки Володимира, що тепер належав до християнської"сім'ї правителів", з іншими монархами. Прийняття християнства мало позитивнінаслідки й для внутрішнього життя країни. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкова-ністю знайомила київських правителів з новими моделями управління. А в самомусуспільстві Київської Русі з'явилася активно діюча установа, що не лише забезпечувала незнане раніше духовне й культурне єднання, а й справляла величезний впливна культурне і господарське життя. Взагалі кажучи, завдяки епохальному виборуВолодимира Русь стала пов'язаною з християнським Заходом, а не з ісламськимСходом. Цей зв'язок зумовив її небачений історичний, суспільний і культурний розвиток. Важко переоцінити те, що християнство прийшло до Києва не з Риму, а з Візантії. Згодом, коли відбувся релігійний розкол між цими двома центрами, Київ ставна бік Константинополя, відкинувши католицизм. Так була закладена основа май-бутніх запеклих конфліктів між українцями та їхніми найближчими сусідами като-лицької віри - поляками.
Ярослав Мудрий (1034-1054). Смерть Володимира спричинилася до новоїбратовбивчої війни між Рюриковичами. За підтримкою поляків старший син Воло-димира Святополк (літописці часто називають його "Окаянним") напав на своїхмолодших братів Святослава, Бориса і Гліба та повбивав їх. Двох останніх, молодихі особливо популярних у народі, православна церква приєднала до святих. Наслідую-чи батька, інший син Володимира, Ярослав із Новгорода, у 1019 р. за допомогоювеликого варязького війська розбив Святополка. Проте перемога ця не дала йомуповної влади. На Ярослава пішов війною його брат Мстислав Хоробрий, і, щоб уник-нути кровопролиття, вони погодилися розділити володіння між собою. Лишаючисьу Новгороді, Ярослав отримував усі землі на захід від Дніпра, водночас землі насхід відходили до Мстислава, що перебрався з Тмуторокані до Чернігова. Київ - це надзвичайно важливе для обох князів місто - лишався нічиїм. Тільки післясмерті Мстислава у 1036 р. на київський престол сів Ярослав, що став єдиним пра-вителем Русі.
Тривале князювання Ярослава прийнято вважати апогеєм могутності Київської Русі. Він розвинув і вдосконалив багато з того, що започаткував Володимир. Які його батько, Ярослав продовжував розширювати кордони своїх і без того величезних володінь: він відвоював на заході землі, захоплені поляками в період внутрішньої смути, підкорив нові прибалтійські племена й нарешті розгромив печенігів.У результаті цих завоювань володіння Ярослава простягнулися від Балтійського доЧорного моря та від р. Оки до Карпатських гір. Однак його воєнні досягненнязатьмарив невдалий похід на Константинополь, який, до речі, був останнью війноюрусичів проти Візантії. Київ підтримував зКонстантинополем загалом дружні взаємини.
У середньовічній Європі ознакою престижу й могутності династії була готовність інших провідних династій вступити з нею у
Loading...

 
 

Цікаве