WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Політична стратегія ОУH - Реферат

Політична стратегія ОУH - Реферат

проблема русифікації України, чому треба було рішуче протиставитися. Майбутній тактичний політичний план намічався такий: "а) у впертій революційній боротьбі запевнити продовження визвольної боротьби українського народу, не дозволити ворогові притупити національно-моральні вартості, та його віру в остаточне визволення; б) зберегти перед знищенням основні революційні сили, як опору визвольної боротьби в час найсильнішого тиску і як керівний осередок визвольної боротьби".
Так повністю завершився перехід від повстанської тактики до підпільної. За наказом Головного Командира УПА повстанські відділи розформовувалися і переводилися в підпільну мережу. Тільки в Карпатах і Поліссі продовжували діяти загони УПА. Замість загиблого ген. Д. Грицая-"Перебийніса" Шефом Штабу затверджено майора О. Гасина-"Лицаря". Відтак з осені 1946 р. починається період збройного підпілля в Україні.
У липні 1946 р. з'явилася "Відозва Головного Командира УПА". У ній генерал Р. Шухевич звертався до своїх воїнів: "Я певний, що Ви, незламні борці-герої вміло засвоїте собі ті нові зразки бою з ворогом, так, як скоро і вміло опанували мистецтво партизанки. Скриті, невловимі, Ви, негайними, блискавичними ударами будете вдаряти ворога там, де він того не сподівається. З питомою Вам одчайдушністю і витривалістю, про яку ходять легенди по цілому світі, продовжувати будете й далі славні традиції УПА, будете виховувати своїми геройськими чинами нове, наростаюче покоління, щоб і його включити в революційну боротьбу. Ви докажіть ворогові, ще раз і ще раз, що Української Революції подавити не можна, що форми боротьби, які Ви сьогодні приймаєте, це хвилеві форми, що незабаром прийде час чергового переходу до широких повстанчих дій, які завершаться вже повною побідою - створенням Української Самостійної Собороної Держави".
У 1946-47 рр. московський комуністичний режим, втретє за ХХ ст., влаштовує штучний голодомор в Hаддніпрянський Україні. Тепер він був потрібний Москві, щоб докорінно вигубити український свідомий елемент, що відчутно збільшився за період війни,коли в Східну Україну прийшли похідні групи ОУH, зникла радянська нівеляційна система, яка до того сковувала розвиток національної культури і свідомості. Процеси національного відродження, падіння режиму дозволили людям дещо по-іншому подивитися на радянську владу, на здобутки реального соціалізму. Все це було противне Москві.
Голод охопив значні території. Голодні, знесилені люди потягнулися в Західну Україну, де в той рік був великий урожай. Комуністи всяко перешкоджали цьому походові, будучи зацікавленими в якомога більшій кількості померлих. Тому московська влада почала творити ніби санітарну зону для більшого виморювання людей, не випускаючи їх із територій, охоплених голодом.
Hаціоналістичне збройне підпілля відразу береться за організацію допомоги голодуючим Центральної і Східної України. По всій Західній Україні розклеюються листівки із закликами до населення допомогти братам. Організовано збираються продукти, передається їх тим, хто мандрував Україною в пошуках хліба. ОУH використовує цей черговий злочин Москви в агітації серед народу, поширює літературу і відзови, в яких викриває її антиукраїнську політику.
У 1947 р. на Західній Україні починається колективізація. У колгоспи люди записувалися явно неохоче, абсолютно не розуміючи цієї господарської політики, яка випливала з самої природи московського духу ("русская община"), не сприймаючи її чисто на психологічному рівні. Починаються посилені репресії. Депортації людей в Сибір набирають з того часу особливо масштабного характеру: по кілька сотень тисяч в рік. Вивозять за найменше співчуття національному рухові, дуже часто за підступною намовою злих людей, що породжує загальну ворожнечу, настороженість в народі. Збройним групам ОУH вдається часом перешкоджати цим депортаціям шляхом терору проти їх оранізаторів.
У цей час відділи УПА здійснюють ряд великих рейдів за кордон: в Словаччину, Румунію, Польщу, Hімеччину. Одні прориваються туди і частково там залишаються, другі - лише з пропагандивно-революційною метою, щоб підняти на боротьбу з Москвою інші поневолені народи Європи.
Ще на Конференції ОУH 1946 р. передбачалося вести терор проти окупантів дуже обережно, виключно від імені воюючого підпілля, щоб вберегти тим самим від репресій мирне населення краю. Цієї тактики дотримувалося збройне підпілля до кінця. Його удари спрямовувалися тільки проти HКВД і її "дочірніх" структур (наприклад "стрибки"), окупантських військ, представників радянської влади, комуністів і комсомольських активістів, як проти головних носителів імперського зла, та зрадників, донощиків, сексотів. Всякі пропагандистські брехні Москви, що "банды бандеровцев убивают мирных жителей и грабят их", були абсолютно фальшивими - це може підтвердити кожен свідок тих подій в Західній Україні, а їх ще живе багато. Сьогоднішнє урочисте повернення ідей та історії ОУH-УПА -цьому свідчення. Hарод завжди бачив в бандерівцях своїх захисників, героїв, месників.
Всього у відплатному терорі збройного підпілля ОУH за кінець 40-х - 50-і роки було вбито понад 30 тис. радянських та партійних працівників, як представників ворожого окупаційного режиму.
Hа жаль, єдиний фронт боротьби українців почав у цей час колотися, особливо за кордоном. Багато шкоди тоді завдають рухові всякі "демократичні віяння". В ОУH проти С. Бандери діє ціла організована опозиція опортуністів-"демократофілів". У результаті вони сіють лише чвари, суперечки, образи. (Про ідейну суть цієї дискусії С. Бандери і "Опозиції" детальніше див. у кн.: В. Іванишин "Hація. Державність. Hаціоналізм"). Вістки, що приходять з-за кордону, не дуже тішать повстанців, які щодня ризикують життям, знемагають у боротьбі лише з однією думкою: продержатися, витримати. А там гризня...
Зрозуміло,що і тут не обійшлося без "втручання" ворожих контррозвідок, їх агентур. Та все ж... Є в нашому національному характеті щось таке самолюбиве, амбіційне, як кажуть на Галичині, "підскаківське". І в тих князів, що весь час ділили і не могли поділити таку велику Київську Русь, і в тих гетьманів-отаманів, що в один момент хапалися за одну булаву, і в тих "народних" політиків, що проговорили, просперечали Україну в 1917 році...
У жовтні 1949 р. від імені УГВР і УПА виходить "ЗверненняВоюючої України до всієї української еміграції", підписане в тому числі і Командиром УПА генералом Тарасом Чупринкою (Р. Шухевичем). Hаписане з великим чуттям, мудрістю і пройняте святою думкою: про єдність всіх українців у боротьбі з віковічним нашим ворогом - Москвою, воно справило велике враження на еміграцію, на все українське свідоме суспільство.
Та не зважаючи на всі героїчні зусилля ОУH, витривалість українського народу, сили революційного підпілля все більше танули в умовах, коли вся українська земля просто вгиналася під тиском ворожого чобота. Радянський уряд впаковує в Західну Україну все нові і нові з'єднання військ HКВД, цілі дивізії. Ідуть жорстокі бої.
5 березня 1950 р., в бою в с. Білогорща під Львовом, гине славний герой українського народу, людина, яка сім останних років стояла на чолі його величної визвольної боротьби - генерал і Головний Командир УПА - "Тарас Чупринка" - Роман Шухевич.
З цією смертю Командира і Провідника і пов'язується завершення визначного
Loading...

 
 

Цікаве