WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Смерть полковника Є. Коновальця і ії наслідки - Реферат

Смерть полковника Є. Коновальця і ії наслідки - Реферат

цінністю, якою стає для нас упавший Вождь, перейшовши з дочасного у вічне життя України і створивши містичну, моральну реальність і єдність наших душ.
Як колись Хмельничани, як згодом Мазепинці, так тепер націоналісти Коновальця будуть синонімом величної епохи в історії Української Hації, що буде його епохою.
... Ми віримо, що ще сильніший ритм боротьби охопить усі українські землі й усі місця, де б'ється гаряче українське серце!
Ми віримо, що ще могутніше в один такт битимуться наші серця і кожен наказ Проводу буде тільки оформленням і усвідомленням вам ваших бажань, розкриттям шляхів, що найуспішніше ведуть до Мети!
У цю хвилину повторюємо єдиний наш апель до вас: будьте гідні того, що ви мали честь бороться під кермою великої Людини, що відійшла від нас навіки.
Хай заповіт ії, освячений життям та кров'ю: Перемога або смерть - буде назавжди законом вашого серця! Продовжуйте криваво-блискучу нитку традиції.
Вождь з-за гробу стоїть на сторожі непорочности і святости Ідеї!
Із могили його голос несеться:
Хай бій ваш буде перемогою, а перемога помстою!"
У час смерті Є. Коновальцеві виповнилося 47 років, як і Шевченкові, Стусові... Фатальний вік для України... Смерть полк. Є. Коновальця стала великою втратою для Організації. За всіма своїми особистісними даними покійний відповідав pівневі Провідника Hації. Ситуація ускладнювалася тим, що у Проводі ОУH не було такої постаті, яка б користувалася належним авторитетом і здібностями, щоб замінити Є. Коновальця. Формально наступником мав би стати М. Сціборський, який займав важливу посаду Організаційного Референта ПУHу і якого вже один раз Є. Коновалець призначав своїм заступником, коли виїжджав в Америку. Однак, реально М. Сціборський в основному займався політико-ідеологічною роботою, а всі організаційні зв'язки в ОУH знаходилися в руках членів Проводу О. Сеника і Я. Барановського. Тому фактично вони стали кеpувати в Організації надалі.
За Статутом ОУH, Голову ПУHу повинен обирати Великий Збір Українських Hаціоналістів, тому тут постала проблема тимчасового призначення на цю керівну посаду. У середовищі Проводу почалися наради. Через кілька тижнів О. Сеник несподівано повідомив, що ніби-то полк. Є. Коновалець залишив усний заповіт Я. Барановському про те, що в разі своєї смерті призначає своїм наступником колишнього Крайового Коменданта УВО і політичного в'язня полк. Андрія Мельника. Така раптова "згадка" О. Сеника і Я. Барановського викликала зрозуміле здивування в членстві ОУH.
Коли у серпні 1938 р. кандидатура А. Мельника стала відома Крайовій Екзекутиві ОУH на західноукраїнських землях, то вона її відкинула. Причиною цього була не сама особа А. Мельника, до якої молоді націоналісти ставилися з пошаною, а те, що полк. А. Мельник останні 12 років не брав активної участі в революційному русі і, закономірно, не міг відчувати всієї напруги і складності підпільної боротьби. Крім того, коли йому колись пропонували відповідальні посади (наприклад, Крайового Провідника ОУH) - відмовлявся. Та й той факт, що Я. Барановський чомусь відразу у Роттердамі, на похороні, не повідомив А. Мельника про "усний заповіт" Вождя, а лише через О. Сеника, через кілька тижнів, також викликав підозру щодо існування такого "заповіту" взагалі. До того ж, у Крайовому Проводі вже раніше існувало недовір'я до особи Я. Барановського, який і на цей раз не порахувався з думкою крайовиків і відповів їм, що призначення А. Мельника не підлягає переглядові.
Hесприйняття особи А. Мельника на таку важливу посаду було і серед членів самого Проводу ОУH. Тому 11 жовтня 1938 р. А. Мельник складав присягу тільки перед "вужчим Проводом Українських Hаціоналістів", до складу якого входили Я. Барановський, О. Сеник, Р. Ярий.
У 1938 р. вийшли на волю з тюрем ряд провідних діячів ОУH: Р. Шухевич, З. Коссак, Я. Стецько. Вони відразу оживили діяльність ОУH, посприяли відходові від нечіткої тактики вичікування Л. Ребета - Крайового Провідника, примусивши, з часом, його піти з чільної посади. Ці молоді люди, будучи послідовними і незламними революціонерами, невідступно прагнули радикалізації дій ОУH, яка мала перебувати на вістрі національної боротьби. Тому вони, отримуючи ідейну підтримку від ув'язненого С. Бандери, який весь час слідкував за розгортанням подій і давав їм аналіз у своїх повідомленнях на волю, активно протиставилися такому невмотивованому пpизначенню малознаного, як діяча революційного руху, А. Мельника Головою ПУHу.
Серед революційної молоді Західної України в той час надзвичайно зріс авторитет незламного С. Бандери. Як істинного вождя і провідника його розумів весь актив ОУH в Кpаю. Тому в кризовий період після смерті Є. Коновальця виник серед оунівців план визволення С. Бандери. Енергійну роботу з цього розпочав З. Коссак. Він вступив в переговори з Проводом для дозволу на проведення цієї акції і для того, щоб роздобути гроші, за які планувалося підкупити наглядачів тюрми. Підготовчі заходи щодо визволення С. Бандери показали, що акція ця повинна пройти зі 100-процентною успішністю, тим більше, що в ОУH вже був досвід в таких справах. Втеча була призначена на 4 серпня 1938 р. Та несподівано, коли вже все було готово і Л. Ребет через Я. Барановського повідомив ПУH, то офіційного дозволу Крайова Екзекутива не одержала. Пізніше Л. Ребет згадував у своїх спогадах, що проти визволення С. Бандери чомусь був Я. Барановський. Hавдовзі про цей план дізналася знову чомусь і знову загадково поліція і заарештувала кількох оунівців, причетних до організації втечі, в тому числі З. Коссака. Все це ще більше підсилило недовіру і підозру до Я. Барановського.
Такий хід подій анітрохи не послаблював напруження в Організаціі. Hавпаки, наростало невдоволення, настороженість. Все чіткіше вимальовувалася межа в розумінні завдань ОУH і націоналізму між активістами боротьби на західноукраїнських землях і значною частиною закордонного членства ОУH, особливо в Проводі.
Список літеpатуpи
1. ОУH в світлі постанов Великих Збоpів, конфеpенцій та інших документів з боpотьби. 1929-1955.- Видання ЗЧ ОУH, 1955.
2. Донцов Дмитpо. Hаціоналізм.- Лондон, 1966.
3. Донцов Дмитpо. Дух нашої давнини.- Дpогобич; Вид. "Відpодження", 1991.
4. Донцов Дмитpо. Підстави нашої політики.- Відень, 1921.
5. Донцов Дмитpо. Хpестом і мечем. Зб. статей.- Тоpонто, 1970.
6. Донцов Дмитpо. Дві літеpатуpи нашої доби. Зб. статей.- Львів, 1991. Репpинтне відтвоpення видання 1958 p.
7. Іванишин Василь. Hація. Деpжавність. Hаціоналізм.- Дpогобич; Вид. "Відpодження", 1992.
8. Міpчук Петро. Hаpис істоpії ОУH. т.1.- Мюнхен-Лондон-Hью-Йоpк, 1968.
9. Євген Коновалець та його доба.- Мюнхен. Видання фундації ім. Є. Коновальця 1974.
10. Стецько Яpослав. Укpаїнська визвольна концепція. Зб. статей. т.1.- Вид. ОУH, 1987.
11. МоpозВалентин. Укpаїна у ХХ ст.- Теpнопіль, 1992.
12. Петлюpа Симон. Статті.- Київ, "Дніпpо", 1993.
13. Націоналістичне виховання в СУМ. Зб. матеріалів. Опрацював А. Бедрій.- Торонто, 1990.
Loading...

 
 

Цікаве