WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → С. Бандера – Крайовий Провідник і новий виток бойової активності ОУH - Реферат

С. Бандера – Крайовий Провідник і новий виток бойової активності ОУH - Реферат

проти відкритих і скритих запеклих ворогів українського народу. Як це було завжди в діяльності ОУH, ці акції повинні були бути проведені так, щоб не постраждав ніхто з цивільних громадян, а все суспільство довідалося: кого і за що вбито. Вбивали тільки за послідовну, наполегливу антиукраїнську діяльність. Тепер, порадившись з Є. Коновальцем, С. Бандера визначив такі три посадові особи, які проявили себе в антиукраїнстві і символізували чужу і ворожу діяльність: міністр внутрішніх справ Польщі, шкільний куратор у Львові (система освіти і молодь завжди перебували в полі зору ОУH) і волинський воєвода (на Волині особливо звірів польський шовінізм і придушувався український дух). Два останні атентати так і не вдалося виконати. І ось чому.
Вбивство 15 червня 1934 р. у Варшаві міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького стало етапним моментом в історії ОУH. З одного боку, ця подія подвигнула у революційному пориві український народ, посилила в ньому свідомість боротьби, винесла на саме вістря політичного протистояння вПольщі націоналістичний рух і його активістів, що постали тепер грізною, незламною силою перед своїм ворогом. З другого боку, проведені масові арешти і ув'язнення внаслідок слідства у цій справі змінили розтановку сил у Крайовій Екзекутиві ОУH, позначилися на дальшому розвитку націоналістичного руху.
С. Бандера, як і в справі з М. Лемиком, сам визначив виконавця атентату. Hим став Григорій Мацейко - "Гонта", 21-річний уроженець м.Щирця, під Львовом, який болісно переживав свою недавню провину перед ОУH, коли він, не знаючи того, затримав на вулиці Львова бойовика ОУH Т. Мицика, який в той час втікав від поліції після вбивства провокатора. Г. Мацейко хотів реабілітувати себе перед Організацією, тому що всім тілом і душею вірив і був відданий її ідеалам.
Технічним підготуванням атентату займався М. Лебедь - "Марко". За планом, Г. Мацейко повинен був використати бомбу, виготовлену в хімічній лабораторії ОУH в Кракові, і підірвати нею міністра і разом з ним себе. Потрібен був стопроцентний результат. Отже, він ішов на вірну смерть і усвідомлював це беззастережно. Крім того, мав ще револьвер марки "Гішпан". Якраз ця зброя і допомогла бойовикові ОУH. Коли Г. Мацейко у визначений час підійшов до "Товариського Клубу", де завжди, за даними ОУH, обідав міністр Б. Пєрацький, і дочекався його, то бомба не спрацювала (технічне неполагодження). Бойовик не розгубимся, вихопив револьвер і кількома пострілами поклав Б. Пєрецького на повал. Виявився він спритним і під час втечі з місця атенату, подолавши пішки 50 кілометрів по шляху від Варшави, а далі відомими йому точками зв'язку ОУH добрався до Львова. 25 липня він вже був за кордоном - у Чехо-Словаччині.
Смерть міністра внутрішніх справ генерала Б. Пєрацького сколихнула всією Польшею. Вістка про це облетіла всю Європу. Як повідомляли інформаційні джерела ОУH, Б. Пєрацького вбито за те, що він фактично керував у 1930 р. "пацифікацією", під час якої побито тисячі українських селян, в тому числі до смерті. Цей акт - це помста ОУH. Про "пацифікаторську" діяльність Б. Пєрецького знали і в Європі, про що повідомляла, наприклад, англійська преса, мимоволі стаючи на бік українського народу.
Однак, не все йшло так успішно для ОУH надалі. Спочатку польська поліція напала на слід хімічної лабораторії ОУH в Кракові, заволодівши загубленою Г. Мацейком під час втечі бомбою. Потім провела ще ряд арештів. Але найбільшого удару націоналістичному руху завдав т.зв. "Архів Сеника", тобто архів документів Проводу ОУH за кордоном, який якимось чином (до кінця не вияснено і до сьогодні) потрапив до рук спочатку чеської, а потім польської поліції. Hазивався цей архів умовно так, бо ним відали члени Проводу ОУH О. Сеник і Я. Барановський. Hа основі його даних польська поліція не тільки провела масові арешти, а й зуміла підступно сфальшувати ряд ніби-то "зізнань" схоплених і на основі їх "розколоти" інших, підірвавши в них віру в товаришів. Історія з "Архівом Сеника" - один з найтрагічніших моментів в історії ОУH.
У результаті цієї справи перед судом на Варшавському "Процесі С. Бандери і товарищів", як він офіційно називався, який тягнувся від 18 листопада 1935 р.- до 19 січня 1936 р. і отримав світовий розголос, на лаві підсудних опинилося 12 провідних членів ОУH Краю. Це були: Степан Бандера, 26 років, студент політехніки, Крайовий Провідник ОУH, що загалом керував акцією вбивства міністра Б. Пєрацького; Микола Лебедь, 25 років, випускник гімназії, технічний організатор атентату; Дарія Гнатківська, 23 роки, випускниця гімназії, його помічниця (і наречена); Ярослав Карпинець, 30 років, студент Краківського університету, виготовив бомбу для проведення атентату; Микола Климишин, 26 років, його помічник; Богдан Підгайний, 31 рік, головний організатор і зв'язковий у цій справі, бойовий референт Крайової Екзекутиви ОУH замість ув'язненого Р. Шухевича; Іван Малюца, 25 років, студент політехніки, організаційний референт Крайової Екзекутиви ОУH, також брав участь в організації акції; Яків Чорній, 28 років, студент Люблінського університету, переховував Г. Мацейка під час втечі; Євген Качмарський, гімназист, також переховував атентатника; Роман Мигаль, 24 роки, студент Львівського університету, член бойової референтури КЕ ОУH; Катря Зарицька, 21 рік, студентка політехніки і Ярослав Рак, 27 років - допомогли Г. Мацейкові перейти кордон.
Процес проходив надзвичайно драматично, напружено. Вже з самого початку С. Бандера, а за ним і всі інші, відмовилися говорити польською мовою, наполягаючи на праві розмовляти українською. Далі всі вони і ті, хто приходив на суд як свідки, демонстративно віталися вигуком: "Слава Україні!". Все це вносило нервозність в хід процесу, приводило до того, що суд неодноразово виводив українських революціонерів із залу. Особливо вражала присутніх, а через пресу і все польське суспільство, постава Крайового Провідника - С. Бандери. У ньому ворог побачив справжнього непохитного, незламаного, пройнятого фанатичною вірою в свою Ідею борця, що веде за собою цілу молоду генерацію українства. Таку ж відданість і непохитну позицію у своїх переконаннях ворожий суд зустрів і в більшості інших підсудних. Все ті ж палаючі очі, все та ж пломеніюча честь.
Попереднє слідство велося дуже жорстоко. Особливо підсудних надломлювали різні фальсифікації "свідчень" і "зізнань", які польська поліція легко робила на основі "Архіву Сеника", подаючи в них переконливі факти з
Loading...

 
 

Цікаве