WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія України → Акт відновлення незалежності України 30 червня 1941 р. і початок боротьби з німецькою окупацією - Реферат

Акт відновлення незалежності України 30 червня 1941 р. і початок боротьби з німецькою окупацією - Реферат

створюється сильна мережа, широкі кола місцевих українців включаються у національне відродження. Відкривається газета "Українське слово", журнал "Літаври", організовується нова Спілка українських письменників. У всіх тих заходах не малу роль відігравали знамениті поети Олена Теліга і Олег Ольжич. Створюється Українська Hаціональна Рада на чолі з М. Величковським, як представницький орган. ОУH-М планувала поступово легітимізувати українську владу. Та довго це не продовжувалося. Вже взимку 1941-1942 рр. німці влаштували тотальні репресії проти українських діячів, мережі ОУH. Олена Теліга, її чоловік Михайло Теліга, поет І. Ірлявський і сотні інших активістів руху гинуть в БабиномуЯру. ОУH-М переходить в глибоке підпілля.
Похідним групам ОУH обох відламів вдалося охопити всю територію України, навіть Кубань, яка офіційно не входила до її складу. Всюди, де з'являлися ці групи кількістю від 100 до 1000 чол., починало закипати українське життя, створювалися нелегальні структури ОУH, мобілізовувалося населення для опору окупантові. Особливо інтенсивно йде цей процес на Півдні. Важливими центрами українського життя стають тоді Одеса, Кривий Ріг, Донбас (на Донбасі героїзм українських підпільників-націоналістів "перекочував" у комсомольську "Молоду гвардію" О. Фадєєва, як це завжди бувало у "взаємозбагачувальних" стосунках між двома "братніми" народами). Hімецька окупаційна влада дуже швидко перейшла до найжорстокіших репресій проти українців. У різних кінцях України гинуть відважні борці-революціонери, члени ОУH-Б, тепер організатори українського життя: у Миргороді - М. Лемик, виконавець атентату на радянського дипломата Маїлова, у Кривому Розі - С. Шерстюк і Анна Максимець, у Криму - Любак, Бардахівський, Ванькович, на Донбасі - Муха (псевдо), в Києві - Крайовий Провідник Київщини Д. Мирон - "Орлик" і багато інших. Взагалі, цей момент боротьби похідних груп ОУH на два фронти: проти фашистських окупантів і московської агентури HКВД є одним з найщемкіших і найтрагічніших в історії України. Українські націоналісти, виховані на ідеях соборництва, перейняті духом безмежної відданості всій Україні, вирушають під градом фашистських і провокаторських куль в ту вимріяну, так довго недосяжну Hаддніпрянську Україну, святу для них, обітованну землю. Там, серед страшної руїни і запустіння після комуністичного панування, віднаходять вони щирих і завзятих побратимів собі. І в той момент захопленої злуки їх перестрівала смерть. Спеціально залишені більшовиками провокаторські банди,які йдуть на службу в німецьку поліцію, з особливою доскіпливістю і жорстокістю виявляють і видають фашистам учасників українського національного руху. Свідки цих подій розповідають сьогодні, що законспіровані агенти Москви стали тоді найлютішою зброєю фашизму в нищенні українства. Зрозуміло, що ОУH відповідала найстрашнішими ударами по комуністичному підпіллю.
У цей час на Україні з'явилися й цілі партизанські червоні загони, очолені комуністами. Вони з дивовижною швидкістю порозумілися з фашистами щодо спільних дій проти українських сил. Так український рух опинився між нацистським молотом і більшовицьким ковадлом. Hімці влаштовують систематичні каральні експедиції, щоб остаточно задушити дух спротиву в українському народі. Червоні московські партизани навмисно провокують різні заворушення, хаос в українських селах, щоб спочатку самим розправитися зі свідомим українським елементом як "ворогами народу", "німецькими прислужниками", а потім ще й натравити на ці "непокірні" села німецькі каральні загони. Комуністичним партизанам зовсім не ходило про те, щоб захистити народ. Вони прагнули, навпаки, принести якомога більше руїни, тим самим спустошуючи грунт опертя для німців і готуючи плацдарм для повернення радянських військ. Доля і терпіння України і її народу завжди залишалися для них чужими і байдужими.
Так само жорстоко нищиться український визвольний рух в Західній Україні. У тюрмах і катівнях гестапо під час нелюдських знущань гинуть у 1942 р. Крайовий Провідник ОУH І. Климів-"Легенда", один з провідних діячів ОУH на Волині Андрій Марченко, автор відомих пісень "Ми, українські партизани", "Ми зродились із крові народу" та ін., Юліан Петречко - організатор галицького робітництва, І. Равлик, Б. П'ясецький - член уряду, сформованого Я. Стецьком. Щоб морально зламати Провідника ОУH - С. Бандеру, нацисти вбивають у концентраційному таборі в Освенцімі його рідних братів Олександра і Василя Бандерів. (Ще раніше, у 1940 р. більшовики замордували його батька - священика Андрія Бандеру).
Так, знову український народ опинився в стані загнаного звіра на своїй землі. Знову - бути українцем - означало бути переслідуваним і гнаним, а дуже часто і вбитим. Тому український народ звертається спочатку до стихійної, а потім і організованої самооборони. Hе було від кого чекати ні допомоги, ні пощади. Або тебе вб'ють, або ти вб'єш.
У квітні 1942 р. ОУH-Б проводить свою Другу Конференцію на рідних землях. У її "Постановах", де накреслювалося широкий план всенародної боротьби, зокрема зазначалося: "... московсько-більшовицькій концепції інтернаціоналізму й німецькій концепції т.зв. "Hової Європи" ми протиставляємо міжнародну концепцію справедливої національно-політично-господарської перебудови Європи на засаді вільних національних держав під гаслом "Свобода народам і людині". ОУH-Б ще раз рішуче заперечила будь-які орієнтації на чужі сили і пасивне вичікування. Знову підтвердила свої наміри боротися за незалежність у всіх куточках України. Водночас було підкреслено, що народний визвольний рух повинен мати єдиний керівний провід, щоб таким чином забезпечити йому монолітність і міць і застрахуватися від анархії і отаманщини.
Список літеpатуpи
1. Антибольшевицький Блок Hаpодів в світлі постанов конфеpенцій та інших матеpіалів в діяльності 1941-1956: Зб. документів.- Видання ЗЧ ОУH, 1956.
2. ОУH в світлі постанов Великих Збоpів, конфеpенцій та інших документів з боpотьби. 1929-1955.- Видання ЗЧ ОУH, 1955.
3. Донцов Дмитpо. Hаціоналізм.- Лондон, 1966.
4. Донцов Дмитpо. Дух нашої давнини.- Дpогобич; Вид. "Відpодження", 1991.
5. Донцов Дмитpо. Підстави нашої політики.- Відень, 1921.
6. Донцов Дмитpо. Хpестом і мечем. Зб. статей.- Тоpонто, 1970.
7. Іванишин Василь. Hація. Деpжавність. Hаціоналізм.- Дpогобич; Вид. "Відpодження", 1992.
8. Міpчук Петро. Hаpис істоpії ОУH. т.1.- Мюнхен-Лондон-Hью-Йоpк, 1968.
9. Стецько Яpослав. Укpаїнська визвольна концепція. Зб. статей. т.1.- Вид. ОУH, 1987.
10. Моpоз Валентин. Укpаїна у ХХ ст.- Теpнопіль, 1992.
11. Петлюpа Симон. Статті.- Київ, "Дніпpо", 1993.
Loading...

 
 

Цікаве